Ухвала суду № 35962239, 20.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/13435/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.11.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012

у справі № 2270/12074/11

за позовом Державного підприємства «Довжоцький спиртовий завод»

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.11.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012, задоволено позовні вимоги Державного підприємства «Довжоцький спиртовий завод» (надалі - позивач, ДП «Довжоцький спиртовий завод») до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (надалі - відповідач, Кам'янець-Подільська ОДПІ Хмельницької області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.07.2011 № 0000802342 та № 0000812343.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність винесених податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем доведено правильність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та сум бюджетного відшкодування.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваних судових рішень.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що представниками Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Довжоцький спиртовий завод», про що складено акт від 01.07.2011 № 1295/234/23841854.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України. В результаті, позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 438 461,00 грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на 165 083,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Кам'янець-Подільською ОДПІ Хмельницької області 13.07.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000802342, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 657 692,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 438 461,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 219 231,00 грн.; № 0000812341, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (за листопад-грудень 2010 року та січень 2011 року) на 165 083,00 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Нормами ст. 198 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.07.2010 між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Укренергохолдінг» укладено договір постачання природного газу № Г-10/71. Покупець є кінцевим споживачем газу, який передається за договором.

Відповідно до пп. 3.1, 3.2 розділу 3 вказаного Договору, постачальник передає газ покупцеві на комерційних вузлах обліку газу, що постачається споживачам (надалі «пункти приймання-передачі»).

Кількість газу поставленого покупцю закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається фактичний обсяг спожитого газу і які підписуються повноважними представниками постачальника і покупця.

На виконання умов договору сторонами щомісячно складалися акти прийому-передачі природного газу, звіти по енергогосподарству. У позивача також наявні належним чином оформлені податкові накладні на кожну поставку придбаного товару.

Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі. Станом на 31.12.2010 дебіторська заборгованість по розрахунках складала 323 464,18 грн., що підтверджено актом перевірки.

Крім того, на підтвердження поставок газу позивачем надано лист Камянець-Подільської філії ПАТ по газопостачанню та газифікації Хмельницькгаз від 09.09.2011 № 11-1364, який свідчить про обсяг природного газу, що належав ТОВ «Укренегохолдінг» і був фактично поставлений позивачеві через газопровід ПАТ «Хмельницькгаз».

Суди попередніх інстанцій також доречно звернули увагу на те, що висновки відповідача щодо проведення операцій з продажу природного газу позивачем без мети реального настання передбачених наслідків, спростовуються і матеріалами зустрічної перевірки ТОВ «Укренергохолдінг», проведеної Переяслав-Хмельницькою ОДПІ Хмельницької області, якою встановлено документальне підтвердження реальності проведення господарських операцій із позивачем.

Крім того, реальність господарських операцій (поставок) між позивачем та вказаним контрагентом, їх фактичне виконання підтверджується договором, додатковою угодою, актами приймання-передачі, звітами по енергогосподарству, іншими документами, що містяться в матеріалах справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Тобто, вищенаведеним спростовується позиція відповідача, що полягає у переконаності в штучному створенні документообігу задля імітації господарських операцій, які дають право ДП «Довжоцький спиртовий завод» на формування сум податкового кредиту та реалізацію права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 у справі № 2270/12074/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна