Постанова № 35961767, 11.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 904/1781/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р.у справі господарського суду№904/1781/13-г Дніпропетровської області за позовомдержавного підприємства "Придніпровська залізниця"допублічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 65 226,60грн. Федусова Р.М. дов. № 32 від 01.01.2013 Сінюхіна І.В. дов. № 53/81 від 26.09.2013

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за час затримки вагонів на підходах до станції призначення в сумі 65 226,60грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013р. (суддя Пархоменко Н.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. (судді Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.), позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 60 411,72грн. плати за користування вагонами та 4 814,88грн. збору за зберігання вантажу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що між ДП "Придніпровська залізниця" та ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено 12.04.2007 Тимчасову угоду №ПР/М-07-2/14-НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова Придніпровської залізниці.

На підставі укладеної Тимчасової угоди за накладними №№42034868, 42018432, 42025221, 42011775, 42041756, 42046946 вагони з вантажем - глиною бентонітовою від вантажовідправника ТОВ "Метінвест-Шиппінг" було прийнято залізницею до перевезення на адресу одержувача ПАТ "Північний ГЗК". На шляху прямування, відповідно до п.п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, дані вагони було затримано на підставі наказів №282 від 01.09.2012р., №291 від 03.09.2012р., через зайнятість колій на станції призначення Терни у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем ПАТ "Північний ГЗК" на свою під'їзну колію.

За час затримки вагонів, що перевозились по накладних№№42034868, 42018432, 42025221, 42011775, 42041756, 42046946, залізницею було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46 №№05099389, 06099392, 14099412, 12099408 та збір за зберігання вантажу по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №№06099010, 13099017, всього на загальну суму 65 226,60грн.

Відомості плати за користування вагонами та накопичувальна картка працівниками ПАТ "Північний ГЗК" підписано із запереченням: "З сумою за затримку не згодні. ПАТ "Північний ГЗК" готовий був прийняти вагони на під'їзну колію".

Розглядаючи справу по суті, суди підставно виходили з приписів ст.908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ст.307 Господарського кодексу України, і якими встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Пункт 8 Правил зберігання вантажів встановлює, що збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки ( на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Згідно із ст.119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.

Судами попередніх інстанцій помилково до спірних правовідносин застосовано законодавство, яке регулює перевезення власних вантажних вагонів, а саме пункту 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, оскільки судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що затримані на шляху перевезення вагони по залізничним накладним №№№№42034868, 42018432, 42025221, 42011775, 42041756, 42046946 були в завантаженому стані і перевозили вантаж - глину бентонітову.

Вирішуючи справу по суті, суди виходили з приписів ст.614 ЦК України, згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини в затримці вагонів на станціях підходу, у запереченнях до відомостей плати за користування вагонами не зазначено, на яку конкретно колію могли бути прийняті спірні вагони з вантажем, яка була вільна на час затримки.

Згідно із ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Факт зайнятості прийомо-здавальних колій з 01.09.2012 по 04.09.2012 на станції Терни в очікувані подавання під вантажні операції з причин, які залежали від ПАТ "Північний ГЗК", підтверджується актами загальної форми, які підписано відповідальними представниками комбінату без заперечень.

Дані акти доводять зайнятість колій станції Терни, що послужило причиною неможливості доставки спірних вагонів до станції призначення.

Накази про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення були видані через наявність на коліях станції призначення Терни неприйнятих ПАТ "Північний ГЗК" вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станціями затримки Жовті Води-1, Савро у порядку, передбаченому п.п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №6 від 01.09.2012р., №14 від 03.09.2012р., акти загальної форми ГУ-23 №6 від 01.09.2012р., №14 від 03.09.2012р. Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Терни представникам комбінату вручено в порядку і строки, визначені, абз.4 п.10 Правил користування вагонами та контейнерами.

На момент прийняття наказів про затримку вагонів №№282, 291 на станції Терни була лише 1 вільна колія №2 для обгону локомотивів, інші колії зайняті. Зайнятість прийомо-відправочних колій по станції Терни, згідно технологічного процесу роботи станції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку УЗ і власних, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів і Північного ГЗК, обгону локомотивів.

Посилання відповідача на наявність на станції вільних колій, як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів, суди попередніх інстанцій визнали безпідставними, оскільки вони спростовуються Положенням зайнятості колій по ст. Терни, з якого вбачається, що на момент прийняття наказу №282 на станції Терни була лише 1 вільна колія №2 для обгону локомотивів, інші колії зайняті. Колії №№4, 1, 5, 6, 7 зайнято вагонами, які було затримано через неприйманням одержувачем вантажу, тобто відповідача. Колії №№3, 8 були зайняті під технологічними операціями з вагонами, передбаченими ЄТП роботи під'їзної колії на станції Терни та Рядова. На час затримки вагонів по наказу №291 на станції Терни була лише 1 вільна колія №2 для обгону локомотивів, інші колії зайняті. Колії №№4, 1, 6, 7, 8 зайнято вагонами, які було затримано через неприйманням одержувачем вантажу, тобто відповідача. Колії №№3, 5 були зайняті під технологічними операціями з вагонами, передбаченими ЄТП роботи під'їзної колії на станції Терни та Рядова.

Несвоєчасне забирання з колій станції одержувачем ПАТ "Північний ГЗК" вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажів та ст.ст.46,47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами встановлює підстави, коли вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами.

Судами встановлено, що зазначені відповідачем у відомостях плати за користування вагонами заперечення відповідно до п.16 Правил не є підставою для звільнення його від плати за користування вагонами.

За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. у справі №904/1781/13-г господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова