Постанова № 35961889, 10.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 922/1422/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С., Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 рокуу справі№922/1422/13 господарського суду Харківської областіза позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Державного підприємства "Південна залізниця" простягнення 83 703,21 грн. за участю представників сторін:

позивача:Становова Ю.В.,

відповідача:Мироненко Г.В.,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ДП "Південна залізниця" про стягнення 83 703,21 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.07.2013 року по справі №922/1422/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2013р., в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 року та рішення місцевого господарського суду від 08.07.2013р. скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 30.12.2009 року між сторонами укладено договір поставки № ЦХП-30210, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти, названі в подальшому товар, найменування, марка, ціна і кількість яких вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (п. 1.1.).

У п. 2.1 договору сторони погодили, що ціна на товар, який постачається за цим договором, встановлюється в гривнях для кожної партії окремо і вказується у специфікаціях до цього договору.

Відповідно до розділу 3 договору, постачальник здійснює поставку товару залізничним або автотранспортом за вантажними реквізитами покупця на умовах та в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору, які надаються додатково та є невід'ємними його частинами (п. 3.1.). Постачання товару здійснюється партіями на умовах, визначених в договорі та специфікації, яка укладається щомісячно протягом дії договору. Специфікації визначають найменування, кількість, умови постачання та ціну товару. Умови специфікації не повинні суперечити та змінювати умови договору. Специфікація розробляється постачальником та направляється покупцю, який повинен підписати її протягом 10 днів з моменту отримання (п. 3.2.). Покупець несе всі витрати та відповідальність по прийманню, зберіганню та подальшому використанню товару, який було поставлено постачальником (п. 3.3.). Дата поставки товару визначається згідно умов поставки товару, що зазначені в специфікаціях до даного договору, і відповідає вимогам міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс", редакції 2000 року (п. 3.4.). Поставка товару підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі, який покупець повинен підписати і повернути постачальнику протягом 5 робочих днів після його отримання (п. 3.5.).

У розділі 4 договору сторонами правочину було обумовлено, що кількість товару, яка підлягає поставці за цим договором, вказується сторонами в специфікаціях до цього договору (п. 4.1.). Прийом товару за кількістю, який поставлено в залізничній або автоцистерні здійснюється покупцем у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 20.05.2008р. № 281/171/578/155, зареєстрованої Міністерством юстиції України за № 805/15496 від 2 вересня 2008 року із складанням "Акту приймання нафтопродуктів за кількістю" за формою №5-НП (п. 4.2.). У випадку, коли виявлено нестачу товару, яка перевищує норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювань, яка застосовується в разі нерівноцінних методів вимірювання, покупець направляє телеграму постачальнику та вантажовідправнику. В подальшому копії телеграм прикладаються до претензійних матеріалів (п. 4.3.). Після оформлення покупцем претензійних матеріалів відповідно до Інструкції вказані в п. 4.2 договору, вони направляються постачальнику. Претензія про нестачу товару, яка подана без необхідних документів постачальником, до обліку не приймається і розгляду не підлягає (п. 4.4.). Гарантійні терміни на продукцію, що поставляються - не менше ніж визначено нормативно-технічною документацією на продукцію (п. 4.5.).

У п. 6.1. розділу 6 договору визначено, що для проведення розрахунків постачальник надає покупцю рахунок-фактуру, податкову накладну та сповіщення "авізо" на товар, який було поставлено покупцю.

Покупець протягом двох днів з дати отримання документів, які зазначені в п. 6.1. цього договору, здійснює розрахунки за поставлений постачальником товар шляхом акцепту сповіщення (п. 6.2.).

При письмовій домовленості сторін можливі інші форми розрахунків за товар (п. 6.3.).

Згідно з п. 6.4. договору розрахунок за товар здійснюється відповідно до наказу Укрзалізниці № 329-Ц3 від 30.04.2004 року "Про затвердження "Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи".

На виконання умов Договору, на адресу відповідача (станції призначення "Основа" та Полтава-Південна Південної залізниці) ДП "Укрзалізничпостач" зі станцій відправлення "Матейкове" та Новоград-Волинський Південно-західної залізниці у період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. за специфікацією № 3 до договору та у період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р. за специфікацією № 1 до договору, поставило нафтопродукти - дизельне пальне Л-0,2 - 62 на загальну суму 9006840,27 грн., що підтверджено квитанціями про приймання вантажу №№32454202, 324532540.

Звертаючись до суду, позивач стверджував, що відповідач частково з ним розрахувався за поставлені нафтопродукти, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 83 703,21 грн., яку позивач просив суд стягнути на його користь.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, вказав на те, що з'ясувавши обставини виникнення недостачі товару на загальну суму 83703,21 грн., приймаючи до уваги положення ст.ст. 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 111, 114, 127, 129 Статуту Залізниць України, підстав для стягнення з відповідача вартості товару, який йому недопоставлено немає, оскільки відповідач підтвердив належними доказами факт поставки позивачем продукції з недостачею.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Як було встановлено судами попередніх судових інстанцій, причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача 83703,21 грн., тобто вартість недостачі продукції, яку відповідач відмовився акцептувати "авізо".

Судами було встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В даному випадку відповідач є отримувачем товару.

Як зазначено вище, сторони у п. 3.5. договору визначили, що поставка товару підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі, який покупець повинен підписати і повернути постачальнику протягом 5 робочих днів після його отримання.

Прийом товару за кількістю, згідно з п. 4.2 договору, в редакції додаткової угоди №3 від 30.12.2009 р. до договору, який поставлено:

-в залізничній цистерні, автоцистерні або автотранспортом здійснюється покупцем у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 20.05.08 р. № 281/171/578/155, зареєстрованої МЮ України за № 805/15496 від 02.09.08 р. із складанням акту приймання нафтопродуктів за кількістю, за формою №5-НП.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що у точній відповідності вимогам Інструкції представниками відповідача на кожну нестачу були складені акти форми 5-НП, відповідними телеграмами викликались представники позивача, збирався необхідний пакет документів та робились обґрунтовані розрахунки.

Аналізуючи обставини кожної зафіксованої нестачі (справність цистерни і захисних пломб, відсутність ознак розкрадання), комісії з приймання нафтопродуктів приходили до висновку про те, що всі нестачі виникли у зв'язку з недоливом, що зафіксовано в наданих до матеріалів справи актах приймання нафтопродуктів за кількістю, за формою №5-НП.

Також відповідно до п. 4.3 договору відповідачем своєчасно були направлені претензії з доданими документами, зазначеними в Інструкції.

Отже, вищезазначені обставини справи свідчать про те, що відповідач оперативно та доказово інформував позивача про причини часткової несплати по виставлених рахунках та сповіщеннях.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що зі змісту комерційних актів вбачається, що при завантаженні вагону засобами вантажовідправника маса вантажу в усіх випадках визначалась відправником, вагони прибули у справному стані, без порушення маркування вантажовідправника, без слідів доступу до вантажу сторонніх осіб, тобто перевезення було справним, і недостача виникла не з вини Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків. Більше того, відповідно до даних в залізничних накладних, цистерни до перевезення приймались Південно-Західною залізницею, а не Південною залізницею.

Наведені вище факти свідчать, що комерційних актів по спірних нестачах було два. Кількість недоотриманого вантажу згідно з цими актами відповідає виставленим претензіям (2085 кг. по претензії № Т-01/193 від 02.02.2012 р.) та 2770 кг. по комерційному акту і первинному акту форми 5-НП від 04.01.2012 р. (претензія № Т-01/126). Дані комерційні акти, складені відповідно до ст.129 Статуту залізниць України та Правил складання актів (розділ 28 Правил перевезень вантажів) поряд із приймальними актами, складеними відповідно до Інструкції, є належними доказами та свідчать про відсутність вини відповідача у нестачі товару на суму 83703,21 грн.

Відповідно до статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Виходячи з наведеного, відповідно до умов п. 6.2 договору поставки та вимог п. 2.6.1 "Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи", затвердженого наказом Укрзалізниці від 30.04.2004р. № 329-Ц3, залізниця акцептує сповіщання "авізо" при умові фактичного отримання продукції, яка відповідає специфікації, та має право відмовитись від акцепту оплати за продукцію, яку не допоставлено.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку про те, що відповідач правомірно не сплатив вартість недопоставленого дизельного палива (яке склало недостачу), оскільки підтвердив належними доказами факт поставки позивачем продукції з недостачею.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, попередні судові інстанції надали належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 року у справі №922/1422/13 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова