Рішення № 3596519, 14.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

14.04.2009

Справа №2-2/1534-2009

За позовом ЗАТ «Новоселівський гірничо – збагачувальний комбінат» (63209, Харківська обл., Нововодолазький район, с.Новоселівка, вул.Піщана, 2)

До відповідача ВАТ «Сімферопольський склотарний завод» (95051, м.Сімферополь, вул.Індустріальна, 41)

Про стягнення 53 239грн29коп.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Завада - предст, довіреність у справі.

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору:

Позивач - ЗАТ «Новоселівський гірничо – збагачувальний комбінат» звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - ВАТ «Сімферопольський склотарний завод» про стягнення 53239грн29коп, з яких 44 032грн80коп. сума заборгованості за отриманий товар, 2 227грн44коп інфляційні витрати, 479грн81коп річні, 3 838грн58коп пеня та 2 660грн66коп штраф.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір №205 від 16.12.2008р, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу пісок кварцовий залізничним транспортом у вагонах, однак відповідач оплату отриманого товару повністю не здійснив та заборгованість відповідача перед позивачем склала 44 032грн80коп. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням лише підстав позову, що вказані позивачем.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Між ЗАТ «Новоселівський гірничо – збагачувальний комбінат», як поставщиком, та ВАТ «Сімферопольський склотарний завод», як покупцем, було укладено договір №205 від 16.12.2008 року на поставку піску кварцового, відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов’язується поставити, а покупець зобов’язується оплатити і прийняти пісок кварцовий Новоселівського родовища насипом протягом грудня 2008 року у об’ємі 1900 тон.

Покупець зобов’язаний подавати постачальнику письмові заявки на поставку продукції, які є невід’ємною частиною договору. У заявці обов’язково вказуються кількість продукції, що підлягає поставці в якомусь місяці відповідно до п.1.1 договору. Заявки можуть передаватись по телеграфному чи факсимільному зв’язку і не потребують у цьому випадку додаткового підтвердження сторонами їх дійсності. День поставки партії продукції визначається згідно відбитку календарного штемпеля залізничної станції відправлення у графі «Прийом вантажу до перевезення» перевізних документів (залізничних накладних) на цю партію продукції. Постачальник має право призупинити поставку або відмовитися від поставки відповідної партії продукції у разі порушення покупцем вимог пункту 1.2 договору. (п.1.2, 1.4, 1.5 договору).

Відповідно до п.2.2 договору право власності на продукцію переходить до покупця в момент здавання постачальником продукції залізниці для перевезення. Під час перевезення продукції у відкритих вагонах покупець несе всі витрати та ризики, які пов’язані з наступним: із примерзанням контейнерів з продукцією до кузова вагону та змерзанням їх між собою; із підвищенням вологості продукції внаслідок атмосферних опадів.

Загальна сума договору визначається згідно рахунків – фактур на поставлену продукцію. Покупець повинен здійснювати оплату продукції безготівковим перерахуванням коштів із застосуванням платіжних доручень на поточний рахунок постачальника згідно п.7.1 договору. Днем оплати вважається день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець зобов’язаний оплатити постачальнику вартість поставки кожної партії продукції (визначається згідно п.3.1 договору) не пізніше 5-го календарного дня після поставки цієї партії продукції (день поставки партії продукції визначається згідно п.1.4 договору) (п.3.5, 3.7, 3.8 договору).

На виконання умов вищевказаного договору позивач поставляв відповідачу пісок кварцовий, який отримувався відповідачем. Але ВАТ «Сімферопольський склотарний завод» у порушення умов договору свої зобов’язання по оплаті продукції не виконував, у зв’язку з чим, на підставі п.1.5 договору, позивач свої зобов’язання по поставці продукції виконав лише частково та протягом грудня 2008 року поставив відповідачу 1660 тон продукції на суму 263 032грн80коп, що підтверджується матеріалами справи, а саме: рахунками – фактурами, квитанціями про приймання вантажу. ВАТ «Сімферопольський склотарний завод» сплатив лише 219 000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями, що знаходяться у матеріалах справи, та станом на 10.3.2009р сума боргу у розмірі 44 032грн80коп за поставлений кварцовий пісок відповідачем погашена не була.

Відповідно до ст. 33 ГПКУкраїни, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 44 032грн80коп боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Таким чином, у частині стягнення заборгованості у розмірі 44 032грн80коп. позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення 2 227грн44коп інфляційних витрат, 479грн81коп річних, 3 838грн58коп пені та 2 660грн66коп штрафу.

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Якщо покупець прострочив строк оплати продукції, визначений договором та додатковими угодами до нього, то за кожний день такої затримки він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який стягується пеня) від суми простроченої оплати. (п.6.3 договору).

Відповідно до п.6.2 договору, якщо покупець подав заявку про поставку в якомусь місяці якоїсь кількості продукції, але ця кількість продукції не була поставлена в цьому місяці з вини покупця (не оплата продукції, відмова від продукції і так далі), то покупець зобов’язаний сплатити постачальнику за кожну тону такої не поставленої продукції штраф у розмірі 5 відсотків від ставки добової плати (встановленої для виконання однієї вантажної операції) за користування вантажними вагонами Укрзалізниці, яка згідно законодавству України діяла в останній день цього місяця.

Отже, у частині|частці| стягнення 2 660грн66коп штрафу та 3 838грн58коп пені за період з 24.12.2008р до 10.3.2009р позов обґрунтований та підлягає задоволенню оскільки розрахунок пені позивачем здійснений правильно, відповідно до умов договору №205 від 16.12.2008 року на поставку піску кварцового, не перевищує передбаченого Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

У силу ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як позивач не довів суду пред’явлення відповідачу до звернення позивача з позовом до суду вимоги про сплату інфляційних та річних, тоді як момент настання виконання зобов’язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми залежить від наявності вимоги кредитора, тобто направлення (вручення) боржникові вимоги кредитора. Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов'язання по сплаті 2 227грн44коп інфляційних витрат (за січень 2009 року на суму 54 032грн80коп у розмірі 1 566грн95коп, за лютий 2009 року на суму 44 032грн80коп у розмірі 660грн49коп) та 479грн81коп річних за період з 24.12.2008р до 10.3.2009р на даний момент нема.

Витрати по оплаті держмита витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу віднести на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 17.4.2009р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82-85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ВАТ «Сімферопольський склотарний завод» (95051, м.Сімферополь, вул.Індустріальна, 41, ЄДРПОУ 00293350, п/р 26008300001686 у Сімферопольській філії АКБ «Форум», МФО 384890 або з іншого рахунку) на користь ЗАТ «Новоселівський гірничо – збагачувальний комбінат» (63209, Харківська обл., Нововодолазький район, с.Новоселівка, вул.Піщана, 2, п/р 260034276 у ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» м.Харків, МФО 350589, ЄДРПОУ 30773938) 44 032грн80коп. боргу, 3 838грн58коп пені, 2 660грн66коп штрафу, 505грн32коп. державного мита, 111грн99коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. У частині стягнення 2 227грн44коп інфляційних витрат та 479грн81коп річних у позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.