Постанова № 35961808, 11.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 916/1036/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Одеська залізниця" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р. у справі господарського суду№ 916/1036/13 Одеської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" додержавного підприємства "Одеська залізниця" третя особатовариство з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи - стягнення 38 731,44грн. Бруль А.С. дов. № 8 від 08.01.2013 Гордієнко М.В. дов. № 14 від 01.01.2013 не з'явився В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року ПАТ "Концерн Стирол" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства "Одеська залізниця", в якій просило суд стягнути з залізниці суму збитків, заподіяних в результаті нестачі вантажу міндобрив у розмірі 38731,44 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.08.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Літвінов С.В., судді Гут С.Ф., Меденцев П.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 ( головуючий суддя Ярош А.І., суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.) позов задоволено, стягнуто з державного підприємства "Одеська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" збитки за недостачу вантажу у розмірі 38731,44 грн. та судового збору 1720,50 грн.

Приймаючи рішення, суд дійшов висновку про покладення відповідальності за нестачу вантажу на перевізника - державне підприємство "Одеська залізниця", оскільки нестача вантажу виникла внаслідок крадіжки на шляху слідування до станції призначення, що трапилось внаслідок незабезпечення його схоронності залізницею під час перевезення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Порушенням норм матеріального права залізниця вважає незастосування до спірних правовідносин приписів ст.111 Статуту залізниць, згідно з якими залізниця звільняється від матеріальної відповідальності у разі прибуття вантажу у справному вагоні за справними запірно-пломбувальними пристроями вантажовідправника.

У додаткових поясненнях до касаційної скарги державне підприємство "Одеська залізниця" наголошує на неналежному переуступному написі на залізничній накладній, а відтак і відсутності у ПАТ "Стирол" законного права на звернення з позовом до залізниці.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 09.10.2012 за накладною №53196291 Донецькою залізницею було прийнято до перевезення від ПАТ"Концерн Стирол" за маршрутом із 60 вагонів 3302,18 тон карбаміду(мочевина штучна), призначенням на станцію Чорноморська-експорт Одеської залізниці вантажоотримувачу ТОВ "ТІС -Міндобрива".

Під час переважування вагонів №№59256313, 58864216, 58864620 у присутності прийомоздавальника вантажоотримувача 11.10.2012р. було виявлено недостачу вантажу, у зв'язку з чим ТОВ "Транінвестсервіс" було направлено вимогу щодо видачі комерційного акту за відправленням по накладній №53196291 у зв'язку з встановленим фактом прибуття вищезазначених вагонів з нестачею вантажу. Комерційний акт по даному випадку залізницею складено не було.

Тієї ж дати начальником ЖДЦ було подано начальнику ст.Чорноморська Сливці М.І. заявку з проханням виділити прийомоздавальника для участі в перевірці маси вантажу та тари вагону на вагах вантажоотримувача, яка була отримана Одеською залізницею, про що свідчить штемпель Одеської залізниці.

Також з матеріалів справи вбачається, що 11.10.2012р. вантажоодержувачем ТОВ "ТІС-Міндобрива" направлено заявку про виділення прийомоздавальника для участі в перевірці маси вантажу та тари вагону на вагах вантажоотримувача, перевірка маси вантажу буде проведено в присутності працівника ТПП України, начало приймання 11.10.2012р. в період з 12:00-14:00 год. Вказану заявку працівники Одеської залізниці не прийняли, що підтверджується написом на заявці та актом №171 від 11.10.2012 про відмову підписати повідомлення, складеним представниками ТОВ "ТІС" в присутності свідків.

В той же день, 11.10.2012 року ТОВ "ТІС " направлено лист начальнику служби комерційної роботи та маркетингу Масло В.А., начальнику комерційного відділу Одеської дирекції залізничних перевезень Войцех С.В., начальнику ст. Чорноморська Сливці М.І., в якому повідомлено про те, що комерційні агенти ст. Чорноморська Одеської залізниці систематично відмовляються приймати заявки та листи від підприємства ТОВ "ТІС" на участь комерційного агента в перевірці маси вантажу, огляді вагонів, комісійній видачі вантажу, складанні комерційних актів на вагони, та в якому просив забезпечити присутність комерційного агента 11.10.2012р. на переважуванні вагонів та комісійній видачі вантажу в присутності експерта ТПП України, який отримано Одеською залізницею згідно штампу вхідної кореспонденції 11.10.2012.

Тієї ж дати, 11.10.2012р. ТОВ "ТІС-Міндобрива" звернувся до начальника Одеської дирекції залізничних перевезень Войцех С.В. та начальника станції Чорноморська Сливка М.І. зі скаргою на відмову від складання комерційного акту, в якій вимагав надати мотивовану відповідь по суті скарги не пізніше трьохденного строку, та надати розпорядження про складання комерційного акту для засвідчення обставин невідповідності маси вантажу даним, вказаним в перевізних документах. Відповіді на скаргу надано не було.

Того ж дня, 11.10.2012р. експертом Одеської регіональної Торгово-промислової палати України було проведено експертизу, та 12.10.2012р. було складено акт експертизи №УТЭ-2842. Експерту були надані залізничні вагони: №59256313, №58864216, №58864620. При зовнішньому огляді вагонів експертизою встановлено: усі ЗПУ на вагонах зі слідами деформації, деформовані запірні штоки люків №1,2,4, явні сліди їх згинання та розгинання. Запірний шток завантажувального люку №2 вагону № 59256313 був відламаний. На запірному штоку завантажувального люку №1 вагону № 58864620 малась тріщина.

На цих підставах суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Одеською залізницею не доведено належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у втраті вантажу, оскільки матеріалами справи встановлено, що втрата вантажу відбулась саме у період від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, Одеська залізниця безпідставно відмовилася від складання комерційного акту та комісійної видачі вантажу, при цьому висновком експертизи від 11.10.2012р. підтвердився факт недостачі вантажу, та стягнули вартість недостачі міндобрив з перевізника.

Проте, з таким висновком не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки такий висновок є передчасним, винесеним по неповно встановленим обставинам справи та з порушенням норм матеріального права.

Вирішуючи справу по суті, суди підставно виходили з приписів ст. 909 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

В силу ст.909 ЦК України, ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України письмовою формою договору перевезення є залізнична накладна. Залізнична накладна № 53196291 свідчить про укладення між ПАТ "Концерн "Стирол" (відправник) і Донецькою залізницею (перевізник) договору перевезення вантажу на користь ТОВ "ТІС-Міндобрива" ( вантажоодержувач).

Із залізничної накладної судами встановлено, що завантаження вантажу у вагони здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення.

При цьому в силу вимог ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Однак, позивачем не зазначено, а судами попередніх інстанцій не встановлено, на підставі чого при перевезенні мінеральних добрив навалом без упаковки на спірні вагони накладались запірно-пломбувальні пристрої, в той час як Додатком до Правил пломбування вагонів і контейнерів, затверджених Наказом Мінтрансу від 20.08.2001 № 542, зареєстрованому в Мінюсті 10.09.2001 за №793/5984, такий вантаж дозволяється перевозити у внутрішньому сполученні без ЗПП (пломб) за закрутками.

Суди попередніх інстанцій послались на статтю 52 Статуту залізниць України, якою визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Як встановлено актом загальної форми №5677 від 11.10.2012 року, вагони прибули до станції призначення Чорноморська Одеської залізниці в технічно справному стані, зі справними ЗПП вантажовідправника, при огляді вагонів ЗПП на вагонах справні, виконують свої функції, течі вантажу немає, в акті зазначено, що вказані вагони були оглянуті на 32 колії зернового парку.

Однак, судами не встановлено, за якою ознакою, передбаченою у статті 52 Статуту залізниць, вантажоодержувачем було заявлено вимогу для видачі спірних вагонів з перевіркою, та чи була ця вимога заявлена безпосередньо в момент приймання вагонів одержувачем від залізниці ( підписання пам'ятки користування вагонами), оскільки стаття 110 Статуту залізниць покладає на залізницю відповідальність за збереження вантажу саме до видачі вантажу одержувачу.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 16 Правил складання актів встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил, одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагону з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень.

Суди встановили, що 11.10.2012 ТОВ "ТІС " просив забезпечити присутність комерційного агента 11.10.2012р. на переважуванні вагонів та комісійній видачі вантажу в присутності експерта ТПП України, проте, судами не зазначено, на підставі якого нормативно-правового акта ТОВ "ТІС", який не є вантажоодержувачем, заявляв вимогу начальнику станції 11.10.2012 видами вантаж з перевіркою та складанням комерційного акту.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вантажоодержувачем ТОВ "ТІС-Мінудобрения" дотримано встановлений порядок оскарження відмови начальника станції у видачі вантажу з перевіркою та складанням комерційного акту, а також повідомлення про складання акту експертизи експертом ТПП.

Проте, зосередившись на ухиленні Одеської залізниці від видачі вантажу з перевіркою і складанні відповідних актів, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки змісту Акту експертизи № УТЕ-2842 від 12.10.2012.

Судами встановлено, що при зовнішньому огляді вагонів експертизою встановлено: усі ЗПУ на вагонах зі слідами деформації, деформовані запірні штоки люків, явні сліди їх згинання та розгинання. Запірний шток завантажувального люку був відламаний, на запірному штоку завантажувального люку малась тріщина, проте експертом при зазначенні причин несправності не відображено характер пошкодження, тобто чи мало воно сліди свіжого походження або пошкодження старе внаслідок природного зносу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишились обставини вчинення переуступного напису на залізничній накладній.

Стаття 133 Статуту залізниць України встановила, що передача іншим організаціям права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, що засвідчується переуступним підписом на документі (накладній).

Правила заявлення та розгляду претензій, затверджені Наказом Мінтрансу від 28.05.2002 № 334, зареєстровані в Мінюсті 08.07.2002 за № 568/6856, встановлюють, що переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

На зворотному боці залізничної накладної № 53196291( а.с.14) міститься переуступний напис за підписом " Група учета", "Зам директора по коммерческой работе и логистике", а також підпис головного бухгалтера.

Проте, судами попередніх інстанцій не надано ніякої правової оцінки цьому переуступному напису, а саме, чи є підписи "Групи учета", "Зам директора по коммерческой работе и логистике" підписами керівника підприємства, а відтак, чи має право позивач як вантажовідправник заявляти позовні вимоги до залізниці за відшкодування вартості недостачі вантажу у відповідності із ст.130 Статуту залізниць.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про прийняття судових рішень судами попередніх інстанцій по неповно встановленим та дослідженим обставинам справи, внаслідок чого судові рішення є передчасними, і наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги державного підприємства "Одеська залізниця", скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Одеська залізниця" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р. у справі №916/1036/13 господарського суду Одеської області та рішення господарського суду Одеської області від 28.08.2013р. скасувати.

Справу №916/1036/13 направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова