Рішення № 35970823, 10.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р.Справа № 922/4383/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАДІ РК", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 130000 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАДІ РК", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків, 130000 грн. боргу та 2600 грн. судового збору. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що грошові кошти в сумі 130000 грн. були перераховані відповідачу без достатньої правової підстави.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 29 жовтня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 жовтня 2013 року було відкладено розгляд справи на 12 листопада 2013 року.

12 листопада 2013 року представник позивача надав довідку, в якій повідомлено про те, що між сторонами не існувало жодних договірних чи інших правових відносин.

12 листопада 2013 року представник відповідача надав клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи на більш пізніший термін.

Вказане клопотання було задоволено судом.

В судовому засіданні 12 листопада 2013 року було оголошено перерву до 19 листопада 2013 року.

18 листопада 2013 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову з посиланням на те, що 03.05.2011 р. сторони уклали договір комісії, за яким позивач зобов"язався вчиняти від імені відповідача угоди з продажу шкільної форми, відповідачем позивачу було передано товар та позивач перерахував відповідачу 130000 грн. - вартість реалізованого ним товару.

19 листопада 2013 року представник позивача надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що, перераховуючи грошові кошти, бухгалтер позивача помилково вказав, що грошові кошти перераховуються на рахунок відповідача на підставі договору комісії № 02-03/05/11 від 03.05.2011 р., проте даний договір був укладений між позивачем та ФО-П ОСОБА_2

В судовому засіданні 19 листопада 2013 року було оголошено перерву до 25 листопада 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 листопада 2013 року було відкладено розгляд справи на 10 грудня 2013 року.

10 грудня 2013 року в судове засідання представник позивача не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАДІ РК", м. Харків було помилково перераховано на поточний рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків, 130000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1792 від 15.06.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою б/н від 18.09.2013 р. про повернення помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 130000 грн., що підтверджується поштовим чеком № 9170 та описом вкладення.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не повернув.

Це стало підставою позивачу для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що 03.05.2011 р. сторони уклали договір комісії, за яким позивач зобов"язався вчиняти від імені відповідача угоди з продажу шкільної форми, відповідачем позивачу було передано товар та позивач перерахував відповідачу 130000 грн. - вартість реалізованого ним товару.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд, розглянувши заперечення відповідача, вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано доказів в обґрунтування своїх доводів, а саме не надано примірнику договору від 03.05.2011 р., на який він посилається, а також доказів виконання цього договору, та існування між сторонами господарсько- правових відносин.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов"язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільний прав та обов"язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки.

За приписом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов"язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно п. 2.3.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 від 21.01.04 р., яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.04 р. за № 377/8976 передбачено, що кошти, помилково зараховані на рахунок неналежного одержувача, повинні повертатися в термін, встановлений законодавством, за порушення якого неналежний одержувач несе відповідальність.

Пунктом 6 Указу Президента України "Про заходи по нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.95 р. № 227/95 затверджено, що підприємство незалежно від форм власності повинні повертати в п"ятиденний термін платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка придбала майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов"язано повернути це майно.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача помилково перерахованих грошових коштів в сумі 130000 грн. правомірна та обгрунтована, така що не спростована відповідачем, оскільки він не надав суду жодного доказу, який би свідчив про повернення грошових коштів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується п. 1 ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

На підставі ч.2 ст.1071, ч. 2 ст. 1212 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82- 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АТ "Райфайзен банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАДІ РК" (61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, 6, код 35860136, п/р № 26003801794101 в філії Харківського РУ АТ "КБ"Експобанк", МФО 351964) 130000 грн. боргу та 2600 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.12.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.