Рішення № 3596520, 14.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

14.04.2009

Справа №2-2/1529-2009

За позовом ЗАТ «Новоселівський гірничо – збагачувальний комбінат» (63209, Харківська обл., Нововодолазький район, с.Новоселівка, вул.Піщана, 2)

До відповідача ВАТ «Сімферопольський склотарний завод» (95051, м.Сімферополь, вул.Індустріальна, 41)

Про стягнення 56 755грн36коп.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Завада - предст, довіреність у справі.

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору:

Позивач - ЗАТ «Новоселівський гірничо – збагачувальний комбінат» звернулась до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - ВАТ «Сімферопольський склотарний завод» про стягнення 56 755грн36коп, з яких 51 012грн06коп. сума заборгованості за отриманий товар, 574грн47коп інфляційні витрати, 167грн78коп річні та 5 001грн05коп штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір №128 від 06.10.2008р, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу пісок кварцовий залізничним транспортом у вагонах, однак відповідач оплату отриманого товару повністю не здійснив та заборгованість відповідача перед позивачем склала 51 012грн06коп. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням лише підстав позову, що вказані позивачем.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Між ЗАТ «Новоселівський гірничо – збагачувальний комбінат», як поставщиком, та ВАТ «Сімферопольський склотарний завод», як покупцем, було укладено договір №128 від06.10.2008 року на поставку піску кварцового, відповідно до п.1.1 якого, з урахуванням угоди від 08.12.2008р до договору №128 від 06.10.2008р на поставку піску кварцового, постачальник зобов’язується поставити, а покупець зобов’язується оплатити і прийняти пісок кварцовий Новоселівського родовища насипом протягом січня та лютого 2009 року у об’ємі 3726тон (по 1863 за місяць).

Покупець зобов’язаний подавати постачальнику письмові заявки на поставку продукції, які є невід’ємною частиною договору. У заявці обов’язково вказуються кількість продукції, що підлягає поставці в якомусь місяці відповідно до п.1.1 договору. Заявки можуть передаватись по телеграфному чи факсимільному зв’язку і не потребують у цьому випадку додаткового підтвердження сторонами їх дійсності. День поставки партії продукції визначається згідно відбитку календарного штемпеля залізничної станції відправлення у графі «Прийом вантажу до перевезення» перевізних документів (залізничних накладних) на цю партію продукції. Постачальник має право призупинити поставку або відмовитися від поставки відповідної партії продукції у разі порушення покупцем вимог пунктів 1.2 або 3.7 договору, а також у разі, коли оплата за партію продукції, що запланована до поставки в якомусь місяці, надійде на поточний рахунок постачальника після 20-го числа цього місяця. (п.1.2, 1.4, 1.6 договору).

Відповідно до п.2.2 договору право власності на продукцію переходить до покупця в момент здавання постачальником продукції залізниці для перевезення. Під час перевезення продукції у відкритих вагонах покупець несе всі витрати та ризики, які пов’язані з наступним: із примерзанням контейнерів з продукцією до кузова вагону та змерзанням їх між собою; із підвищенням вологості продукції внаслідок атмосферних опадів.

Загальна сума договору визначається згідно рахунків – фактур на поставлену продукцію. Покупець повинен здійснювати повну попередню оплату вартості поставки продукції (визначається згідно п.3.1 договору) до її поставки безготівковим перерахуванням коштів із застосуванням платіжних доручень на поточний рахунок постачальника згідно пункту 7.1 договору. Днем оплати вважається день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п.3., 3.7 договору).

На виконання умов вищевказаного договору по заявкам ВАТ «Сімферопольський склотарний завод», які знаходяться у матеріалах справи, позивач поставляв відповідачу пісок кварцовий, який отримувався відповідачем.

Але ВАТ «Сімферопольський склотарний завод» у порушення умов договору свої зобов’язання по оплаті продукції не виконував, у зв’язку з чим, на підставі п.1.6 договору, позивач свої зобов’язання по поставці продукції виконав лише частково та протягом січня та лютого 2009 року поставив відповідачу 277тон продукції на суму 51 012грн06коп, що підтверджується матеріалами справи, а саме: рахунками – фактурами, квитанціями про приймання вантажу.

Сума боргу у розмірі 51 012грн06коп за поставлений кварцовий пісок на момент розгляду спору відповідачем погашена не була, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК| України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав|уявив|, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 51 012грн06коп боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Таким чином, у частині стягнення заборгованості у розмірі 51 012грн06коп. позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Окрім|крім| вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення 574грн47коп інфляційних витрат, 167грн78коп річних та 5 001грн05коп штрафу.

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У обґрунтування вимог про стягнення 5 001грн05коп штрафу позивач посилається на п.6.2 договору, відповідно до якого якщо покупець подав заявку про поставку в якомусь місяці якоїсь кількості продукції, але ця кількість продукції не була поставлена в цьому місяці з вини покупця (не оплата продукції, відмова від продукції і так далі), то покупець зобов’язаний сплатити постачальнику за кожну тону такої не поставленої продукції штраф у розмірі 5 відсотків від ставки добової плати (встановленої для виконання однієї вантажної операції) за користування вантажними вагонами Укрзалізниці, яка згідно законодавству України діяла в останній день цього місяця.

Відповідно до ст..83 ГПК України Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Виходячи з того, що розмір штрафу дуже великий, суд вважає за необхідне зменшити суму штрафу на 2 001грн05коп та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 3 000,00грн.

У силу ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як позивач не довів суду пред’явлення відповідачу до звернення позивача з позовом до суду вимоги про сплату інфляційних та річних, тоді як момент настання виконання зобов’язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми залежить від наявності вимоги кредитора, тобто направлення (вручення) боржникові вимоги кредитора. Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов'язання по сплаті 574грн47коп інфляційних витрат за лютий 2009р та 167грн78коп річних за період з 24.01.2009р до 10.3.2009р на даний момент нема.

Витрати по оплаті держмита витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу віднести на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 17.4.2009р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82-85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ВАТ «Сімферопольський склотарний завод» (95051, м.Сімферополь, вул.Індустріальна, 41, п/р 26008300001686 у Сімферопольській філії АКБ «Форум», МФО 384890, ЄДРПОУ 00293350) на користь ЗАТ «Новоселівський гірничо – збагачувальний комбінат» (63209, Харківська обл., Нововодолазький район, с.Новоселівка, вул.Піщана, 2, п/р 260034276 у ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» м.Харків, МФО 350589, ЄДРПОУ 30773938) 51 012грн06коп. боргу, 3 000,00грн штрафу, 560грн13коп. державного мита, 116грн46коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. У частині стягнення 574грн47коп інфляційних витрат, 167грн78коп річних та 2 001грн05коп штрафу у позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.