Ухвала суду № 35962219, 20.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/78471/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:Шинкаренка О.П.,відповідача:не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012

у справі № 2а-14368/11/0170/7 (2а-14368/11/7/0170)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАУ»

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РАУ» (надалі - позивач, ТОВ «РАУ») до Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у м. Ялті Автономної Республіки Крим ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2011 № 0003932301.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із зменшенням позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2011 року у сумі 2 283 424,00 грн. податковим повідомленням-рішенням від 28.10.2011 № 00039323201.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта ДПІ у м. Ялті Автономної Республіки Крим ДПС від 12.10.2011 № 2922/23-4/32542412 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РАУ» з питань правильності визначення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2011 року», яким виявлено завищення позивачем суми податкового кредиту за липень 2011 року на 2 283 457,00 грн. Внаслідок порушення позивачем пп. 14.1.36, пп. 14.1.185, пп.14.1.191, п.14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України податковий орган дійшов висновку про необхідність зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 2 283 424,00 грн. та зменшення залишку від'ємного значення (рядок 24) на 8 659 273,00 грн.

Задовольняючи позов та скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ТОВ «РАУ» документально підтвердило наявність підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому дійшли висновку про недоведеність позиції податкового органу щодо нереальності проведення господарських операцій позивачем із контрагентами, оскільки первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права,колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій неповними та передчасними, виходячи з наступного.

За правилами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 даного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому продавцями товару (послуг) податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата податку на додану вартість продавцям у складі вартості товару (послуг) є достатніми підставами для визначення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та його контрагентами укладено ряд договорів, на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість спірного періоду:

- договір із ТОВ «Кантерінвест» від 03.08.2009 № 200709/10 на виконання генпідрядних робіт;

- договір із ТОВ «Кантерінвест» від 03.08.2009 № 200709/3 на виконання комплексу будівельних робіт;

- договір із ТОВ «Інноваційна група ЛТД» від 06.07.2011 № 06/07/2011 купівлі-продажу обладнання для вентиляції;

- договір із ТОВ «Інноваційна група ЛТД» від 07.07.2011 № 07/07/2011 поставки обладнання для кондиціювання повітря;

- договір із ТОВ «Югенергобуд» від 15.04.2011 № 12 на виконання пусконалагоджувальних робіт;

- договори із ТОВ «Інженерний центр АЛМІС» від 23.02.2011 № 02.2011, від 29.06.2011 № 29062011 та від 05.07.2011 № 05072011 на розробку проектної документації;

- договір підряду із ТОВ «КД САЛД ЛТД» від 13.07.2009 № 1685/09;

- договір із ПП «Економенерго» від 11.07.2011 № 110/11 купівлі-продажу товару;

- договір із КП «Альянс» від 24.06.2011 № 717 на виконання авторського нагляду за будівництвом;

- договір із КРП «ВП ВКГ Південного берега Криму» від 21.04.2011 № 2647 про надання послуг з водозабезпечення та водовідведення.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операцій суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту робіт, що виконуються, або послуг, що надаються, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 27.03.2012 по справі № 21-737во10 зауважив, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами, зокрема:

- неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції тощо.

Постановляючи рішення по справі, суди першої та апеляційної інстанцій, всупереч наведеним рекомендаціям, залишили поза увагою дослідження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, обмежившись лише вивчення податкових накладних та розрахункових документів про рух коштів.

При цьому, не була надана оцінка відсутнім у матеріалах справи документам, що могли б засвідчити факти перевезення, відвантаження, зберігання товару, виконання пусконалагоджувальних та проектних робіт, надання послуг авторського нагляду за будівництвом, зокрема: акти етапів виконаних робіт згідно Договору від 20.04.2011 № 03-1/2011-П, технічне завдання до Договору виконання генпідрядних проектних робіт від 03.08.2009 № 200709/10, проектно-кошторисна документація, копії сертифікатів якості поставлених товарів, товаро-супровідна документація, журнал авторського нагляду за будівництвом, ведення кого є обов'язковим відповідно до п. 4.1.1 розділу 4 Договору від 24.06.2011 № 717, експлуатаційна документація, акти на введення в експлуатацію та опломбування приладів обліку водопостачання відповідно до договору від 21.04.2011 № 2647 тощо.

Без дослідження наведених документів, що можуть бути належними та допустимими доказами у справі, рішення суду не може відповідати незмінним принципам законності, повноти і обґрунтованості у розумінні статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до передчасних та не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012 у справі № 2а-14368/11/0170/7 (2а-14368/11/7/0170) скасувати.

Справу № 2а-14368/11/0170/7 (2а-14368/11/7/0170) направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна