Постанова № 35977297, 05.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2896/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

відповідача - Напорчук О.В., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Пакт" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року приватне підприємство «Пакт» звернулось до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновки викладені в постанові суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень є помилковими та такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Враховуючи те, що неявка, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, податковим повідомленням-рішенням №0000892201 від 25.06.2013 року на підставі акту перевірки, встановлено порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, пп.138.10.2, пп.138.10.3, п.138.10 ст.138, п.146,6, п.146.11 ст.146 п.152.2 ст.152 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 308921 грн., з яких за основним платежем - 205947 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 102974 грн.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000882201 від 25.06.2013 року на підставі акту перевірки, встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України і збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 310007 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 155004 грн., а всього на суму 465011 грн.

Висновком Акту №975/221/21332137 від 14.06.2013 року про результати документальної планової виїзної перевірки ПП "Пакт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. встановлено порушення ПП "Пакт": підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36, пункту 14.1 ст.14, пункту 135.5 ст.135, пункту 137.1 ст.137, пункту 138.1, підпункту 138.10.2, підпункту 138.10.3, пункту 138.10 ст.138, пункту 146,6, пункту 146.11 ст.146 пункту 152.2 ст.152 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 205947 гривень, в тому числі заниження за 1 квартал 2012 року в сумі 14350 гривень, за 3 квартал 2012 року в сумі 246391 гривень та завищення за 2 квартал 2012 року в сумі 32079 гривень, за 4 квартал 2012 року в сумі 22715 гривень; пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 310007 гривень, у тому числі за лютий 2012 року в сумі 79355 гривень, за квітень 2012 року в сумі 57650 гривень, за серпень 2012 року в сумі 22151 гривень, за вересень 2012 року в сумі 9591 гривень, за жовтень 2012 року в сумі 55540 гривень, за грудень 2012 року в сумі 85720 гривень - завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість (рядок 24 Декларації) всього в сумі 10418 гривень; порушено п.3.2 розділу 3, п.3.3 розділу 3, п.3.8 розділу 3, п.4.4 розділу 4 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу (нарахованого) сплаченого на користь платників податку і сум утриманого з них податку", затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, ст. 51 глави 2, п.176.2 ст.176 розділу IV ПК України.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновками суджу першої інстанції з огляду на наступне.

Стосовно податкового повідомлення рішення №0000892201 від 25.06.2013 року, прийнятого на підставі акта №975/221/21332137 від 14.06.2013 року, у якому встановлено порушення позивачем п.п.14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137., п. 138.1, п.п. 138.10.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 146.6, п. 146.11 ст. 146 п. 152.2 ст. 152 Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 308921 грн., з яких 205947 грн. за основним платежем та 102974 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Також, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення №0000892201 від 25.06.2013 року, а саме в частині віднесення надмірно, суми списаних запчастин, та матеріалів на проведення технічного обслуговування основних засобів в розмірі 305178 грн. (по періодах І квартал 2012 року 79159 грн., ІІ квартал 2012 року 55725 грн., ІІІ квартал 2012 року 85575 грн., IV квартал 2012 року 84719 грн.) з врахуванням окрім віднесення до витрат суму ремонтів та поліпшення у розмірі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року згідно з п. 146.12 ст. 146 ПК України.

Таким чином позивач не повинен був відносити до складу витрат суми списаних запчастин, у зв'язку з чим ним було допущено порушення порядку визначення адміністративних витрат, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо визначення податкового зобов'язання в сумі 14 639 грн. по податку на прибуток, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України, визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає протиправним нарахування в податковому повідомленні-рішення №0000892201 від 25.06.2013 року, податкових зобов'язань по віднесенню суми заробітної плати та суми єдиного соціального внеску, нарахованих працівникам будівельної бригади за проведення поліпшення основних засобів господарським методом в сумі 21958,8 грн., у зв'язку з чим зроблено висновок про завищення підприємством витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Стосовно податкового повідомлення рішення №0000882201 від 25.06.2013 року, прийнятого на підставі акта №975/221/21332137 від 14.06.2013 року, у якому встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 465011 грн., з яких 310007 грн. за основним платежем та 155004 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

01.02.2012 року між ТОВ «Локіо» (продавець) та ПП «Пакт» (покупець) укладено договір №01022012, відповідно до умов якного продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця обладнання, а покупець прийняти і оплатити його на умовах договору. Обладнанням за цим договором є літцекрутильна машина DSO-40-V4 (б/в), літцекрутильна машина DSO-63АМ (б/в), крутильна машина КР 63/4 (б/в) та крутильна машина КР 63/4.

Зобов'язання сторін за вказаним договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується податковою накладною, видатковою накладною та товарно-транспортною накладною.

Про рух вказаного товару та введення його в експлуатацію свідчать наказ №1/ОЗ від 29.02.2012 року та акти приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Також позивачем придбано у ТОВ "Електрощит-Україна" трансформатор, що стверджується податковою та видатковою накладною.

Відповідач посилається також на те, що відповідно до отриманого з Дніпропетровської МДПІ акту щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача з ТОВ "Галактика М" та ТОВ "Ривс".

Оцінюючі такі доводи відповідача суд зазначає, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем, що має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно включено ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Локіо» та ТОВ "Електрощит-Україна".

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження податкового органу, що позивачем не надано доказів транспортування товару та сертифікати відповідності, оскільки наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов в висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме скасування податкового повідомлення-рішення №0000882201 від 25.06.2013 року та скасування податкового повідомлення-рішення №0000892201 від 25.06.2013 року в частині визначення зобов'язань по податку на прибуток на загальну суму 21958,5 грн., в тому числі 14639 грн. за основним платежем та 7319,5 грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, відповідно до ст. 94 КАС України, поверненню з Державного бюджету України підлягає 1147 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області задовольнити частково .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Пакт" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати, прийняти нову постанову.

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000892201 від 25.06.2013 року по податку на прибуток в частині визначення зобов'язань на загальну суму 21958,5 грн., в тому числі 14639 грн. за основним платежем та 7319,5 грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000882201 від 25.06.2013 року по податку на додану вартість на загальну суму 465011 грн., в тому числі 310007 грн. за основним платежем та 155004 грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Пакт" судові витрати у розмірі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн., шляхом безспірного списання з рахунку Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "12" грудня 2013 р. .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Залімський І. Г.