Постанова № 35970833, 10.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 року Справа № 912/1119/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М..

за участю представників сторін:

від позивача: Глазков А.С., представник за довіреністю № 214-13/Кр від 22.02.2012 р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Креатив» на рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2013 р. у справі № 912/1119/13 (суддя Глушков М.С.)

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Креатив», м. Кіровоград

до відповідача-1: Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське», с. Козирка, Миколаївської області, Очаківського району

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівський консервний завод», с. Соколівське, Кіровоградської області,

про стягнення 507 127,39 грн., -

В С Т А Н О В И В :

30 серпня 2013 року рішенням господарського суду Кіровоградської області по справі № 912/1119/13 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Креатив» задоволено частково. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 452 182,39 грн. заборгованості, з яких: 324 593,69 грн. сума попередньої оплати, 32 459,36 грн. штраф у розмірі 10%, 95 129,34 грн. відсотки річних, а також 9 043,65 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено, а провадження у справі відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівський консервний завод» припинено.

Непогоджуючись з даним рішенням господарського суду позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована незгодою позивача з рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних штрафної санкції в розмірі 54 945,00 грн. згідно п. 6.7. договору.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду Кіровоградської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про стягнення 3% штрафної санкції у розмірі 54 945,00 грн..

Зокрема, апелянт у своїй скарзі посилається на те, що суд неправомірно відмовив в задоволенні позовних вимог відносно стягнення з ПСП «Козирське» 54 945,00 грн. додаткової штрафної санкції, мотивуючи це тим, що вимога позивача про стягнення додаткового штрафу у розмірі 3% за невиконання відповідачем-1 грошового зобов'язання, передбаченого п. 6.5. договору, який обчислено не від суми невиконаного грошового зобов'язання (324 593,69 грн.), а від суми загальної вартості товару (1 831 500,00 грн.). Тобто суд прийшов до висновку, що оскільки штрафну санкцію - 3% встановлено за неповернення отриманої відповідачем передоплати, тому і зазначені відсотки мають вираховуватись від неповерненої вчасно передоплати, а не від вартості всього товару.

Крім того, скаржник вказує на те, що встановлення штрафної санкції у розмірі 3% від загальної вартості товару не є порушенням чинного законодавства, а крім того відповідає основному принципу свободи договору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 р. колегією суддів у складі: головуючого судді - Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В., апеляційну скаргу прийнято до розгляду у судовому засіданні на 08.10.2013 р. о 10:20 год.

У судовому засіданні 08.10.2013 р. представник позивача (скаржник) вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, наполягав на скасуванні прийнятого господарським судом Кіровоградської області рішення від 30.08.2013 р. по справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ПСП «Козирське» 3% штрафної санкції у розмірі 54 945,00 грн., і задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Представники відповідача-1 та 2 у судове засідання не з'явилися, про місце, час та дату розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідність абзацу 3 пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної ст. 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Абзацом першим пункту 3.9.2. вищевказаної постанови визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів, неявка у судове засідання представників відповідача-1 та 2 не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

10.12.2013 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати частково, а апеляційну скаргу задовольнити повністю з огляду на наступне.

13.06.2012 р. між ПрАТ «Креатив» (далі - покупець, або позивач) та ПСП «Козирське» (далі - продавець, або відповідач-1) укладено договір поставки № 1133/п (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1. договору) продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2011 року (далі - товар) на умовах даного договору (а. с. 14-17).

Відповідно до п. п. 3.2. та 3.3. договору, кількість товару, що поставляється за даним договором (залікова вага, визначена шляхом перерахунку на базисні показники якості, вказані в п. 2.1. даного договору) - 550 (п'ятсот п'ятдесят) тон ± 10% (за вибором покупця).

Термін поставки товару - по 30.06.2012 р. (включно). Продавець зобов'язаний у письмовій формі за три (три) календарних дні повідомити покупця про готовність поставки товару.

Згідно п. 3.8. договору датою поставки є дата фактичного отримання товару покупцем в місці поставки відповідно до п. 3.1. договору. Місце поставки товару зазначається в товарно-транспортній накладній. У видаткових накладних може вказуватись дата розвантаження товару на складі покупця.

Згідно п. 3.12. орієнтовна сума договору 2 035 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Ціна товару з показниками якості, вказаними в п. 2.1. (базисні норми) даного договору складає 3 700,00 грн. за одну тону, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 5.1. договору, покупець зобов'язується здійснити оплату товару на умовах 90% передоплати від розміру, вказаного в п. 3.12. цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури. Остаточна оплата здійснюється покупцем після фактичного отримання товару згідно даного договору та проведення досліджень товару на відповідність якості поставленого товару вимогам п. 2.1. даного договору протягом 10 банківських днів з моменту отримання покупцем оригіналів документів продавця: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура. Остаточна оплата отриманого товару здійснюється виходячи з остаточної ціни на товар відповідно до п. 4.3. даного договору.

Договір набирає силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання всіх умов, передбачених даним Договором (п. 9.7. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

13.06.2012 р. між позивачем (кредитор) та ТОВ «Соколівський консервний завод» (поручитель) укладено договір поруки № П/1/1133/п (далі - договір поруки), відповідно до умов якого (п. 1.1.) поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання ПСП «Козирське» (боржник) зобов'язань за договором поставки № 1133/п від 13.06.2012 р., укладеним між кредитором і боржником (а. с. 30).

Згідно п. 1.3. договору поруки, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання перед кредитором протягом трьох днів з моменту повідомлення кредитором про невиконання договору поставки № 1133/п від 13.06.2012 р.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

Договір поруки підписаний повноважними представниками кредитора та поручителя, скріплений печатками підприємств.

В ході вирішення даного спору позивач відмовився від позову відносно ТОВ «Соколівський консервний завод» та просив припинити провадження по справі № 912/1119/13 відносно останнього (а. с. 87).

Господарським судом прийнята відмова позивача від позову в цій частині, а провадження по справі відносно ТОВ «Соколівський консервний завод» припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, що на думку колегії суддів не суперечить чинному законодавству.

Щодо позовних вимог відносно ПСП «Козирське» про стягнення основного боргу, 10% штрафу, 3% штрафу від загальної вартості товару та 30% річних колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем здійснена попередня оплата за товар на загальну суму 1 831 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3866 від 21.06.2012 р. (а. с. 18).

Однак ПСП «Козирське» свої зобов'язання щодо поставки товару у повному обсязі не виконало.

Так, в період з 23.06.2012 р. по 25.07.2012 р. відповідач-1, з порушенням строків поставки товару, частково поставив позивачу 412,28 тон насіння соняшнику, згідно товарно-транспортних накладних: № РН-0000063 від 23.06.2012 р.; № РН-0000064 від 24.06.2012 р.; № РН-0000065 від 27.06.2012 р.; № РН-0000066 від 28.06.2012 р.; № РН-0000079 від 09.07.2012 р.; № РН-0000080 від 10.07.2012 р.; № РН-0000083 від 17.07.2012 р.; № РН-0000087 від 25.07.2012 р., на загальну суму 1 506 906,31 грн. (а. с. 19-26).

Таким чином, відповідач-1 згідно умов договору недопоставив позивачу насіння соняшнику на загальну суму 324 593, 69 грн. та відповідно 137,72 тони.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх договірних зобов'язань з поставки товару, позивачем 10.07.2013 р. направлено на адресу ПСП «Козирське» лист вимогу від 09.07.2013 р. № 434-10 з проханням негайно повернути на розрахунковий рахунок ПрАТ «Креатив» суму заборгованості у розмірі 324 593,69 грн. за недопоставлений товар (а. с. 27-29).

Вимога позивача залишена відповідачем-1 без розгляду, а частина від суми сплаченої позивачем попередньої оплати, відповідачем-1 не повернута.

Згідно довідки ПрАТ «Креатив» від 30.08.2013 р. № 733-10 залишок заборгованості відповідача-1 перед позивачем за недопоставлений товар станом на 30.08.2013 р. за договором поставки № 1133/п від 13.06.2012 р. складає 324 593,69 грн. (а. с. 113).

Згідно заяви ПрАТ «Креатив» про зменшення розміру позовних вимог (а. с. 99-101) позивач остаточно просив стягнути з ПСП «Козирське» на свою користь суму заборгованості за договором поставки № 1133/п від 13.06.2012 р. в розмірі 507 127,39 грн., з яких: 324 593,69 грн. - сума основного боргу, 32 459,36 грн. штраф, 54 945,00 грн. штрафна санкція, 95 129,34 грн. 30 % річних за користування чужими грошовими коштами.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічну правову норму містить ст. 526 ЦК України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

За правилами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідність ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статей 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідність ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 6.5. договору, сторони погодили, що у разі постачання товару на суму меншу розміру передоплати, що була здійсненна, недопоставки товару або з інших причин, продавець повинен повернути (перерахувати) на розрахунковий рахунок покупця грошові кошти у розмірі виниклої заборгованості протягом двох банківських днів після припинення поставки товару, за який було здійснено передоплату. Обов'язок повернення передплати є грошовим зобов'язанням продавця відповідно до ст. 625 ЦК України.

З урахуванням вище вказаних обставин, а також того факту, що на час розгляду справи відповідачем-1 не подано доказів поставки позивачу товару на суму 324 593,69 грн., або повернення позивачу вказаної частини суми попередньої оплати, колегія суддів вважає правомірним задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 324 593,69 грн.

Також колегія суддів вважає правомірним задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення з ПСП «Козирське» 10% штрафу та 30% річних, з огляду на наступне.

Згідно п. 6.6. договору, за недотримання терміну поставки /недопоставку/непоставку товару, вказаного в п. 3.3. договору, продавець виплачує покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого/непоставленого товару.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача-1 штрафу в розмірі 10% підлягає задоволенню у сумі 32 459,36 грн.

Крім того, згідно п. 6.8. договору, сторони дійшли згоди, що крім штрафу, передбаченого п. 6.6. даного договору, і штрафних санкцій, передбачених п. 6.7. даного договору, у разі несвоєчасної поставки/недопоставки/непоставки товару, продавець виплачує покупцеві відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних.

Отже, враховуючи умови п. п. 6.5. та 6.8. договору, а також той факт, що дата останньої поставки насіння соняшника відповідачем-1 позивачу здійснена 25.07.2012 р., строк нарахування 30% річних визначений позивачем вірно та почався з 28.07.2012 р., а тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача-1 30% річних у сумі 95 129,34 грн. за період з 28.07.2012 р. по 19.07.2013 р.

Між тим, суд першої інстанції, відмовив позивачу в частині позовних вимог про стягнення 54 945,00 грн. з ПСП «Козирське» 3% штрафу від загальної вартості товару, стягнення яких передбачено п. 6.7. договору, з посиланням на те, що зазначені відсотки мають вираховуватись від неповерненої вчасно передоплати, а не від вартості всього товару.

Колегія суддів вважає неправомірним рішення господарського суду в цій частині, а вимогу позивача про стягнення з відповідача-1 3% штрафу від загальної вартості товару правомірною і підлягаючою задоволенню з огляду на наступне.

Згідно пояснень позивача від 30.08.2013 р. № 732-10 (а. с. 107-109) позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафної санкції передбаченої п. 6.7. договору за невиконання або порушення виконання зобов'язання передбаченого п. 6.5. договору.

У відповідності до положень ст. 3 ЦК України однією із основних засад цивільного законодавства є свобода договору. Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

У відповідність ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами п. 6.7. договору у разі невиконання або порушення виконання зобов'язання по поставці товару, а саме невиконання або порушення виконання зобов'язання, зокрема згідно п. 6.5. цього договору, продавець окрім штрафу, передбаченого п. 6.6. даного договору, виплачує покупцеві штрафну санкцію у розмірі 3% від загальної вартості товару.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт послуг).

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Таким чином, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, а також наділені законодавцем правом забезпечувати виконання господарських зобов'язань шляхом установлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань, у даному випадку передбаченої сторонами у п. 6.7. договору, що на думку колегії суддів відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а вимоги позивача щодо стягнення штрафу відповідають вимогам даного договору та нормам чинного законодавства.

З огляду на вищезазначене вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню повністю, а рішення господарського суду Кіровоградської області слід скасувати стягнувши з ПСП «Козирське» на користь ПрАТ «Креатив» суму заборгованості за договором поставки № 1133/п від 13.06.2012 р. в розмірі 507 127,39 грн., з яких: 324 593,69 грн. - сума основного боргу, 32 459,36 грн. штраф у розмірі 10%, 54 945,00 грн. 3% штрафу від загальної вартості товару, 95 129,34 грн. 30% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 28.07.2012 р. по 25.07.2013 р.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача-1.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Креатив» задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2013 р. у справі № 912/1119/13 скасувати частково.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» (57526, Миколаївська область, Очаківський район, с. Козирка, вул. Очаківська, 35А; ідентифікаційний код 36119547) на користь Приватного акціонерного товариства «Креатив» (25014, м. Кіровоград, просп. Промисловий, 19; ідентифікаційний код 31146251) 507 127,39 грн. заборгованості, з яких: 324 593,69 грн. сума попередньої оплати, 32 459,36 грн. штраф у розмірі 10%, 95 129,34 грн. 30 % річних, 54 945,00 грн. 3% штрафу, а також 10 142,55 грн. судового збору за розгляд справи господарським судом Кіровоградської області.

Провадження у справі відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівський консервний завод» припинити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» (57526, Миколаївська область, Очаківський район, с. Козирка, вул. Очаківська, 35А; ідентифікаційний код 36119547) на користь Приватного акціонерного товариства "Креатив" (25014, м. Кіровоград, просп. Промисловий, 19; ідентифікаційний код 31146251) 860,25 грн. за перегляд справи апеляційним господарським судом.

Видачу наказів доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 13.12.2013 року

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

І.В. Тищик