Постанова № 35961806, 11.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 904/3999/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "МК Дніпро" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2013р.у справі господарського суду№904/3999/13 Дніпропетровської області за позовомприватного підприємства "Ріо-Транс" дотовариства з обмеженою відповідальністю "МК Дніпро" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 34 696,50грн. не з'явився пр. Доненко В.В. - дов. б/н від 30.11.13р.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року приватне підприємство "Ріо-Транс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МК Дніпро" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з організації автоперевезень в сумі 34696,50грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2013р. (суддя Колісник І.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2013р. (судді Антонік С.Г., Чимбар Л.О., Чоха Л.В.), позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 34 696,50грн. заборгованості та 1 720,50грн. судового збору, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті за договором перевезення №1/11 і обґрунтованістю та доведеністю вимог позивача про стягнення заборгованості за договором.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "МК Дніпро" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення і постанову по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу ПП "Ріо-Транс" проти доводів касаційної скарги заперечує, просить судові рішення залишити в силі, а касаційну скаргу без задоволення.

Клопотання ПП "Ріо-Транс" про відкладення розгляду касаційної скарги колегією суддів Вищого господарського суду України відхилено.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 28.03.2011р. між товариства з обмеженою відповідальністю "МК Дніпро" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Логістик" (перевізник-експедитор) укладено договір №11/1 на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до якого перевізник-експедитор надає послуги з організації та перевезення вантажів замовника та зобов'язується доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення в узгоджені сторонами строки та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується оплатити перевізнику-експедитору послуги з перевезення вантажу. Конкретні умови, кількість і вид вантажу, маршрути, вантажовідправники та вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, вартість перевезення обумовлюються разовими транспортними заявками, які є невід'ємною частиною договору.

28.03.2011р. ТОВ "МК Дніпро" надіслало ТОВ "Прайм Логістик" транспортну заявку №2/11 на перевезення вантажу (бітумна черепиця 16 палет 20тн) за маршрутом Антверпен (Бельгія) - Дніпропетровськ (Україна).

ТОВ "Прайм Логістик" на підставі договору №484 від 10.01.2011р. доручило перевезення вантажу відповідача приватному підприємству "Ріо-Транс" згідно із заявкою-доповненням №174.

Приватне підприємство "Ріо-Транс" в свою чергу доручило перевезення вантажу виробничо-торгівельному підприємству фірмі "Старт" згідно з договором №056/ЕХ/11 від 28.03.2011р.

Відповідно до міжнародної транспортної накладної СМR №7703856 здійснено перевезення вантажу (бітумна черепиця 16 палет 20 т.) за маршрутом Антверпен (Бельгія) - Дніпропетровськ (Україна).

Розглядаючи справу по суті, судами попередніх інстанцій встановлено, що на СМR накладній здійснено кульковою ручкою запис: "08.04.2011р. була виявлена нестача 37 упаковок конькової черепиці по факту вивантаження. Прийняв: Чорна А.Д. (підпис) Водій Синенький В.В. (підпис)". На зворотному боці здійснено запис: "Акт недопоставки. По факту вивантаження 08.04.2011р. була виявлена недостача в розмірі 37 упаковок черепиці. До водія Синенького В.В. компанія ТОВ "МК Дніпро" претензій не має. Недопоставка з вини вантажовідправника. Склала Чорна А.Д (підпис). Ознайомлений, згоден Синенький В.В. (підпис)".

За фактом наданих послуг ТОВ "Прайм Логістик" склало та підписало акт виконаних робіт №264 від 08.04.2011р., рахунок №264 від 08.04.2011р. на суму 34696,50грн. та разом з податковою накладною направило на адресу відповідача 04.05.2011р. Факт відправки підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком.

Направлені відповідачу документи останній відмовився отримувати, що підтверджується відміткою на квитанції про кур'єрську доставку.

На підставі договору №07-05/12 від 07.05.2012р. про відступлення права вимоги (цесії) товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Логістик" відступило приватному підприємству "Ріо-Транс" право вимоги згідно з умовами договору №1/11 від 28.03.2011р. на транспортне обслуговування у сумі 34696,50грн.

Відповідно до п.4.1 вказаного договору первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення вимоги за цим договором новому кредитору протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати підписання цього договору сторонами.

На адреси товариства з обмеженою відповідальністю "МК Дніпро" м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 22, офіс 402, та м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 52/13, офіс 122, були направлені повідомлення про відступлення права вимоги та договір №07-05/12 від 07.05.2012р., що підтверджується описами вкладення та фіскальними чеками від 02.06.2012р.

Додатковою угодою №1 від 24.12.2012р. до договору №07-05/12 від 07.05.2012р. про відступлення права вимоги (цесії) сторони внесли зміни щодо назви та реквізитів нового кредитора, зазначивши правильне його найменування - приватне підприємство "Ріо-Транс".

Про уступку права вимоги та зміну кредитора за договором №1/11 від 28.03.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю "МК Дніпро" було повідомлено належним чином, що підтверджується повторним повідомленням за вих. №24/12-1 від 24.12.2012р., описом вкладення від 23.01.2013р.

Приватне підприємство "Ріо-Транс" звернулось з вимогою до відповідача про сплату грошових коштів за надані послуги з перевезення вантажу. ТОВ "МК Дніпро" відмовилося сплачувати кошти з тих підстав, що вантаж був доставлений з запізненням та з недостачею вантажу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На момент укладання договору про відступлення права вимоги ТОВ "Прайм Логистик" мало право на отримання грошових коштів від відповідача в сумі 34696,50грн., про заміну кредитора відповідачу було здійснене повідомлення.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України, що кореспондуються з ст.ст.526, 525 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до п.3.1 договору №1/11 від 28.03.2011р. вартість послуг з перевезення визначається замовленням, яке узгоджується та підписується сторонами за кожним перевезенням окремо.

Пунктом 3.3 вказаного договору сторони передбачили, що оплата замовником здійснюється на підставі акту виконаних робіт, СМR (ТТН) протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання замовником акту виконаних робіт, оригіналу заявки і договору замовника за умови виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено у заявці.

Згідно із п.5 транспортної заявки №2/11 від 28.03.2011р. вартість фрахту еквівалентно 3 050,00 Євро за курсом Національного Банку України на день вивантаження за фактом вивантаження згідно з рахунком протягом 5-ти банківських днів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів оплати наданих послуг у сумі 34 696,50грн. (розрахована згідно п.5 заявки на день розвантаження 08.04.2011р., курс НБУ 11,375981 грн. за 1 Євро) відповідач не надав.

Відповідач направлений акт виконаних робіт не підписав, а направив свій акт, в якому зазначив про штрафні санкції та за недостачу товару і вказав, що вартість послуг, які підлягають оплаті, складає 14 304,51грн. Однак доказів направлення ТОВ "Прайм Логистик" даного акту відповідачем не надано.

Пунктом 4.2.3 Договору передбачено нарахування штрафу у разі запізнення автотранспорту під вивантаження з вини перевізника-експедитора в розмірі 1000,00грн. за кожну добу, а п.4.7 надано право замовнику в односторонньому порядку без попереднього повідомлення перевізника утримувати всю суму штрафних санкцій із належної перевізнику винагороди за надані послуги, з зазначенням такої інформації в акті виконаних робіт.

Судами встановлено, що відповідно до транспортної заявки від 28.03.2011р., яка згідно п.1.2 Договору перевезення №1/11 від 28.03.2011р. є невід'ємною частиною договору, відповідач замовляв перевезення вантажу - бітумна черепиця 16 палет 20 т за маршрутом Антверпен (Бельгія) - Дніпропетровськ (Україна). Дата завантаження - 29.03.2011р. о 08:00 год., дата прибуття машини - 04.04.2011р. о 08:00 год. Вартість фрахту еквівалент 3 050,00 Євро по курсу НБУ на день вигрузки (печатка радіологія, екологія, СЕС з правом ввозу і реалізац. - входить у вартість фрахту) по факту вивантаження згідно рахунку протягом 5 банківських днів. Також зазначено місце переходу кордону - у пункті пропуску "Краковець".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до СМR вантаж прибув на пункт пропуску "Краковець" 02.04.2011р. про що свідчать штампи радіологічного та екологічного контролю.

Згідно із п.п.1, 2 ст.194 Митного кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляють митний орган, у зоні діяльності якого товари будуть пред'явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари. Попереднє повідомлення про намір ввезти товари на митну територію України здійснюється шляхом надання митному органу, в зоні діяльності якого товари будуть пред'явлені для митного оформлення, попередньої митної декларації або іншого документа, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Однак в попередньому повідомлені, яке направлено відповідачем митному органу, зазначена на кордоні Ягодинська митниця, а не "Краковець" як передбачено угодою сторін (транспортною заявкою). Лише 04.04.2011р. відповідачем було здійснено переоформлення попереднього повідомлення на пункт пропуску "Краковець").

Таким чином, оскільки перевізник повинен був доставити вантаж 04.04.2011р. о 08-00 год., а відповідач лише в цей день переоформив повідомлення з Яготинської митниці (Волинська обл.) на пункт пропуску "Краковець" (Львівська обл.), то суди правомірно дійшли висновку, що несвоєчасна доставка вантажу виникла саме з вини відповідача-замовника, тому штрафні санкції за затримку нараховані безпідставно.

Що стосується недопоставки товару, то судами встановлено, що договором не передбачено право відповідача утримувати з винагороди перевізника вартість недопоставки товару, а також, що згідно запису на CMR, підписаного уповноваженим представником відповідача та водієм, недостача виникла з вини вантажовідправника і до перевізника претензій не має.

Крім того, згідно транспортної заявки необхідно було доставити вантаж у кількості 16 палетів вагою 20 тонн. При цьому кількість упаковок не зазначалась. Згідно відмітки від 06.04.2011р. Дніпропетровської митниці товар запакований займає 16 місць вагою 20 042 кг.

Таким чином заявка відповідача щодо кількості та ваги товару була виконана в повному обсязі.

За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "МК Дніпро", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МК Дніпро" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2013р. у справі №904/3999/13 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова