Рішення № 35970728, 11.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р.Справа № 922/4247/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський" м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Видиш І.А. за довіреністю б/н від 19.03.2013 року,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт", м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський" м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 56996,69 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором поставки №ПКП -01/1204-17 від 17.04.2012 року, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 525, 526, 527, 530, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 55000,00 грн., пеню в розмірі 1622,32 грн., 374,37 грн. - 3% річних та сплачений судовий збір.( з урахуванням прийнятих ухвалою господарського суду від 04.11.2013 року уточнень позовних вимог)

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 04.11.2013 року о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2013 року заяву про уточнення позовних вимог (вх.40473) прийнято як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству. Також клопотання представника позивача (вх. 40601) про продовження строку розгляду справи за межами двохмісячного строку, встановленого ч.1. ст. 69 ГПК України - задоволено та продовжено строк розгляду справи №922/4247/13 на 15 днів, до 22.12. 2013 року, а розгляд справи відкладено на 11.12.2013 року о 11:00 годині.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 11 грудня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням прийнятих судом уточнень, та просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 55000,00 грн, пеню в розмірі 1622,32 грн., 3% річних в розмірі 374,37грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1720,50 грн. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102212142548.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

17 квітня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейд продукт " (Позивач) та Приватним акціонерним товариством «Хлібозавод «Салтівський»(Відповідач) було укладено договір поставки ПКП-01/1204-17 (Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору Позивач (Постачальник) зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а Відповідач (покупець) зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 70083,00 грн., що підтверджується видатковою накладною: №1П/10-08 від 10.08.2013 року (том 1, арк.с. 22).

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача. Крім того, відповідач не спростував той факт, що він не отримував товар.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що покупець проводить оплату кожної партії товару на умовах відстрочки платежу протягом 5 (п`яти ) банківських днів з дня поставки партії товару.

Відповідно до 5.1.2 Договору відповідач зобов`язаний своєчасно та в порядку, встановленому цим Договором, сплатити вартість товару.

Проте відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий товар в сумі 10083,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією № 433/09 від 10.09.2013 про необхідність проведення грошових розрахунків за отриманий товар. У зв`язку з несплатою своєчасно заборгованості за отриманий товар позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом. Однак, як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача з даним позовом до суду відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за договором поставки №ПКП-01/1204 від 17 квітня 2012 року в розмірі 5000,00 грн.

Таким чином, не сплаченою залишилась сума отриманого відповідачем товару в розмірі 55000,00 грн.

Отже, надаючи правову оцінку викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 55000,00 грн.

Окрім вимоги про стягнення суми основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1622,32 грн. пені та 374,37 грн. - 3 % річних .

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього трьох відсотків річних в сумі 374.37 грн. (розрахунок, том 3 арк.с. 58), заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2. Договору, яким встановлено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на загальну суму 1622,32 грн.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарського Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені у розмірі 1622,32 грн. (розрахунок том 3 арк.с. 57), суд приходить до висновку, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 47-49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський», м. Харків (61153, м.Харків, вул.Гвардійців Широнінців, будинок 1, код ЄДРПОУ 31340536, ІПН 313405320393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд продукт» (61052, м.Харків, вул.Дмитрівська, будинок 31/35, код ЄДРПОУ 3431634, п/р 26001002345548, банк: "ОТП Банк" м.Київ, МФО 300528) суму основного боргу в розмірі 55000,00 грн., пеню в розмірі 1622,32 грн., 3% річних в розмірі 374,37 грн., судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.12.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

справа №922/4247/13