Ухвала суду № 35963299, 17.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 р.Справа № 820/1863/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 820/1863/13-а

за позовом ТОВ "Компанія Агро-Трейд"

до Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АГРО-ТРЕЙД" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001621542 від 27.11.12 року та № 0001631542 від 27.11.12 року.

Західна МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АГРО-ТРЕЙД" щодо відображення правових відносин з платником податків - постачальником ТОВ «Воскресеньк - Агро», протягом грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 2724/15-404/33673050 від 14.11.12 року .

Перевіркою встановлені порушення позивачем , зокрема:

- ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216. ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Воскресенськ Агро», при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг). Товари (роботи, послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України;

- перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) та встановлено наступні порушення: абз. „а" п.185.1 ст. 185, п. 188.1, ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, П.200Л, п.200.2, п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України №2755-УІ від 2 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями, підприємством ТОВ «Компанія Агро - Трейд», код ЄДРПОУ 33673050 результати попередніх позапланових (планових) виїзних (невиїзних) документальних перевірок не було відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість по р.21.3 «зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу», що передбачено Вимогами Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за N 1490/20228) «Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», отже: зменшено податковий кредит та відповідно від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду на суму 84098 грн. по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року на суму 84098 грн., за рахунок: 2.1 безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по товарам, отриманим від постачальника ТОВ «Воскресенськ - Агро» на суму ПДВ 84098 грн. у грудні 2011 року; неможливість фактичного здійснення ТОВ «Воскресенськ - Агро» господарських операцій по причині не підтвердження придбаних товарів у контрагентів - постачальників, в частині відсутності власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність, тобто документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин;

- підприємством ТОВ «Компанія Агро - Трейд» результати її попередніх позапланових (планових) виїзних (невиїзних) документальних перевірок не було відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість» по р.21.3 «зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу», у відповідності з Вимогами Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за N 1490/20228) „Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», таким чином за результатами перевірки підлягає: зменшенню залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (р.24) по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року на суму 36148 грн.; збільшенню суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.25 ) по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року на суму 47950 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0001631542 від 27.11.12 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23975 грн., в тому числі за основним платежем - 47950,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 23975,0 грн.;

- № 0001621542 від 27.11.12 року, яким зменшено розмір залишку від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2012 року у розмірі 36148,0 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби у Харківській області та Державної податкової служби України, рішеннями яких про результати розгляду скарги податковими органами відмолено в їх задоволенні, а податкові повідомлення рішення, залишенні без змін.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, суд першої інстанції виходив з того , що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АГРО-ТРЕЙД" та ТОВ «Воскресенськ Агро» укладено договір поставки №ПК-19/1111-10 від 10.11.11 року (а.с. 35-36). Умовами зазначеного договору передбачено, що постачальник, ТОВ «Воскресенськ Агро», зобов'язується передати, у встановлений Договором термін Товар, у власність Покупця, Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АГРО-ТРЕЙД", а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Обов'язком ТОВ «Воскресенськ Агро» є організація та оплата доставки товару до пункту поставки.

На виконання зазначеного договору продавцем, ТОВ «Воскресенськ Агро» виписані видаткові накладні № РН-0000142 від 05.12.11 року, №РН-0000141 від 04.12.11 року, № РН-0000140 від 03.12.11 року, № РН-0000138 від 01.12.11 року та податкові накладні №139 від 01.12.11 року, №141 від 03.12.11 року, № 142 від 04.12.11 року, від 143 від 05.12.11 року (а.с. 37-44).

В підтвердження фактичної доставки товару позивачем надано копії товарно-транспортних накладних (а.с. 45-49).

В матеріалах справи містяться копії банківських виписок (а.с.50-51), з яких вбачається, що позивачем перераховано на ТОВ «Воскресенськ Агро» суми коштів на виконання зазначеного договору, що підтверджують факт сплати грошових коштів за отримані товарно-матеріальних цінностей (роботи, послуги) за договорами постачання, укладеним з ТОВ «Воскресенськ Агро».

В підтвердження подальшої реалізації товару, отриманого від ТОВ «Воскресенськ Агро», позивачем надано до матеріалів справи договір поставки з ТОВ «Енергосинтез 2006» №КП-01/1111-28 від 28.11.11 року з первинними документами, укладеними на виконання вказаного договору (а.с.107-124)

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ТОВ «Воскресенськ Агро» мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням робіт , послуг до податкового кредиту .

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ТОВ «Воскресенськ Агро» правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ТОВ «Воскресенськ Агро» не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Також, колегія суддів зазначає , що обставини реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Воскресенськ-Агро" згідно договору поставки №ПК-19/1111-10 від 10.11.11 року за період листопад 2011 року та січень2012 року, встановлені судовим рішенням в адміністративній по справі № 2а-9193/12/2070, що набрало законної сили, .

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам справи висновків Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АГРО-ТРЕЙД" та ТОВ "Воскресенськ - Агро".

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що податковим періодом, за який проведено перевірку відповідачем, є грудень 2011 року, однак перевіряючими встановлено завищення податкового кредиту та від'ємного значення з ПДВ саме за вказаний податковий період (по податковій декларації за грудень 2011 року), але, як вбачається з додатку №1 до акту перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень, позивача притягнуто до відповідальності за порушення у січні 2012 року, який не перевірявся.

Стосовно посилання відповідача на висновки попередніх перевірок позивача, які не враховані при складанні декларації за грудень 2011 року, результати яких не відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року по р. 23 "зменшення/збільшення залишку від'ємного значення за результатами перевірок податкового органу", колегія суддів зазначає наступне.

Податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами вказаних перевірок, інформація про які вказана на аркушах 17-19 (а.с.24-26) акту перевірки були оскаржені в судовому порядку, що також відображено в акті перевірки та були предметом судового розгляду по адміністративним справам № №2а-1215/12/2070 та № 2а-9193/12/2070.

Відповідно до п.п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до п.п. 56.17.5 п.56.17 ст. 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно п.п. 14.1.157 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення визначено як письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно абз.1,2 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 4.4, 4.5 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012 N 1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 р. за N 2135/22447, у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень. При цьому сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили. Після прийняття судом рішення по суті, яке набрало законної сили, структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржувалося, в день отримання відповідного рішення органом державної податкової служби вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці окремого реєстру та підшиває копію рішення до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків. Аналогічні дії здійснюються у разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним адміністративним судом до провадження).У разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума грошового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунка платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься, до дня набрання судовим рішенням законної сили. Після закінчення процедури адміністративного оскарження та/або судового оскарження та набрання судовим рішенням законної сили суми узгодженого грошового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість в автоматичному режимі переносяться з реєстру податкових повідомлень-рішень (окремого реєстру, передбаченого пунктом 4.4 цього розділу) до автоматизованої інформаційної облікової системи органів державної податкової служби. Одночасно структурному підрозділу, що забезпечує адміністрування облікових показників та звітності, передаються паперові виписки з реєстру податкових повідомлень-рішень за день, до яких включається інформація щодо сум узгоджених грошових зобов'язань та інших показників, які переносяться до карток особових рахунків. Зазначені виписки передаються окремо від кожного структурного підрозділу, що складає податкові повідомлення-рішення, за підписом керівника такого структурного підрозділу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість підлягає врахуванню тільки після закінчення процедури адміністративного оскарження та/або судового оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення.

Однак , відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2011 року без врахування того, що податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами раніше проведених перевірок, перебували в процедурі судового оскарження по справах № №2а-1215/12/2070 та № 2а-9193/12/2070 та не були узгодженими.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивач не повинен був відображати у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року висновки попередніх перевірок.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001621542 від 27.11.12 року та № 0001631542 від 27.11.12 року не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 820/1863/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 22.07.2013 р.