Рішення № 35961642, 05.12.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №22ц/756/15136/13 Головуючий у 1 інстанції - Кізюн Л.І.

Доповідач - Панченко М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 грудня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Кирилюк Г.М., Вербової І.М.

при секретарі - Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 1 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляція України» про розірвання договору та стягнення заборгованості,-

У липні 2012 року позивачадвокат ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляція України» (далі - ТОВ»Вентиляція України») і просив винести рішення, яким розірвати договір про надання юридичних послуг та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за цим договором у сумі 6.000 грн., як авансовий платіж за березень 2013 року.

РішеннямСолом»янського районного суду м.Києва від 1жовтня 2013 року в позові відмовлено /а.с.59-62/.

В поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 1 жовтня 2013 року, як постановлене на неповно з"ясованих обставинах з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі /а.с.69-73/.

Відповідач ТОВ »Вентиляція України», будучи повідомленим належним чином про дату та час розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив,

з заявою про відкладення розгляду справи не звертався, а тому неявку представника відповідача в судове засідання суд розглядає як неповажну і вважає за правомірне розглянути справу за відсутності відповідача на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення позивача ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Рішення належить скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, розірвавши договір між сторонами про надання юридичних послуг та стягнути з ТОВ»Вентиляція України» на користь ОСОБА_1 6.000 грн., як оплату за надані юридичні послуги адвоката на підставі договору про надання юридичних послуг.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено істотного порушення відповідачем договірних умов, а також зазначив, що позивачем не надано доказів підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг за березень 2013 року.

Між тим, такий висновок суду зроблений на неповно з»ясованих обставинах і, відповідно, неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як слідує з матеріалів справи, 3.01.2012 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ»Вентиляція України» укладено безстрокову угоду за №1/01-2012 про надання юридичних послуг, предметом якої, згідно до п.1.1., є надання позивачем, як адвокатом, юридичних послуг, які повинні бути оплачені відповідачем, як Замовником, у розмірі, строки та в порядку, що встановлені цим Договором /а.с.12-13/.

Таким чином, між сторонами виникли відносини договору про надання послуг, які врегульовані ст.901 ЦК України і в силу яких одна сторона (виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановленого договором.

Дійшовши висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача оплати наданих правових послуг за березень 2013 року, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до Додаткової угоди №2 до Договору про надання юридичних послуг №1/01-2012 від 3.01.2012 року відповідач, як Замовник, зобов»язувався за надані юридичні послуги щомісячно сплачувати позивачу авансом гонорар у розмірі 6.000 грн. у термін до 10 числа кожного місяця, що передує виконанню послуг за Договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Адвоката.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 в березні 2013 року виконувалась правова робота в інтересах відповідача ТОВ»Вентиляція України», виконання якої передбачено умовами договору про надання юридичних послуг.

Перелік виконаних юридичних функцій в інтересах відповідача надано позивачем в листі від 7.05.2013 року на ім»я Генерального директора ТОВ»Вентиляція України», до переліку яких входять дії з підготовки позовних документів та участі у судових засіданнях /а.с.28/.

Не заперечуючи проти того, що указані роботи були виконані, відповідач в своєму письмовому запереченні на позовну заяву зазначає, що адміністрація підприємства була проти здійснення позивачем указаної правової роботи, а тому відмовляється виплачувати позивачу авансовий платіж у сумі 6.000 грн. за березень 2013 року. При цьому відповідач не надає суду доказів того, що він забороняв будь-яким чином позивачу виконувати указані юридичні дії, і що ці дії виконані позивачем не в інтересах підприємства /а.с.52/.

Між тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що виплата винагороди позивачу, згідно Договору, не пов»язується сторонами з тим, чи були будь-які завдання позивачу, як юристу, з боку Замовника, на виконання взагалі будь-якою правової роботи в певному місяці.

Указана щомісячна виплата позивачу у розмірі 6.000 грн. є авансовим щомісячним платежем, виплата якої не пов»язана і не обумовлена з виникненням чи відсутністю у товаристві будь-яких юридичних питань, вирішення яких покладено договором на позивача ОСОБА_1.

Згідно п.2.2. Договору передбачено, що передача послуг оформлюється актом прийому-передачі, в якому Сторони зазначають найменування (вид) юридичних послуг, наданих у відповідний період; ціну наданих послуг, відсутність або наявність претензій до наданих послуг тощо.

При цьому, згідно договірних умов, виплата відповідачем щомісячного авансового платежу у сумі 6.000 грн. на користь позивача, не пов»язана із складання сторонами акту прийому-передачі виконаних послуг, тобто, це є підтвердженням того, що щомісячна винагорода позивачу у розмірі 6.000 грн. є безумовною.

Тобто, із аналізу указаного пункту Договору (2.2.) слідує, що наявність чи відсутність акту прийому-передачі реально виконаних правових функцій позивачем, не може бути підставою для оплати чи відмови у виплаті щомісячно авансового платежу у зазначеній сумі.

В силу ст.627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, висновок суду першої інстанції відносно того, що оскільки за березень 2013 року сторонами не був підписаний акт прийому-передачі виконаних послуг, тому позивач не має права вимагати авансового платежу за березень 2013 року у сумі 6.000 грн. - є безпідставним, таким, що не ґрунтується на договірних умовах.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами, а в силу ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно до п.5.4. Договору сторонами передбачено, що зміна умов цього Договору та його розірвання можливі лише при укладенні письмової угоди між Сторонами.

Сторонами не було в договорі обумовлено іншого порядку припинення чи зміну Договору.

Оскільки, у Договорі розірвання відносин передбачене лише шляхом укладання письмової угоди між Сторонами (п.5.4 Договору), тому позивач вимагає розірвати договір на підстав закону, зокрема ч.2 ст.651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки, як встановлено судом, відповідач, як Замовник, порушив істотні договірні умови (ст.638 ЦК), якими є оплата наданих позивачем юридичних послуг, останній обгрунтовано звернувся до суду з позовом щодо розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України, починаючи з 1.04.2013 року.

Крім того, дійшовши висновку про правомірність вимог щодо розірвання договору, колегія суддів вважає, що має місце в наявності не лише істотність зміни обставин, що пов»язується з відмовою відповідача виплачувати позивачу авансові платежі за договором про надання юридичних послуг, але має місце наявність одночасно чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України при істотній зміні обставин.

У зв»язку з цим вимоги позивача про розірвання договору за №1/01-2012 від 3.01.2012 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ»Вентиляція України» про надання юридичних послуг, є законними і обґрунтованими.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене всупереч дійсним обставинам справи, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, в порядку розподілу судових витрат, з відповідача ТОВ»Вентиляція України» на користь позивача ОСОБА_1 належить стягнути сплачений ним судовий збір у сумі 506 грн.17 коп.

Керуючись ст. ст.307,309 ЦПК України, на підставі ст.ст.901,907,638,627,629,651,526 ЦК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 1жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати договір з 1 квітня 2013 року про надання юридичних послуг за №1/01-2012 від 3 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вентиляція України» (код ЄДРПОУ 35524726).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляція України» (код ЄДРПОУ 35524726, юридична адреса 03151, м.Київ, вул.Смілянська,№7, фактична адреса 03680, м.Київ, вул. Гарматна,№6) на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором у сумі 6.000(шість тис.) грн., а також судові витрати у сумі 506 (п»ятсот шість) грн.17 коп.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді