Ухвала суду № 35962215, 20.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К/800/45353/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013

у справі № 2а-1570/2612/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання неправомірними дій, визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2012 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард» (надалі - позивач, ТОВ «Форвард») до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання неправомірними дій щодо проведення перевірки та визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2012 № 0000312350.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про задоволення позову в частині визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2012 № 0000312350. В частині визнання неправомірними дій позивачеві в позові відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013 в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що в період з 27.01.2012 по 01.02.2012 представником ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС Стояновим П.П. на підставі наказу начальника ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 27.01.2012 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ВСТК» за квітень 2011 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт від 01.02.2012 № 483/23-512/31081975/26, яким встановлено, внаслідок порушення ТОВ «Форвард» вимог п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 240 115,01 грн., сформованого за операціями з ТОВ «ВСТК».

На підставі акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2012 № 0000312350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 240 115,01 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 13.02.2012 № 0000312350 залишено без змін.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

У відповідності з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Позивач надав відповідь на письмовий запит податкового органу від 14.12.2011 № 70701/10/23-5 лише 18.01.2012, що свідчить про порушення ним встановленого пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України строку для надання пояснень та документальних підтверджень взаємовідносин з ТОВ «ВСТК».

Відтак, у разі ненадання платником податків письмових пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит податкового органу, відповідач мав право призначити як документальну позапланову виїзну, так й документальну позапланову невиїзну перевірку. Законодавець чітко визначає право податкового органу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у випадку ненадання платником податків витребуваних документів. При цьому, контролюючий орган повинен провести перевірку на підставі документів, наявних у контролюючого органу.

Оскільки повідомлення на перевірку від 27.01.2012 № 000040/314 та копія наказу податкового органу про проведення невиїзної документальної перевірки було вручено директору з дотриманням приписів ст. 79 Податкового кодексу України, а сама перевірка була проведена з його відома, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС при проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки позивача та складанні акта діяла у межах наданих повноважень, в порядку та у спосіб, встановлений Конституцією та законами України.

Водночас, не погодившись із позицією суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції доречно звернула увагу на те, що дотримання встановленої процедури проведення документальної невиїзної перевірки в даному випадку не свідчить про беззаперечність та правильність висновків податкового органу, зроблених в процесі такої перевірки.

Так, нормами ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами.

Як встановлено судом першої інстанції, 05.04.2012 між ТОВ «Форвард» та ТОВ «ВСТК» було укладено договір про організацію вантажних перевезень № 13, згідно умов якого виконавець - ТОВ «ВСТК» зобов'язується проводити відповідні заходи, направлені на забезпечення перевезень вантажів замовника - ТОВ «Форвард».

Факт виконання умов вказаних договорів підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, копіями платіжних доручень про безготівковий розрахунок.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент виконання договору та складання податкових накладних ТОВ «ВСТК» було зареєстровано у встановленому законодавством порядку юридичною особою та платником податку на додану вартість, а тому мало достатню правосуб'єктність видавати податкові накладні.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що незнаходження контрагента позивача за юридичною адресою, наявність порушеної кримінальної справи щодо керівника ТОВ «ВСТК» без винесення вироку суду, що набрав законної сили, неможливість підтвердити відображення контрагентом сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань не може бути достатньою підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким підприємством, зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, та підставою для висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених такому постачальнику послуг.

Вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Тобто, вищенаведеним спростовується позиція відповідача, що полягає у переконаності в штучному створенні документообігу задля імітації господарських операцій, які дають право ТОВ «Форвард» на формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013 у справі № 2а-1570/2612/2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна