Ухвала суду № 35982350, 12.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р.Справа № 816/4351/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Бартош Н.С. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан - Агро"" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. по справі № 816/4351/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан - Агро""

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Лан-Агро» звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, у якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25 червня 2013 р. №0003932202/1217, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1377,00 грн., з яких: 918 грн. за основним платежем, 459 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0003942202/1216, яким зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4018 грн. за грудень 2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 р. у задоволені позову відмовлено у повному обсязі.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Лан-Агро» зареєстроване у якості суб'єкта господарювання Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області, з 10 березня 2000 р. підприємство зареєстроване платником ПДВ (арк. с. 27, 29).

Видами економічної діяльності ТОВ «Лан-Агро» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, відтворення рослин, розведення великої рогатої худоби молочних порід, розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, допоміжна діяльність у рослинництві, післяурожайна діяльність (арк. с. 28).

З 30 травня 2013 р. по 04 червня 2013 р. згідно наказу №1861 від 30 травня 2013 р. Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Лан-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та ПДВ за період з 01 вересня 2011 по 31 грудня 2012., якою встановлено заниження ПДВ на 918,00 грн за грудень 2012 року та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду за грудень 2012 року на суму 4018,00 грн, чим порушено вимоги пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт перевірки №4467/22.5-08/30864047 від 11 червня 2013 р. (арк. с. 11-26).

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2013 р. №0003932202/1217, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1377 грн., з яких: 918 грн. за основним платежем, 459 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0003942202/1216, яким зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4018 грн. за грудень 2012 року (арк. с. 7, 9).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовґязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є акт приймання - передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг), який повинен містити всі необхідні реквізити, передбачені частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», або інші документи, які свідчать про здійснення господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для нарахування позивачу грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 918 грн. та зменшення від'ємного значення суми ПДВ на 4018 грн. стали господарські правовідносини позивача з ТОВ «Аркада і К» та ПП «Рембудкомплект-Плюс».

На підставі господарських операцій з ТОВ «Аркада і К» та ПП «Рембудкомплект-Плюс» позивачем сформовано податковий кредит.

28 грудня 2011 р. позивач уклав договір поставки №22 з ТОВ «Аркада і К».

У податковій накладній №110 від 01 грудня 2011 р. у графі «вид договору» відсутнє посилання на вид цивільно-правового договору, замість чого зазначено рахунок №24 від 01 грудня 2011 р.(арк. с. 39-42).

Згідно пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України вид цивільно-правового договору є обов'язковим реквізитом податкової накладної. Зазначений позивачем рахунок-фактура не є видом цивільно-правового договору.

Частиною дев'ятою пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Судовим розглядом встановлено, що договірні відносини між ТОВ «Лан-Агро» та ТОВ «Аркада і К» виникли після виписуння вищезазначеної податкової накладної, а саме: 28 грудня 2011 р.

Акт №105 від 01 грудня 2011 р. здачі-приймання виконаних робіт, складений між ТОВ «Аркада і К» та ТОВ «Лан-Агро», не відповідає суті господарської операції, так як позивачем від ТОВ «Аркада і К» отримано не роботи, а товар, а відповідно і підтверджуватись ці операції повинні видатковими накладними.

Крім того, в податковій накладній, яка була видана позивачу ПП «Рембудкомплект-Плюс», не вказано номеру та дати договору, а у видатковій накладній на цей товар №38 від 27 листопада 2012 р. зазначено рахунок №18 від 01 листопада 2012 р. і також не зазначено номер та дату договору. При цьому, як вбачається з договору №56, укладеного між ТОВ «Лан-Агро» та ПП «Рембудкомплект-Плюс», договірні відносини між цими підприємствами виникли після виписування вищезазначеного рахунку.

Судовим розглядом встановлено, що у товарно-транспортній накладній, виданій ТОВ «Аркада і К» відсутній підпис водія /арк. с. 127/, у видатковій накладній ПП «Рембудкомплект-Плюс» не зазначено посади та прізвища особи, яка її отримала (арк. с. 50).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що надані позивачем первинні документи не відображають суті господарських операцій і заповнені з порушенням вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак не дають позивачу права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок Кременчуцької ОДПІ щодо заниження ТОВ «Лан-Агро» ПДВ на 918 грн. за грудень 2012 року та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду за грудень 2012 року на суму 4018 грн., оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2013 №№0003932202/1217, 0003942202/1216, такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан - Агро"" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. по справі № 816/4351/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Бартош Н.С. Курило Л.В.