Рішення № 35970942, 09.12.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.12.2013 Справа № 901/3733/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноніколь - центр», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріорітет - Євпаторія», м. Євпаторія

про стягнення 30 022,11 грн.

Суддя С.О. Лукачов

Представники:

Від позивача - Краснянський П.В., довіреність № 49 від 11.09.2013, представник.

Від відповідача - Денисов Є.С., довіреність від 22.11.2013, представник.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноніколь - центр» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріорітет - Євпаторія» про стягнення суми основного боргу у розмірі 32 063,58 грн., пені за неналежне виконання умов договору поставки у розмірі 810,81 грн., 3 % річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 187, 11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив у повному обсязі кошти за поставлений товар, чим порушив зобов'язання за договором № 16.07/13-1 від 12.07.2013.

09.12.2013 представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить: стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 29 024,19 грн., пеню за неналежне виконання умов договору поставки у розмірі 810,81 грн. та 3 % річних за користування чужими коштами у розмірі 187,11 грн.

Суд прийняв дану заяву до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Відповідач у відзиві на позов визнає позовні вимоги та просить розстрочити суму заборгованості у розмірі 29 024,19 грн. за наступним графіком: грудень 2013 року - 10 000,00 грн.; січень 2013 року - 10 000,00 грн. та лютий 2014 року - 9 024,19 грн.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

12 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноніколь - центр» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріорітет - Євпаторія» (Покупець) був укладений договір № 16.07/13-1 про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах відстрочення платежу (а.с. 15-19).

Відповідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1 договору у відповідності до умов договору постачальник, на підставі заявки покупця, зобов'язується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення, а саме матеріали, асортимент, кількість та ціна яких визначена у видаткових накладних, що надані постачальником та являють собою невідємну частину договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

У пункті 1.3 договору зазначено, що підпис уповноваженої особи покупця , або печатка (штамп) покупця на відповідній видатковій накладній свідчать про прийом зазначеного в ньому товару й про згоду з тим, що товар у накладній відповідає найменуванню та кількості зазначеним у заявці покупця. Право власності на поставлений товар переходить до покупця з моменту його отримання.

Розділом 3 договору визначений порядок та умови взаєморозрахунків, згідно якого поставка товару проводиться щоразу за за цінами, які діють на момент здійснення поставки товару, відповідно до наданого постачальником рахунку - фактури. Покупець оплачує поставлений партію товару не пізніше 30-ти календарних днів з дати поставки, якщо інше не буде узгоджено сторонами. При здійсненні платежу, покупець, у графі «призначення платежу» платіжного документа, повинен посилатися на номер договору, на підставі якого здійснюються платіж, рахунок - фактуру.

На виконання зобов'язань за договором позивач був поставлений товар, що підтверджується наступними видатковими накладними (а.с. 22-29):

- № ЕП00002415 від 22.07.2013 на суму 8 562,56 грн. з ПДВ;

- № ЕП00002416 від 22.07.2013 на суму 2 840,22 грн. з ПДВ;

- № ЕП00002417 від 22.07.2013 на суму 2 854,11 з ПДВ;

- №ЕП00002419 від 22.07.2013 на суму 238,95 грн. з ПДВ;

- №ЕП00002420 від 22.07.2013 на суму 26 727,72 грн. з ПДВ;

- №ЕП00002421 від 22.07.2013 на суму 316,90 грн. з ПДВ;

- № ЕП00002422 від 22.07.2013 на суму 323,20 грн. з ПДВ;

- № ЕП00002423 від 22.07.2013 на суму 199,92 грн. з ПДВ.

Проте в порушення зобов'язань за договором відповідач лише частково оплатив кошти за поставлений товар, у зв'язку з чим за останнім склалась заборгованість у розмірі 29 024,19 грн.

Листом - вимогою вих. № 391 від 07.10.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити заборгованість (а.с. 20-21). Проте відповідач так і не оплатив у повному обсязі кошти за товар.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 29 024,12 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути 3 % річних за користування чужими коштами у розмірі 187,11 грн. за період з 21.08.2013 по 31.10.2013.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за поставлений товар, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних у розмірі 187,11 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути пеню за період з 21.08.2013 по 31.10.2013 у розмірі 810,81 грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 10-12).

Відповідно до п. 8.2. договору при порушенні покупцем строків оплати товару, останній повинен сплатити постачальникові пеню в розмірі 0,5 % від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який платиться пеня. Виплата пені не звільняє покупця від зобов'язань відповідно до договору.

Поняття пені передбачено у ст. 549 Цивільного кодексу України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок суми пені та враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за отриманий товар, суд визнає вимогу позивача про стягнення пені у розмірі 810,81 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду доказів відсутності з його боку заборгованості та визнав позовні вимоги, у зв'язку з чим, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач сплатив суму судового збору у розмірі 1 720,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 740 від 21.11.2013 (а.с. 73), зазначена сума не підлягає стягненню з останнього.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить суд розстрочити суму заборгованості у розмірі 29 024,19 грн. за наступним графіком: грудень 2013 року - 10 000,00 грн.; січень 2013 року - 10 000,00 грн. та лютий 2014 року - 9 024,19 грн.

Представник позивача проти розстрочення виконання рішення не заперечував.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення суду відповідно до графіку зазначеного відповідачем.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріорітет - Євпаторія» (код ЄДРПО України 33763636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноніколь - центр» (код ЄДРПО України 32046030) суму основного боргу у розмірі 29 024,19 грн., пеню за неналежне виконання умов договору поставки у розмірі 810,81 грн., 3 % річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 187,11 грн.

3. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.12.2013 по справі № 901/3733/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноніколь - центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріорітет - Євпаторія» про стягнення заборгованості у розмірі 29 024,19 грн. зі сплатою коштів за наступним графіком:

- грудень 2013 року - 10 000,00 грн.;

- січень 2014 року - 10 000,00 грн.;

- лютий 2014 року - 9 024,19 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 09.12.2013.

Повне рішення складено - 13.12.2013.

Суддя С.О. Лукачов