Рішення № 3596225, 14.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/175

14.04.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс»

про

стягнення 7428,95 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

Від позивача:

Глівая С.В. –представник за довіреністю від 09.03.2009 року;

Від відповідача:

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс»про стягнення суми заборгованості у розмірі 6522,36 грн., суми пені у розмірі 493,19 грн., суми індексу інфляції у розмірі 351,76 грн., 3% річних у сумі 61, 64 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.03.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 31.03.2009 року.

Позивач у судове засідання 31.03.2009 року з’явився, надав документи на вимогу ухвали суду, уточнив позовні вимоги та відповідно просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 3000,00 грн., суму пені у розмірі 493,19 грн., суму індексу інфляції у розмірі 351,76 грн., 3% річних у сумі 61, 64 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята подана позивачем заява про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 31.03.2009 року не з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи на 14.04.2009.

Представник відповідача у судове засідання 14.04.2009 року не з’явився вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

01.05.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс»(далі –експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт»(далі /- перевізник) була укладена угода № 184/06 (далі - угода) на транспортне –експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, за якою перевізник зобов»язується перевезти вантаж, вказаний у накладній та ввірений йому вантажовідправником, а експедитор зобов»язується сплатити перевезення з коштів, отриманих від замовника.

22.08.2008 експедитор направив перевізнику заяву на здійснення перевезення вантажу з міста Києва до Германії.

На виконання угоди та заявки, позивач виконав взяті на себе зобов»язання по договору, перевіз ватаж, що підтверджується наявними у справі товаро – транспортною накладною –CMR № 0445867.

Позивач на адресу відовідача направив оригінал товаро –транспортної накладної –CMR№ 0445867 та рахунок на оплату № ТП -0115 від 16.09.2008 на загальну суму 6522,36 грн., акт надання послуг № ТП-0115 від 16.09.2008 на загальну суму 6522,36 грн.. Вказані документи отримані відповідачем 03.10.2008, про що свідчить наявние в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Відповідно до умов викладених в заявці експедитор повинен здійснити розрахунки з перевізником протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів документів та CMR.

Проте, відповідач свого обов»язку як експедитора щодо оплати послуг позивача не виконав повністю, а виконав тільки частково на суму 3522,36 грн. перерахувавши грошові кошти на рахунок позивача 18.02.2009.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, договором сторонами було погоджено, що оплата відповідачем буде здійснена протягом 10 банківських днів після отримання оригіналу CMR. Однак, як раніше було зазначено, відповідач даного зобов’язання не виконав, натомість позивач на виконання умов договору послуги по перевезенню надав належним чином та у повному обсязі.

Згідно з ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 14 Закону України "Про транспортно –експедиційну діяльність" від 01.07.2004 № 1955 за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів повного виконання договору щодо оплати послуг не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 3000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму втрат від інфляції у розмірі 351,76 грн. та 3% річних у розмірі 61,64 грн.

Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач повинен розрахуватися з позивачем у строк до 17.10.2008 року (CMR –отримано 03.10.2008 + 10 банківьких днів), тому 3% річних та індекс інфляції повинні нараховуватися з 18.10.2008 року.

Крім того, оскільки розрахунок збитків від інфляції та 3% річних робиться позивачем станом на 05.02.2009, а відповідачем частково оплачена сума боргу у розмірі 3522,36 грн. тільки 18.02.2009, то такі збиткі ві інфляції та 3% річних будуть нараховуватись на 6522,36 грн.

Отже, 3% річних становить:

6522,36 грн. (заборгованість) * 3%/100 * 111 (з 18.10.2008 року по 05.02.2008 року) / 365 = 59,51 грн.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Таким чином, індекс інфляції становить:

6522,36 грн. (заборгованість) *101,5% (листопад 2008) * 102,1% (грудень 2008) –6522,36 грн. =234,80 грн.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення індексу інфляції у розмірі 351,76 грн. підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 234,80 грн. та про стягнення 3% річних підлягають також задоволенню частково, а саме в частині 59,51 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 493,19 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 3.4 угоди встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань, пеня, що обраховується від суми простроченого платежу складає подвійну облікову ставку НБУ за кожен день несплати, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як було встановлено судом, позивач повинен був розрахуватися за надані послуги до 17.10.2008 року, тому пеня повинна нараховуватися з 18.10.2008 року.

Розмір пені становить:

6522,36 грн. (заборгованість) * 24% * 111 (з 18.10.2008 року по 05.02.2009 року) / 365 = 476,04 грн.

Тому, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 493,19 грн. підлягають задоволенню частково, а саме на суму 476,04 грн..

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням того, що відповідач частково здійснив оплату своїх зобов»язань до подачі позовної заяви до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 530, 546, 625 ЦК України, ст. 181, 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс»(02093, м. Київ, вул. Бориспільська,11; код ЄДРПОУ 32156999), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт»(08290, Київська область, смт. Гостомель, вул. Чкалова,31А; код ЄДРПОУ 30366747) заборгованість у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., пеню у розмірі 476 (чотириста сімдесят шість) 04 грн., 3% річних у сумі 59 (п»ятдесят девять) грн. 51 коп., суму індексу інфляції у розмірі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 80 коп. витрати по сплаті державного мита в сумі 51 (п’ятдесят одна) грн. грн. 77 коп., та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

Дідиченко М.А.

Дата підписання 27.04.2009 року