Ухвала суду № 35962158, 09.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/66091/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012

у справі № 2а-14417/11/2070

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі

з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

до 1. Приватного акціонерного товариства «Спецбудмонтаж»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобудмонтаж»

про стягнення коштів за нікчемними угодами,-

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби у 2011 році звернулась до суду з позовом (з урахуванням уточнень до нього), у відповідності до якого на підставі ст.228 ЦК України просила:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобудмонтаж» на користь Акціонерного товариства закритого типу «Спецбудмонтаж» (правонаступником якого є відповідач-1) грошові кошти у розмірі 1 641 173,92 грн., які отримані за угодами;

- стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Спецбудмонтаж» в дохід держави грошові кошти в сумі 1 641 173,92 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012, у задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства «Спецбудмонтаж» відмовлено; провадження у справі за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобудмонтаж» закрито у відповідності до п.5 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, подала касаційну скаргу, у відповідності до якої просить скасувати оскаржувані судові рішення та позов задовольнити.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- СДПІ по роботі з ВПП у м Харкові була проведена планова виїзна перевірка АТЗТ «Спецбудмонтаж» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт № 1820/23-1 /30289207 від 19.07.2011;

- за висновками перевірки та за результатами дослідження укладених між АТЗТ «Спецбудмонтаж» (правонаступником якого є ПрАТ «Спецбудмонтаж») та TOB «Технобудальянс» договору № ДС 129-10 від 08.11.2010 на виконання будівельно-монтажних робіт та договору № ДК 0201/11 від 01.02.2011 на поставку будівельних матеріалів, контролюючим органом зроблено висновок про нікчемність вказаних угод, який базується на висновках актів перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 437/23-304/37190526 від 28.03.2011 та № 1024/23-304/3719052 від 07.06.2011 (якими встановлено порушення ТОВ «Технобудальянс» ч.ч. 1,5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, а саме - відсутність у даного підприємства основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, що унеможливлює ведення господарської діяльності);

- за наслідками перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м Харкові було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001120854 від 04.08.2011 (яким АТЗТ «Спецбудмонтаж» за порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1 470 909,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0001110854 від 04.08.2011, яким АТЗТ «Спецбудмонтаж» за порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 1 427 911,75 грн.);

- за результатами судового оскарження ПрАТ «Спецбудмонтаж» вказаних податкових повідомлень-рішень постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 у справі № 2-а-10585/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012, податкові повідомлення-рішення №0001120854 від 04.08.2011 та №0001110854 від 04.08.2011 скасовані.

Позиція податкового органу полягає у тому, що у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Технобудальянс» основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, що унеможливлює ведення ним господарської діяльності, господарські зобов'язання між АТЗТ «Спецбудмонтаж» (правонаступником якого є ПАТ «Спецбудмонтаж») та TOB «Технобудальянс» є такими, що порушують публічний порядок, а тому до них мають бути застосовані наслідки, передбачені ст.228 ЦК України.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Спецбудмонтаж», виходив з того, що реальність та законність спірних господарських операцій між відповідачами встановлена у судовому порядку при розгляді справи № 2-а-10585/11/2070, що в силу положень ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинстві України не потребує додаткового доказування. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент звернення позивача з позовом до суду TOB «Технобудальянс» (згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) є припиненим, інформація щодо наявності правонаступників відсутня, а тому провадження у справі в частині вимог до вказаного відповідача підлягає закриттю на підставі п.5 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинстві України.

З наведеними висновками судів попередніх інстанцій суд касаційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

При цьому, до правочинів, які порушують публічний порядок, законодавець відносить правочини, які спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України). В силу приписів частини 2 цієї ж статті такі правочини є нікчемними.

Разом з тим, у відповідності до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2011) у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином, для стягнення санкцій, передбачених ч.1 ст.208 ГК України та ст.228 ЦК України необхідним є наявність умислу у сторін угоди (або однієї сторони) на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що встановлення судовим рішенням у справі № 2-а-10585/11/2070 законності та реальності правовідносин сторін за спірними угодами свідчить про відсутність у відповідачів умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, що, в свою чергу, спростовує доводи податкового органу про нікчемність спірних договорів.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про відсутність підстав для задоволення позову до відповідача-1 та необхідність закриття провадження у справі в частині вимог відповідача-2 у зв'язку з його ліквідацією.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний