Рішення № 3596411, 28.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.09 Справа№ 14/51

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Волинський автоцентр “КамАЗ”, м.Луцьк

до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Автонавантажувач”, смт.Шкло Яворівського району Львівської області

про стягнення 962,45 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Хороз І.Б.

Представники:

від позивача: Туркало П.Р. –представник

від відповідача: не з”явився

Зміст ст.ст.20, 22 ГПК України представнику позивача роз‘яснювався.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Товариства з обм5еженою відповідальністю Волинський автоцентр “КамАЗ”, м.Луцьк, до Закритого акціонерного товариства “Автонавантажувач”, смт.Шкло Яворівського району Львівської області, про стягнення 962,45 грн боргу та відшкодування судових витрат по справі .

Ухвалою від 17.03.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.04.2009 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в даній ухвалі.

З підстав, зазначених в ухвалах від 02.04.2009 р, від 15.04.2009 року розгляд справи відкладався.

У відповідності до ч.1 ст.38 ГПК України, судом вживались заходи щодо витребування необхідних доказів від підприємств та організацій, не залежно від їх участі у справі. На запит суду було отримано відповідь Головного управління статистики у Львівській області № 20-09/877 від 24.04.2009 року, у відповідності до якої ЗАТ “Автонавантажувач” включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідач, ЗАТ “Автонавантажувач, участі уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву, витребовуваних документів не подав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами про порушення провадження у справі та ухвалами про відкладення розгляду справи, що підтверджують наявні у справі поштові повідомлення про вручення відповідачу рекомендованої поштової кореспонденції..

Позивач, його представник, з підстав наведених у позовній заяві позовні вимоги підтримують. Стверджують, що на бездоговірній основі позивач відпустив відповідачу автозапчастини на суму 962,45 грн по видаткових накладних № ЛВ-0000707 від 04 липня 2008 року, № ЛВ-0000747 від 18 липня 2008 р, № ЛВ-0000928 від 08 жовтня 2008 року. За відпущені товари відповідач розрахунку не провів, вимогу позивача ( лист № 40 від 20.01.09 р) про перерахування коштів за отриманий товар залишив без розгляду та задоволення. Просить позовні вимоги задоволити.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні, за згодою представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи , заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

ТзОВ Волинський авто центр “КамАЗ”, м.Луцьк ( позивач у справі) відпустив ЗАТ “Автонавантажувач” , смт.Шкло Яворівського району Львівської області ( відповідачу у справі) автозапчастини на загальну суму 962,45 грн , згідно видаткових накладних :

-№ ЛВ-0000707 від 04 липня 2008 року на суму 429,50 грн, які отримані по довіреності серія ЯПД № 937924 від 03 липня 2008 року уповноваженою особою відповідача –Серафин Ярославом Івановичем ;

-№ЛВ-0000747 від 18 липня 2008 року на суму 327,75 грн, які отримані по довіреності серія ЯПЗ № 559527 від 16 липня 2008 року Серафин Ярославом Івановичем;

-№ ЛВ-0000928 від 08 жовтня 2008 року на суму 205,20 грн, які отримані по довіреності серія ЯПМ № 265027 від 29 вересня 2008 року уповноваженою особою відповідача Серафин Ярославом Івановичем.

За отримані товари відповідач не провів з позивачем розрахунку. 20 січня 2009 року позивач скерував відповідачу листа за № 40, в якому вимагав провести розрахунок за отримані автозапчастини та перерахувати кошти на розрахунковий рахунок позивача. Відповідач отримав зазначений лист 22.01.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням № 111675, однак, залишив дану вимогу позивача без розгляду та задоволення.

Сума боргу 962,45 грн. не погашена відповідачем і станом на даний час.

Відповідач відзиву на позовну заяву, доказів проведення з позивачем розрахунку за отриманий товар суду не подав, доводів позивача належними і допустимими доказами не спростував.

При прийнятті рішення у справі суд виходив з наступного.

У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання , які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 ст.181 ГК України встановлено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

04.07.2008 р, 18.07.2008 р.,08.10.2008 року по видаткових накладних №№ ЛВ-0000707, ЛВ-0000747, ЛВ-0000928 ТзОВ Волинський автоцентр “КамАЗ” ( позивач у справі) передав, а ЗАТ “Автонавантажувач”( відповідач у справі ) прийняв від позивача на умовах оплати товар, відповідно до зазначених вище накладних..

Позивач зобов”язання виконав на загальну суму 962,45 гривень, що підтверджується зазначеними вище ( наявними у справі) видатковими накладними, довіреностями відповідача, виданими його уповноваженій особі на отримання товару, які підписані керівником та головним бухгалтером відповідача , особою уповноваженою отримати товар, та скріплені печатками відповідача; податковими накладними..

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, товар відповідач прийняв, претензій не пред”являв, однак оплату за отриманий товар не провів .

З вищенаведеного та матеріалів справи вбачається, що факти видачі довіреностей відповідачем, прийняття товару, підписання накладних уповноваженою особою відповідача свідчать про те, що між позивачем та відповідачем станом на 04 липня 2008 р, 18 липня 2008 року, 08 жовтня 2008 року склалися договірні, господарсько-правові відносини, згідно з якими позивач передав товар, а відповідач прийняв товар та зобов”язався його оплатити. Сторонами було досягнуто згоди щодо найменування , асортименту, кількості, вартості товару, про що свідчать накладні, підписані позивачем та уповноваженим представником відповідача. Товар передано уповноваженій особі відповідача на підставі довіреностей, підписаних керівником та головним бухгалтером відповідача та скріплених печаткою відповідача. Товар прийнятий відповідачем без застережень та зауважень.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вищезазначені дії свідчать про виникнення між сторонами спору правовідносин щодо купівлі-продажу товару і такими діями відповідач прийняв на себе зобов”язання оплатити придбаний товар.

Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України ( ст.193 ГК України) –зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов”язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання).

За змістом ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 2 цієї статті не встановлюють обов”язкової форми вимоги кредитора про виконання зобов”язання; останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, тощо. Тому, виходячи з принципу диспозитивності у господарському праві та процесі ( диспозитивність –це можливість суб”єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд), суд дійшов висновку, що лист позивача за № 40 від 20.01.2009 року слід вважати вимогою виконання зобов”язання, і з врахуванням цього підлягає визначенню момент виникнення у відповідача обов”язку належного виконання зобов”язання.

Про отримання відповідачем 22.01.2009 року зазначеної вище вимоги позивача щодо виконання зобов”язання свідчить поштове повідомлення за № 111675 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

Відповідно до положень ч.2 ст.530 ЦК України відповідач повинен був виконати зобов”язання по оплаті отриманого товару у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги. Однак, станом на момент подання позивачем до суду позовної заяви , відповідач розрахунку з позивачем не провів.

Відповідно до ст.1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. В результаті розгляду справи, на підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що таке порушення існує на момент подання до господарського суду позовної заяви позивачем.

Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов”язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст..33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доводи позивача не спростував, докази належного виконання зобов”язання не подав.

Заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 962,45 грн. боргу обґрунтована, підтверджена наявними у справі матеріалами, не спростована відповідачем і підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст..ст.1, 2, 32,33,34,36, 43,49,.75,82,84,85,116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з закритого акціонерного товариства “Автонавантажувач” ( смт.Шкло, Яворівський район, Львівська область, пров.Новий,1, код ЄДРПОУ 31210049) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Волинський авто центр “КамАЗ” ( Волинська область, м.Луцьк, вул..Дубнівська,97 а, код ЄДРПОУ 05791532) 962,45 грн. боргу, 102,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3..Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя