Рішення № 3596223, 21.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/55

21.04.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковбасна Ліга»

до Закритого акціонерного товариства «Мінський»

про стягнення 16 826,49 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Сидоренко Д.В.

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковбасна Ліга», позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача, Закритого акціонерного товариства «Мінський», заборгованості та пені за договором поставки № МН-313/08 від 03.08.2007, всього в сумі 16 826,49 грн.

Ухвалою від 16.03.09р. суд прийняв позовну заяву до провадження та призначив справу до розгляду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані ним оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковбасна Ліга»(Позивач) та Закритим акціонерним товариством «Мінський»(Відповідач) був укладений Договір поставки товару № МН-313/08 від 03.08.2007 (Договір).

На підставі Договору, за накладними, перелік яких зазначений в позовні заяві та копії яких долучені до позову, Позивачем Відповідачу поставлявся товар. До звернення Позивача до суду з позовом, Відповідачем було здійснено часткову оплату товару, а також частково повернуто товар.

Відповідно до п. 4.3.1 Договору, покупець (Відповідач) здійснює оплату товару, що поставляється поставником (Позивачем) протягом 21 банківських днів з дня отримання від нього товару.

Відповідно до п. 4.4 Договору, днем здійснення оплати товару вважається день, в якому сума, що підлягає сплаті, перераховується з банківського рахунку покупця (Відповідача) на банківський рахунок постачальника (Позивача).

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості по оплаті товару.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача по оплаті товару за Договором, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 14 905,63 грн.

Відповідач не скористався своїм правом надати письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості по Договору в розмірі 14 905,63 грн.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 548 ЦК України, зазначено, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.6 Договору, у разі порушення строків оплати поставленого товару, встановлених цим Договором, Постачальник (Позивач) має право стягнути з Покупця (Відповідача) пеню за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині сплати за поставлений йому товар, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені.

Проте, щодо наданого Позивачем розрахунку пені, то суд не погоджується з наданим розрахунком та робить власний перерахунок суми пені з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ та п. 6 ст. 232 ГК України (за шість місяців), відповідно до якого сума пені що підлягає стягненню з відповідача за порушення умов Договору, становить – 1 767, 41 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в розмірах, що наведені судом в рішенні.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пропорційно до суми задоволених позовних вимог; в іншій частині витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на Позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Мінський»(м. Київ, Мінське шосе, будинок 4; код ЄДРПОУ 23493904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковбасна Ліга»(м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 38-А; код ЄДРПОУ 34408853) 14 905 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот п’ять) грн. 63 коп. основної заборгованості, 1 767 (одна тисяча сімсот шістдесят сім) грн. 41 коп. пені, 166 (сто шістдесят шість) грн. 73 коп. державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –23.04.2009р.