Ухвала суду № 35962153, 25.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/69560/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Логістична лінія»на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2012та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012у справі № 2а-7490/12/2670за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Логістична лінія»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової службипропро визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістична лінія» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про:

- визнання протиправними дій з проведення зустрічної звірки позивача;

- визнання протиправними дій з оформлення результатів зустрічної звірки у формі акту № 636/22-8/37240629 від 05.04.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки;

- заборону відповідачу використовувати акт № 636/22-8/37240629 від 05.04.2012 при проведенні та оформленні результатів податкових перевірок.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- 02.11.2011 ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС направила на адресу позивача лист про надання пояснень та їх документального підтвердження № 14244/10/23-311. Однак, згідно наявного у справі повідомлення про вручення поштового відправлення №030317332122, вказаний запит позивачем не отримано, та в довідці Ф.20 відділення поштового зв'язку зазначено, що ТОВ «Логістична Лінія» за адресою: вул. Кіквідзе, 14-В., к.4 м. Київ - не знаходиться;

- за результатами надіслання вказаного запиту відповідачем складено акт №636/22-8/37240629 від 05.04.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків з причин незнаходження позивача за податковою адресою вул. Кіквідзе, 14-В., к.4 м. Київ. Окрім того, в акті відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, та про відсутність об'єкту оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.22, ст.185 Податкового Кодексу України. Також, згідно акту, задекларовані позивачем податкові зобов'язання та податковий кредит за листопад 2011 року за результатами перевірки зменшені до « 0»; задекларований податковий кредит контрагентів-покупців ТОВ «Логістична Лінія» за листопад 2011 року сформований неправомірно та підлягає зменшенню до « 0».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд касаційної інстанції вважає, що, враховуючи предмет оскарження та обставини справи, у даному випадку позивачем оспорюється не акт, як службовий документ контролюючого органу, а власне дії суб'єкта владних повноважень по проведенню зустрічної звірки платника податків та по оформленню результатів зустрічної звірки у формі акту. У зв'язку з чим колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильною позицію судів попередніх інстанцій, які вказані позовні вимоги розглядали по суті.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволені позову, виходили з того, що дії відповідача про проведенню перевірки, а також обставини, викладені відповідачем в акті №636/22-8/37240629 від 05.04.2012, та їх аналіз є реалізацією податковим органом покладених на нього функцій в межах чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що оскаржувані дії вчинені та спірний акт складений відповідачем з порушенням норм чинного законодавства та з перевищенням компетенції.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.62.1.3 п.6.2.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору було правильно зазначено, що згідно чинного законодавства вчинення податковими органами дій по проведенню зустрічних звірок прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню зустрічних звірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Результатом реалізації цих повноважень є винесення контролюючим органом у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків.

Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (а саме - відповідне рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по проведенню зустрічних звірок та оформлення їх результатів у формі акту) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення зустрічної звірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами звірки.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, складений відповідачем акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання як за формою, так і за змістом відповідає вимогам закону, а безпосередньо дії щодо його складання вказують саме на її непроведення податковим органом.

Крім того, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про заборону відповідачу використовувати акт №636/22-8/37240629 від 05.04.2012 при проведенні та оформленні результатів податкових перевірок, оскільки відмова у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій з проведення зустрічної звірки позивача та про визнання протиправними дій з оформлення результатів зустрічної звірки у формі акту є правовою підставою для відмови й у задоволенні похідної від них вимоги.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична лінія» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 у даній справі залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України..

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний