Постанова № 35961728, 14.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа №816/6198/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пехоти М.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Куришко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2013 року №0005411702, №0005401702, №0005431702, №0005391702.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 03 червня 2013 року №3015/17.2/НОМЕР_1, складений на підставі проведеної Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби виїзної документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними в Акті перевірки, оскільки, правові взаємовідносини позивача з ТОВ "Експертно-консалтингова група "Анталекс" мали реальний характер, підтверджені документами бухгалтерського обліку, зміст укладених договорів не суперечить актам цивільного законодавства України, фактичне виконання умов договорів підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які досліджувалися перевіряючими під час проведення перевірки. Договори про надання маркетингових послуг містять докладний опис проведених досліджень, що дає змогу визначити їх характер. Також, позивач зауважував, що безпідставність та необгрунтованість висновків перевіряючих підтверджується довідкою Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 12 лютого 2013 року №71/22.4-07/34951612 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Експертно-консалтингова група "Анталекс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків СГД-ФО ОСОБА_3 їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2012 року". Позивач звертав увагу суду, що дана довідка була складена за результатами звірки відповідно до запиту ДПІ у місті Полтаві про проведення зустрічної звірки з контрагентом позивача ТОВ "Експертно-консалтингова група "Анталекс". Таким чином, на думку позивача, Індустріальною МДПІ було підтверджено фактичне здійснення маркетингових послуг та розрахунків за них.

Позивач звертав увагу суду, що придбані у Полтавської філії ТОВ "Золотий екватор" паливно-мастилі матеріали були використані у господарській діяльності позивача, у зв'язку з чим, ФОП ОСОБА_3 правомірно відніс до податкового кредиту звітних періодів суми по придбанню дизельного пального у розмірі 86657,00 грн. Зауважував, що позивачем здійснювалося перевезення як власних товарно-матеріальних цінностей, так і товарно-мітеріальних цінностей замовників під час надання транспортно-експедиційних послуг. У разі здійснення перевезень власних товарно-матеріальних цінностей вантажовідправник та вантажоодержувач збігаються в одній особі - ФОП ОСОБА_3 Діюче законодавство не передбачає обов'язкову наявність товарно-транспортної накладної при перевезенні вантажу для власних господарських потреб. Перевезення ж товарно-матеріальних цінностей замовників під час надання транспортно-експедиційних послуг підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними. Крім того, позивач зазначав, що у Акті перевірки не заперечується факт придбання паливно-мастильних матеріалів, а лише ставиться під сумнів факт використання їх у власній господарській діяльності у зв'язку з неналежним оформленням актів списання та подорожніх листів. Надання позивачем транспортно-експедиційних послуг іншим суб'єктам господарювання підтверджується укладеними договорами, актами виконаних робіт та калькуляціями наданих послуг автоперевезення. Враховуючи приписи чинного законодавства та наявність підтверджуючих первинних документів, позивач вважає, що правомірно відніс до складу валових витрат витрати, що пов'язані з одержаним доходом від іншої допоміжної діяльності у галузі транспорту.

Також, позивачем зауважено, що трудові договори з гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не визнано недійсними чи укладеними усупереч положенням трудового законодавства; дані, зазначені у трудових договорах із вказаними громадянами, у тому числі і розмір заробітної плати, є належним чином встановленими та узгодженими, про що свідчать підписи обох сторін. Крім того, позивач звертав увагу суду, що виплата заробітної плати здійснюється на підставі відомостей, а не пояснень колишніх працівників, як це зазначено у Акті перевірки. У вказаних відомостях працівники підтвердили своїми підписами отримання заробітної плати згідно відомостей. Нарахування, отримання та сплата (перерахування) податку до бюджету здійснювалися ФОП ОСОБА_3 на підставі приписів підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі Акту перевірки від 03 червня 2013 року №3015/17.2/НОМЕР_1, підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач у ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях /том VІ, а.с. 1-3/ відповідач зазначав, що під час дослідження наданих на перевірку документів, у тому числі договорів про надання маркетингових послуг, актів приймання наданих послуг, встановлено, що собівартість виконаних маркетингових послуг не визначена. Акти приймання виконаних робіт містять лише різновид виконаних робіт та не містять відповідної інформації щодо вимірювання вартості господарських операцій. Тому, на думку відповідача, визначити яким чином формувалась вартість таких маркетингових послуг, а, відповідно і визначити витрати, понесені ФОП ОСОБА_3 при наданні таких послуг не можливо, документальне підтвердження таких витрат відсутнє. Також, позивачем віднесено до складу доходу суми наданих транспортно-експедиційних послуг ТОВ "Хладин-Трейд" згідно з актом здачі-приймання робіт від 31 грудня 2012 року №18 на суму без ПДВ 4453,88 грн, однак, кошти за виконані послуги на розрахунковий рахунок позивача не надійшли.

Крім того, позивачем сформовано податковий кредит за рахунок включення до податкового кредиту відповідних звітних періодів суми по придбанню дизельного пального по взаємовідносинах з Полтавською філією ТОВ "Золотий Екватор". Платником податку було надано на перевірку акти списання пального, які не містять змісту та повного обсягу господарських операцій, в актах не зазначено відстань (в кілометрах) перевезення кожною машиною, норм списання палива на автомобілі з урахуванням марки машини, завантаженості та пори року. Таким чином, на думку відповідача, відповідно до наданих актів не можливо встановити правильність списання та чи пов'язане зазначене дизельне паливо з господарською діяльністю платника та з отриманим доходом у перевіряємому періоді. На документальну перевірку надані подорожні листи, у яких відсутні відомості щодо пункту навантаження, пункту розвантаження, не зазначено відстань до міста доставки, найменування вантажу із зазначенням асортименту та кількості, маси вантажу, та які не дають змогу податковому органу проаналізувати маршрут переміщення автотранспорту для перевезення товару та вирахувати кількість затраченого пального при здійсненні перевезення товару, а тому не можуть використовуватися при списанні паливно-мастильних матеріалів. Товарно-транспортні накладні на перевірку не надавалися.

Також, у ході проведення перевірки відповідачем отримано письмові пояснення колишніх працівників позивача гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на підставі яких зроблено висновок про порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету у загальній сумі 1518,11 грн. Перевіркою також встановлено подання ФОП ОСОБА_3 не у повному обсязі, з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, наданих до ДПІ у м. Полтаві за 3 квартал 2010 року, 3-4 квартал 2011 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 07 травня 2013 року по 28 травня 2013 року працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено виїзну документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 03 червня 2013 року №3015/17.2/НОМЕР_1 /том І, а.с. 14-56/, у якому зафіксовано, крім іншого, наступні порушення:

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2012 рік у сумі 89627,60 грн;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 86657,00 грн, а саме: у січні 2012 року 4775,00 грн, у лютому 2012 року - 4775,00 грн, у березні 2012 року - 6433,00 грн, у травні 2012 року - 21903,00 грн, у червні 2012 року - 4791,00 грн, у липні 2012 року - 6393,00 грн, у серпні 2012 року - 143835,00 грн, у вересні 2012 року - 6460,00 грн, у жовтні 2012 року - 6660,00 грн, у листопаді 2012 року - 5045,00 грн, у грудні 2012 року 5037,00 грн;

- підпункту 168,1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в загальній сумі1518,11 грн, у тому числі у 3 кварталі 2012 року - 67,43 грн, у 4 кварталі 2012 року - 1518,11,00 грн;

- пункту 119.2 статті 119, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: подання не у повному обсязі з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників, суми утриманого з них податку наданих до ДПІ у м. Полтаві. за 3 квартал 2010 року, 3-4 квартали 2011 року.

За висновками перевірки порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що ФОП ОСОБА_3 віднесено у 2012 році до складу витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, суму у розмірі 520406,57 грн, документально не підтверджену належним чином оформленими первинними документами /том І, а.с. 38/.

Так, у наданих на перевірку документах, у тому числі договорах про надання маркетингових послуг, актах приймання наданих послуг собівартість виконаних маркетингових послуг не визначена. Акти приймання виконаних робіт містять лише різновид виконаних робіт та не містять відповідної інформації щодо вимірювання вартості господарських операцій. Тому, на думку відповідача, визначити яким чином формувалась вартість таких маркетингових послуг, а, відповідно і визначити витрати, понесені ФОП ОСОБА_3 при наданні таких послуг не можливо, документальне підтвердження таких витрат відсутнє /том І, а.с. 41/.

Також, ФОП ОСОБА_3 було задекларовано у рядку 2 колонки 6 розділу І додатка 5 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік суму у розмірі 12185,22 грн як "інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг", пов'язані з одержаним доходом від іншої допоміжної діяльності у галузі транспорту. Однак, у наданих на перевірку документах, у тому числі договорах, актах виконаних робіт собівартість наданих транспортно-експедиційних послуг не визначена. В актах виконаних робіт зазначено лише різновид виконаних робіт та не міститься відповідної інформації щодо вимірювання вартості господарських операцій. Тому, відповідач вважає, що визначити яким чином формувалась вартість наданих транспортних послуг, а, відповідно, і визначити витрати, понесені ФОП ОСОБА_3 при наданні таких послуг не можливо, документальне підтвердження таких витрат відсутнє /том І, а.с. 42/.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що у порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_3 віднесено до складу загальної суми витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, витрати пов'язані з отриманням доходу від іншої допоміжної діяльності у галузі транспорту (транспортно-експедиційних послуг) у сумі 12185,22 грн, та витрати, пов'язані з отриманням доходу від надання інших інформаційних послуг (маркетингових послуг) у сумі 508221,35 грн, без належним чином оформленого документального підтвердження /том І, а.с. 43/.

Також, відповідно до пояснень, наданих працівниками, що перебували у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 в 2012 році, відповідачем встановлено:

- гр. ОСОБА_4 працював експедитором у ФОП ОСОБА_3 з 07 серпня 2012 року по 15 серпня 2012 року. Згідно наданих пояснень гр. ОСОБА_4 за відпрацьований час отримав заробітну плату у розмірі 1000,00 грн. Відповідно до відомостей про нарахування та видачу заробітної плати, яку надав платник на перевірку та податкового розрахунку за формою 1ДФ, поданого платником до ДПІ у м. Полтаві за 3 квартал 2012 року гр. ОСОБА_4 нараховано 388,12 грн. Податок на доходи фізичних осіб не утримувався у зв'язку із застосуванням податкової соціальної пільги. Платником утримано єдиний соціальний внесок у розмірі 13,97 грн. Отже, з урахуванням податкової соціальної пільги не утримано податку на доходи фізичних осіб у сумі 67,43 грн;

- гр. ОСОБА_5 працював торговим представником у ФОП ОСОБА_3 з 02 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року. Згідно наданих пояснень гр. ОСОБА_5 отримував заробітну плату у розмірі 4000,00 грн (тобто, за 3 місяці 12000,00 грн). Відповідно до відомостей про нарахування та видачу заробітної плати, яку надав платник на перевірку та податкового розрахунку за формою 1ДФ, поданого платником до ДПІ у м. Полтаві за 4 квартал 2012 року гр. ОСОБА_5 нараховано 3401,08 грн. Податок на доходи фізичних осіб утримувався у розмірі 330,95 грн. Платником утримано єдиний соціальний внесок у розмірі 122,47 грн. Отже, не утримано податку на доходи фізичних осіб у сумі 1450,68 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення підпункту 168,1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в загальній сумі 1518,11 грн /том І, а.с. 46-47/.

Також, перевіркою встановлено подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, наданих до ДПІ у м. Полтаві за 3-4 квартал 2012 року, чим порушено пункт 119.2 статті 119, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України /том І, а.с. 47/.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено завищення задекларованих показників податкової декларації з податку на додану вартість на суму 86657,00 грн за рахунок включення до податкового кредиту відповідних звітних періодів сум по придбанню дизельного пального /том І, а.с. 49/.

Так, платником на перевірку надані акти списання пального, у яких вказано загальну кількість та вартість використаного пального за місяць. В актах списання пального не зазначено відстань (в кілометрах) перевезення кожною машиною, норм списання палива на автомобілі з урахуванням марки машини, завантаженості та пори року, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року №43 "Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті". Таким чином, на думку відповідача, відповідно до наданих актів не можливо встановити правильність списання та чи пов'язане зазначене дизельне паливо з господарською діяльністю платника та з отриманим доходом у перевіряємому періоді /том І, а.с. 50/.

На документальну перевірку надані подорожні листи, у яких відсутні відомості щодо пункту навантаження, пункту розвантаження, не зазначено відстань до міста доставки, найменування вантажу із зазначенням асортименту та кількості, маси вантажу, та які не дають змогу податковому органу проаналізувати маршрут переміщення автотранспорту для перевезення товару та вирахувати кількість затраченого пального при здійсненні перевезення товару, а тому, не можуть використовуватися при списанні паливно-мастильних матеріалів /том І, а.с. 50/.

З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарських операцій. Оскільки надані на перевірку первинні бухгалтерські документи не підтверджують фактичне використання паливно-мастильних матеріалів, платником податку у 2012 році неправомірно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 86657,00 грн /том І, а.с. 52/.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року:

- №0005411702, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у розмірі 1897,67 грн., у тому числі 1518,11 грн за основним платежем, 379,53 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 85/;

- №0005401702, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами у результаті річного декларування на загальну суму 109534,50 грн, у тому числі 87627,60 грн за основним платежем, 21906,90 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 92/;

- №0005431702, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у розмірі 510,00 грн, у тому числі 510,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І а.с. 87/;

- №0005391702, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 107321,25 грн, у тому числі 86657,00 грн за основним платежем, 21664,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 89/.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 20 червня 2013 року №0005391702, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 107321,25 грн, у тому числі 86657,00 грн за основним платежем, 21664,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 89/, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.3. статті 198 Податкового кодексу України/.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3. статті 198 Податкового кодексу України/.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Судом встановлено та не заперечується представником відповідача, що у перевіряємий період ФОП ОСОБА_3 придбавав у Полтавської філії ТОВ "Золотий екватор" дизельне паливо, суми податку на додану вартість з придбання якого, були включені до складу податкового кредиту у січні 2012 року 4775,00 грн, у лютому 2012 року - 4775,00 грн, у березні 2012 року - 6433,00 грн, у травні 2012 року - 21903,00 грн, у червні 2012 року - 4791,00 грн, у липні 2012 року - 6393,00 грн, у серпні 2012 року - 143835,00 грн, у вересні 2012 року - 6460,00 грн, у жовтні 2012 року - 6660,00 грн, у листопаді 2012 року - 5045,00 грн, у грудні 2012 року 5037,00 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операції позивачем надано завірені належним чином копії податкових накладних /том І, а.с. 127-157/, видаткових накладних /том І, а.с. 108-126/.

Досліджені у судовому засіданні податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ "Золотий екватор" Полтавська філія (код ЄДРПОУ 37537433), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, крім того, із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи копіями договорів найму транспортних засобів /том V, а.с. 55-98/, фотокопіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та фотокопіями транспортних засобів /том VІІ, а.с. 2-16/, що придбане дизпаливо використовувалося у господарській діяльності ФОП ОСОБА_3 для заправлення транспортних засобів, що перебувають у користуванні позивача з метою забезпечення його господарської діяльності.

Факт оплати позивачем придбаних паливно-мастильних матеріалів відповідачем не заперечується.

Реальність здійснення господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів відповідачем також під сумнів не ставиться, а викладені в Акті перевірки порушення фактично зводяться до того, що надані на перевірку первинні бухгалтерські документи (акти списання, подорожні листи тощо) не підтверджують фактичне використання паливно-мастильних матеріалів.

Щодо посилання представника відповідача на відсутність у позивача та ненадання на перевірку товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей покупцям /том І, а.с. 50/, суд зазначає наступне.

На сторінці 38 Акту перевірки /том І, а.с. 49/ відповідачем зазначено, що завищення задекларованих платником показників у рядках 10.1- 17 податкової декларації з податку на додану вартість встановлено на підставі податкових накладних, первинних документів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

Однак, у подальшому відповідач посилається на ненадання товарно-транспортних накладних /том І, а.с. 50/.

Згідно з пунктом 85.6. статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

На підтвердження своїх доводів податковим органом надано суду завірені належним чином копії актів про ненадання документів від 21 травня 2013 року та від 28 травня 2013 року /том V, а.с. 21-22/.

Однак, у порушення вимог пункту 85.6. статті 85 Податкового кодексу України у зазначених актах відсутні підписи платника податків або його законного представника, запис про відмову платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта також відсутній.

Під час розгляду адміністративної справи, представником позивача були подані до суду завірені належним чином копії товарно-транспортних накладних /том V, а.с. 99-156/, які, враховуючи приписи норм Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язку суду при розгляді справи врахувати усі фактичні обставини у справі, були прийняті та досліджені судом у якості доказів по справі.

У досліджених судом товарно-транспортних-накладних заповнено основні графи автопідприємство, замовник, вантажовідправник, вантажоодержувач, пункт завантаження, пункт розвантаження, водія та автомобільний транспорт, який здійснює перевезення товару.

Суд зауважує, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що у випадку здійснення перевезень позивачем власних товарно-матеріальних цінностей вантажовідправник та вантажоодержувач збігаються в одній особі - ФОП ОСОБА_3 Діюче законодавство не передбачає обов'язкову наявність товарно-транспортної накладної при перевезенні вантажу для власних господарських потреб. Перевезення ж товарно-матеріальних цінностей замовників під час надання транспортно-експедиційних послуг підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, які були надані відповідачу під час проведення перевірки та надані суду під час розгляду справи.

Посилання відповідача як на підставу для зменшення податкового кредиту по господарських операціях з придбання ПММ на відсутність у подорожніх листах відомостей щодо пункту навантаження, пункту розвантаження, не зазначено відстань до міста доставки, найменування вантажу із зазначенням асортименту та кількості, маси вантажу, суд вважає необґрунтованими, оскільки у судовому засіданні досліджені завірені належним чином копії подорожніх листів /том V, а.с. 157-218/, та з їх змісту судом встановлено пункти навантаження, пункти розвантаження, відстань до міста доставки, масу вантажу.

Суд звертає увагу, що незначні недоліки в заповненні бухгалтерських документів, одержаних від виконавця, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем сум ПДВ, сплаченого у ціні товару, до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування податкового зобов'язання.

Крім того, суд зауважує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень", який набрав чинності з 13 серпня 2011 року, у текстах Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про міліцію" вилучено посилання на дорожні листи.

Таким чином, підприємства, що використовують транспортні засоби для перевезення вантажів, не зобов'язані виписувати водіям дорожні (подорожні) листи та використовувати їх як обов'язковий спосіб документування факту витрат ПММ.

Досліджені у судовому засіданні акти списання паливно-мастильних матеріалів /том V, а.с. 43-54/ підтверджують факт використання для виробничих потреб ФОП ОСОБА_3 дизельного пального.

Стосовно доводів відповідача щодо застосування при списанні витрат на використання паливно-мастильних матеріалів Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року №43, суд зазначає, що дані норми призначені для планування потреби підприємств, організації та установ у паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії та раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива. Зазначений наказ не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України у зв'язку з чим, він є обов'язковим для виконання лише для підприємств, установ і організацій, які входять до сфери управління Міністерства транспорту України. Іншими Центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями повинні бути розроблені власні нормативні документи щодо нормування витрат палива та мастильних матеріалів, у тому числі, але не виключно, із використанням Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року №43.

Використання паливно-мастильних матеріалів з метою та у межах господарської діяльності позивача підтверджуються фактом експлуатації як власних так і орендованих автотранспортних засобів. Доказів придбання паливно-мастильних матеріалів без мети використання у власній господарській діяльності відповідачем суду не надано.

Окрім зазначеного, Акт перевірки та докази, надані відповідачем у ході розгляду справи, не містять в собі інформації, що сума витрат позивача, пов'язана із придбанням паливно-мастильних матеріалів не пов'язана з провадженням ним господарської діяльності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 107321,25 грн, у тому числі 86657,00 грн за основним платежем, 21664,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), у зв'язку з чим, податкове повідомлення рішення від 20 червня 2013 року №0005391702 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 20 червня 2013 року №0005401702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами у результаті річного декларування на загальну суму 109534,50 грн, у тому числі 87627,60 грн за основним платежем, 21906,90 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 92/, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 цього ж Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу /пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України/.

Згідно пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включається до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 177.2. статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу /пункт 177.4. статті 177 Податкового кодексу України/.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Так, 07 грудня 2011 року між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Експертно-консалтингова група "Анталекс" укладено попередній договір №07/12 /том V, а.с. 220-221/, згідно умов якого Сторони у майбутньому зобов'язувалися укласти Договір про надання маркетингових послуг.

10 січня 2012 року позивачем прийнято наказ №3-ОД "Про проведення збору інформації", відповідно до пункту 1 якого розпочато збір інформації на проведення маркетингових досліджень /том V, а.с. 222/

У подальшому між позивачем (Виконавець) та ТОВ "Експертно-консалтингова група "Анталекс" (Замовник) укладено договори про надання маркетингових послуг: від 29 травня 2012 року №МП-0001 /том І, а.с. 94/, від 29 травня 2012 року №МП-0002 /том І, а.с. 95/, від 30 травня 2012 року №МП-0003 /том І, а.с. 96/, від 30 травня 2012 року №МП-0004 /том І, а.с. 97/, від 31 травня 2012 року №МП-0005 /том І, а.с. 98/, від 04 червня 2012 року №МП-0006 /том І, а.с. 99/, від 30 серпня 2012 року №МП-0007 /том І, а.с. 100/, згідно пункту 1.1. умов яких Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату маркетингові послуги за напрямками, визначеними у цих Договорах, а Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.

За наслідками надання/одержання послуг сторонами договорів підписано Акти приймання наданих послуг №1-6 /том І, а.с. 102-107/

Зазначені документи були досліджені у судовому засіданні, з їх змісту судом встановлено перелік виконаних робіт, а також у якій кількості та з якими методами здійснювались маркетингові дослідження.

Також, на запит позивача до ТОВ "Експертно-консалтингова група "Анталекс", останнім було надано копії аналітичних звітів про надані маркетингові дослідження, які були долучені судом до матеріалів справи /том VІ, а.с. 13-144/.

З приводу тверджень відповідача про те, що надані платником податків до перевірки акти приймання наданих послуг містять лише різновид виконаних робіт та не містять відповідної інформації щодо вимірювання вартості господарських операцій, суд зазначає, що оскільки маркетингові послуги за своєю природою безпосередньо не створюють певних матеріальних результатів (як, наприклад, монтажні або транспортні послуги), не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі, то зазначення видів, методів та способів надання маркетингових послуг із посиланням на договір, об'єкт дослідження, результат дослідження та вартість наданих послуг є, у даному випадку, достатнім для розкриття змісту та обсягу вищевказаної господарської операції.

Посилання відповідача на те, що відсутність у актах приймання наданих послуг інформації про конкретні послуги, одиницю виміру, позбавляє можливості дійти висновку яким чином формувалась вартість таких маркетингових послуг, а, відповідно, і визначити витрати, понесені ФОП ОСОБА_3 при наданні таких послуг, спростовуються фактичним виконанням позивачем зобов'язань за спірними договорами, що підтверджено матеріалами справи та не було підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до запиту ДПІ у місті Полтаві про проведення зустрічної звірки позивача з його контрагентом ТОВ "Експертно-консалтингова група "Анталекс", 12 лютого 2013 року Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС була проведена зустрічна звірка. За результатами проведеної звірки була складена Довідка №71/22.4-07/34951612 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Експертно-консалтингова група "Анталекс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків СГД-ФО ОСОБА_3 їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2012 року". Зазначеною довідкою працівниками інспекції було документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТОВ "ЕКГ "Анталекс" та ФОП ОСОБА_3, їх вид, обсяг, якість та розрахунки /том ІV, а.с. 164-166/.

Також, судом досліджено накази позивача про затвердження інших витрат, віднесених до складу витрат, пов'язаних з отриманням доходу від надання інших інформаційних послуг. А саме, накази : від 10 січня 2012 року №4-ОД на суму 508221,35 грн; від 12 квітня 2012 року №3-ОД на суму 132916,62 грн; від 05 липня 2012 року №7-ОД на суму 187269,74 грн; від 05 грудня 2012 року №11-ОД на суму 188034,99 грн /том V, а.с. 223-226/.

Крім зазначеного, на підтвердження правомірності віднесення інших витрат, позивачем залучено до матеріалів справи бухгалтерські довідки із розрахунком витрат, понесених по кожній статті /том V, а.с. 227-229/.

Так, до понесених позивачем витрат, пов'язаних з отриманням доходу від надання інших інформаційних послуг належать паливо, оренда морозильної камери, оренда нежитлових приміщень, оренда вантажного транспорту, послуги зв'язку, розрахунково-касове обслуговування, поштові витрати, зберігання транспортних засобів, обслуговування оргтехніки, канцтовари, семінари тощо.

Понесення позивачем зазначених витрат підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт зі зберігання автотранспорту, із заправки картриджів, з оренди нежитлових приміщень, з відшкодування спожитої електроенергії, актами списання матеріальних цінностей, розрахунками за телекомунікаційні послуги /том VІІ, а.с. 20-137/.

Оплата зазначених витрат підтверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими у судовому засіданні банківськими виписками /том ІІІ, а.с. 148-242; том ІV, а.с. 1-103/.

Також, ФОП ОСОБА_3 було задекларовано у рядку 2 колонки 6 розділу І додатка 5 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік суму у розмірі 12185,22 грн як "інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг", пов'язані з одержаним доходом від іншої допоміжної діяльності у галузі транспорту.

Так, 01 березня та 23 вересня 2012 року між позивачем (Перевізник) та ТОВ "Хладик-Україна" (Замовник) було укладено два договори №1/ТР /том ІІІ, а.с. 142-144/ та №23/09Т /том ІІІ, а.с. 145-147/ на транспортно-експедиційне обслуговування й перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно пунктів 1.1 умов яких, Перевізник приймає на себе зобов'язання по організації перевезення вантажів Замовника автомобільним вантажним транспортом, а Замовник приймає на себе зобов'язання прийняти й оплатити надані послуги.

Підставою для збільшення позивачу суми грошових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що у наданих на перевірку документах позивача щодо його контрагента ТОВ "Хладик-Україна", у тому числі договорах, актах виконаних робіт собівартість наданих транспортно-експедиційних послуг не визначена. В актах виконаних робіт зазначено лише різновид виконаних робіт та не міститься відповідної інформації щодо вимірювання вартості господарських операцій. Тому, відповідач вважає, що визначити яким чином формувалась вартість наданих транспортних послуг, а, відповідно, і визначити витрати, понесені ФОП ОСОБА_3 при наданні таких послуг не можливо, документальне підтвердження таких витрат відсутнє /том І, а.с. 42/.

Разом з тим, із наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача судом встановлено, що до понесених позивачем витрат, пов'язаних з отриманням доходу від іншої допоміжної діяльності у галузі транспорту належать паливо, оренда нежитлових приміщень, оренда вантажного транспорту, зберігання та обслуговування транспортних засобів, що підтверджується описаними вище актами здачі-прийняття робіт, договорами оренди транспортних засобів, актами списання паливно-мастильних матеріалів, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, подорожніми листами, банківськими виписками.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_3 правомірно віднесено до складу загальної суми витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, витрати пов'язані з отриманням доходу від іншої допоміжної діяльності у галузі транспорту (транспортно-експедиційних послуг) у сумі 12185,22 грн, та витрати, пов'язані з отриманням доходу від надання інших інформаційних послуг (маркетингових послуг) у сумі 508221,35 грн, у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року №0005401702 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 20 червня 2013 року №0005411702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у розмірі 1897,67 грн., у тому числі 1518,11 грн за основним платежем, 379,53 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 85/, суд виходить з наступного.

Згідно підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 176.2. статті 176 зазначеного Кодексу, на осіб, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, покладено обов'язки:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідно до пояснень, наданих працівниками, що перебували у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 в 2012 році, відповідачем встановлено:

- гр. ОСОБА_4 працював експедитором у ФОП ОСОБА_3 з 07 серпня 2012 року по 15 серпня 2012 року. Згідно наданих пояснень гр. ОСОБА_4 за відпрацьований час отримав заробітну плату у розмірі 1000,00 грн. Відповідно до відомостей про нарахування та видачу заробітної плати, яку надав платник на перевірку та податкового розрахунку за формою 1ДФ, поданого платником до ДПІ у м. Полтаві за 3 квартал 2012 року гр. ОСОБА_4 нараховано 388,12 грн. Податок на доходи фізичних осіб не утримувався у зв'язку із застосуванням податкової соціальної пільги. Платником утримано єдиний соціальний внесок у розмірі 13,97 грн. Отже, з врахуванням податкової соціальної пільги не утримано податку на доходи фізичних осіб у сумі 67,43 грн /том VІ, а.с. 7/;

- гр. ОСОБА_5 працював торговим представником у ФОП ОСОБА_3 з 02 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року. Згідно наданих пояснень гр. ОСОБА_5 отримував заробітну плату у розмірі 4000,00 грн (тобто, за 3 місяці 12000,00 грн). Відповідно до відомостей про нарахування та видачу заробітної плати, яку надав платник на перевірку та податкового розрахунку за формою 1ДФ, поданого платником до ДПІ у м. Полтаві за 4 квартал 2012 року гр. ОСОБА_5 нарховано 3401,08 грн. Податок на доходи фізичних осіб утримувався у розмірі 330,95 грн. Платником утримано єдиний соціальний внесок у розмірі 122,47 грн. Отже, не утримано податку на доходи фізичних осіб у сумі 1450,68 грн /том V, а.с. 8/.

Таким чином, відповідачем встановлено порушення підпункту 168,1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в загальній сумі 1518,11 грн /том І, а.с. 46-47/.

Однак, суд не погоджується із зазначеною позицією відповідача з наступних підстав.

Із пояснень представників позивача та відповідача у судовому засіданні судом встановлено, що трудові договори з гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не визнані недійсними чи укладеними всупереч положенням трудового законодавства у судовому порядку, а дані, зазначені у трудових договорах із вказаними громадянами, у тому числі і розмір заробітної плати є належним чином встановленими та узгодженими, про що свідчать підписи обох сторін.

Суд погоджується з доводами позивача, що нарахування заробітної плати здійснюється на підставі відомості, а не пояснень колишніх працівників, як це зазначено у Акті перевірки.

Із досліджених у судовому засіданні відомостей вбачається, що працівники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили своїми підписами отримання заробітної плати згідно відомостей /том ІV, а.с. 177, 193-194. 200-201, 203-204, 207-208, 210-211, 212-213/.

Нарахування, отримання та сплата (перерахування) податку до бюджету здійснювалися ФОП ОСОБА_3 на підставі приписів підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України та підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками /том VІІ, а.с. 17-18/.

При цьому, суд звертає увагу, що до функцій органів державної податкової служби не віднесено контроль виконання законодавства про працю.

Спеціально уповноваженим органом з цих питань є Державна інспекція з питань праці. За заявою про порушення прав працівників, цей орган має повноваження проводити перевірки і зобов'язати підприємство привести діяльність у відповідність до законодавства.

Суд звертає увагу, що у разі встановлення за результатами перевірки компетентними органами порушення ФОП ОСОБА_3 законодавства про працю, відповідач має право вжити заходів реагування шляхом визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Встановлення ж податковим органом порушення законодавства про працю лише на підставі пояснень колишніх працівників позивача не є належною та достатньою підставою для притягнення ФОП ОСОБА_3 до відповідальності шляхом визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року №0005411702 прийнято відповідачем на підставі хибних висновків, належним чином не обгрунтовано та не підтверджено доказами по справі у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо нарахування позивачу податковим повідомленням - рішенням від 20 червня 2013 року №0005431702 грошових зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510,00 грн /том І, а.с. 87/, необхідно зазначити наступне.

Зазначене податкове повідомлення рішення є похідним від податкового повідомлення - рішення №0005411702 від 20 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб.

Оскільки, судом не підтверджено висновок податкового органу щодо порушення ФОП ОСОБА_3 порядку правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету, застосування до позивача штрафних санкцій за подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, наданих до ДПІ у м. Полтаві за 3-4 квартал 2012 року є необґрунтованим. У зв'язку з чим, податкове повідомлення - рішення від 20 червня 2013 року №0005431702 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

У даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 438,53 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог (90%) з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 20 червня 2013 року №0005411702, №0005401702, №0005431702, №0005391702.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 438,53 грн /чотириста тридцять вісім гривень п'ятдесят три копійки/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2013 року.

Суддя Л.М. Петрова