Постанова № 35982358, 14.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 р. Справа № 820/4930/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Шевцової Н.В.

Мінаєвої О.М

за участю:

секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника відповідача Лук'янцєва С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агродар" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2013р. по справі № 820/4930/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агродар"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агродар" (позивач), звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0001332201 від 04.06.2013 року на суму 118 687, 50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агродар" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2013 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, ТОВ "ТД "Агродар" пройшло передбачену законом державну реєстрацію, перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів у ДПІ у Київському районі м. Харкова.

15.05.2013 року ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "ТД "Агродар" з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП "Продекс" за період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року та подальшого ланцюга постачання, з ТОВ "Нанотехбуд" за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року та подальшого ланцюга постачання, за наслідками якої складено Акт №1788/22.1-07/36036864 від 23.05.2013 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема, по взаємовідносинам із ТОВ "Нанотехбуд" за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року було встановлено порушення вимог ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість ТОВ "ТД Агродар" внаслідок завищення податкового кредиту на загальну суму 94950 грн., у т.ч. за червень 2012 року в сумі 28837 грн., вересень 2012 року в сумі 37980 грн., жовтень 2012 року в сумі 9143 грн., листопад 2012 року в сумі 18990 грн.

Позивач, не погодившись із встановленими за наслідком перевірки порушеннями, звернувся до податкового органу із запереченням на акт перевірки.

Листом від 04.06.2013 року №8267/10/22.1-13 "Про розгляд заперечень" відповідач повідомив про залишення без змін висновків акту перевірки.

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001332201 від 04.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 118 687, 50 грн., в т.ч. за основним платежем 94950 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23737,5 грн.

Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішення №0001332201 від 04.06.2013 року позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 118 687, 50 грн., в т.ч. за основним платежем 94950 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23737,5 грн.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі спірного податкового повідомлення-рішення стала інформація, встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання, за наслідками якої відповідач прийшов до висновку, що правочини, укладені між позивачем та контрагентом - ТОВ "Нанотехбуд" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сум ПДВ, відображених у податкових накладних, сплачених у ціні товарів (послуг) до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ТОВ "ТД Агродар" на підставі усної угоди мав господарські відносини із ТОВ "Нанотехбуд" з приводу придбання товару (шин автомобільних 260R508, 280R508).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст. 638 ЦК України).

ТОВ "ТД Агродар" звернувся до ТОВ "Нанотехбуд" з пропозицією укласти договір постачання (офертою). ТОВ "Нанотехбуд" з пропозицією (офертою) погодився, прийняв пропозицію та на користь ТОВ «ТД Агродар» поставив запчастини-шини, що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, що маються в матеріалах справи.

В свою чергу, ТОВ "ТД Агродар" за відповідний товар на користь ТОВ "Нанотехбуд" сплатив грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, які маються в матеріалах справи.

З банківських виписок вбачається, що сплата за шини відбулася згідно рах. №12/07-2 від 12.07.2012 р.

Рахунок №12/07-2 від 12.07.2012 р. на оплату шин 260R508, 280R508 міститься в матеріалах справи (а.с.111).

Транспортування товару відбувалося ТОВ «ТД Агродар» шляхом його самовивозу зі складу, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Польова, буд. 67.

ТОВ "ТД Агродар" здійснило самовивіз даного товару за допомогою орендованих транспортних засобів власними зусиллями. Наявність у позивача орендованого транспортного засобу підтверджується договорами оренди, що містяться в матеріалах справи.

Шини доставлялись на територію автопарку в м. Вовчанськ по вул.. Ігнатьєва, 107 «а». Наявність у позивача автопарку підтверджується договором оренди автопарку № 01/09-1 від 01.09.2011 р., строком дії 2 роки з моменту прийняття об'єкта, передача об»єкта підтверджується актом приймання-передачі автопарку.

Придбані у ТОВ "Нанотехбуд" запчастини-шини були використані позивачем у власній господарській діяльності для ремонту орендованих транспортних засобів з метою належного експлуатування, що підтверджується актами списання шин.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальність вчинення господарської операції між ТОВ "Нанотехбуд" і ТОВ "ТД Агродар".

Висновки суду першої інстанції щодо не підтвердження позивачем фізичного переміщення товару у просторі товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, що за висновками суду є підтвердженням відсутності реальності спірних господарських операцій, колегія суддів вважає помилковими, оскільки товар перевозився шляхом самовивозу, при цьому складання товарно-транспортних накладних законодавством не вимагається. Наявність у позивача орендованого автотранспорту підтверджує можливість позивача фізично переміщувати придбаний товар у просторі.

Також, посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем довіреності на отримання товару у ТОВ "Нанотехбуд", що за висновками суду також свідчить про нереальність спірної господарської операції, колегія суддів вважає помилковими, оскільки як свідчать матеріали справи товар отримував директор ТОВ "ТД Агродар", який має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявність у позивача видаткових накладних, податкових накладних, виписок по рахунку, наявність транспортного засобу за допомогою якого відбувалося фізичне переміщення придбаних товарів, створює належне право для формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Нанотехбуд".

Колегія суддів також зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з рішенням податкового органу про донарахування позивачу зобов`язання з податку на додану вартість за результатами проведеної перевірки.

За змістом п. 1 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому позовні вимоги про скасування такого рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст.202, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Агродар" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2013 р. по справі №820/4930/13-а-скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агродар" - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0001332201 від 04.06.2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Старостін В.В.

Повний текст постанови виготовлений 19.11.2013 р.