Ухвала суду № 35961294, 28.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р.Справа № 818/7316/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шостинської об`єднаної державної податкова інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. по справі № 818/7316/13-а за позовом Державного науково-дослідниого інституту хімічних продуктів до Шостинської об`єднаної державної податкова інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Державний науково-дослідний інститут хімічних продуктів (далі - позивач, ДНДІХП) звернувся до суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Шосткинська ОДПІ), в якому, з урахуванням уточнень, просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2013 року № 0000072201.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. адміністративний позов Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області від 28 березня 2013 року № 0000072201 в частині збільшення грошового зобов'язання Державному науково-дослідному інституту хімічних продуктів за платежем податок на прибуток за основним платежем у сумі 281048 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 28 709 грн. У задоволенні інших позовних вимог було відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2251,33 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят одна грн. 33 коп.)

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надано заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з копією виписки з ЄДРПОУ, позивач зареєстрований як юридична особа 22.07.1993 року (а.с. 30), перебуває на обліку в Шосткинській ОДПІ.

У період з 04.02.2013 р. по 01.03.2013 р. та з 04.03.2013 р. по 06.03.2013 р. фахівцями Шосткинської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено Акт № 306/22-005/14015318 від 14.03.2013 року (а.с. 10-23, 41, 42), (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки, встановлено порушення позивачем п.п. 135.5.4, 137.16, 138.1.1., 138.10.4 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 285 740 грн.

На підставі Акту перевірки Шосткинською ОДПІ 28 березня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000072201 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток за основним платежем у сумі 285 740 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 29 882 грн. (а.с. 8).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій і наявність у позивача передбачених законодавством підстав для віднесення сум за цими операціями до складу витрат.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 306/22-005/14015318 від 14.03.2013 року, підставами для висновку про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 285 740 грн. стали наступні обставини.

У грудні 2012 року позивачем не враховано в дохід суму безнадійної кредиторської заборгованості в сумі 22346,33 грн., яка виникла у грудні 2009 року за виконану ДП «Макіївський державний проектний інститут» науково-дослідну роботу.

Також встановлено, що позивачем оприбутковано товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Альфа-Елекс» на суму 10289,90 грн., які придбані ТОВ «Альфа-Елекс» у ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс».

До Шосткинської ОДПІ надійшли матеріали перевірки ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» щодо господарських відносин з ТОВ «Ріоба Селект» (акт перевірки від 16.01.2012 №105/23-7/35060241), яким не підтверджено наявність поставок товарів ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» підприємству ТОВ «Альфа-Елекс» та, як наслідок, поставки товару на адресу Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів. Враховуючи вищезазначене, за результатами перевірки встановлено завищення Державним науково-дослідним інститутом хімічних продуктів витрат по операціях з ТОВ «Альфа-Елекс» на суму 8575 грн.

Також Державним науково-дослідним інститутом хімічних продуктів в додатку до податкової декларації з податку на прибуток підприємства «інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» задекларовано витрати з відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на суму 1314187,00грн. Протягом періоду перевірки Державним науково-дослідним інститутом хімічних продуктів з нарахованих сум пільгових та наукових пенсій на суму 1518301,51 грн. фактично відшкодовано Пенсійному фонду України суму 53262,19 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» управлінням Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі згідно з повідомленням про списання штрафів та пені від 16.11.2012 списано заборгованість з відшкодування наукових пенсій на суму 1117339,97 грн. та заборгованість з відшкодування пільгових пенсій на суму 1544824,75 грн.

На письмовий запит Шосткинської ОДПІ до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі від 18.02.2013 отримано лист від 04.03.2013 №4001/02, в якому повідомлено, що заборгованість по пільгових пенсіях підприємства станом на 01.01.2013 становить 51794,29 грн.

Враховуючи зазначене вище, перевіркою зроблено висновок, що позивачем завищено інші витрати звичайної діяльності на суму 1260925,00 грн. в результаті включення нарахованих та фактично не відшкодованих Пенсійному фонду України сум витрат на виплату і доставку пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується позивачем.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно з договором № 27/11 купівлі-продажу від 26.05.2011 року, укладеним між позивачем (замовник) і ТОВ «Альфа-Елекс» (постачальник), постачальник зобов'язується передати у власність замовника обладнання (товар) в кількості та за ціною, що визначені рахунком-фактурою (а.с. 16). Згідно з п. 4.1. договору, товар передається на умовах самовивозу.

Згідно з договором № 16 купівлі-продажу товарів від 01.01.2012 року, укладеним між позивачем (покупець) і ТОВ «Альфа-Елекс» (продавець), продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупця товар в асортименті, кількості і за ціною, що зазначається у відповідних рахунках-фактурах (а.с. 17).

На підставі видаткових накладних (а.с. 54-82) позивачем одержано від ТОВ «Альфа-Елекс» товар (цвяхи, саморізи, гвинти, болти, дюбелі, електроди, шайби тощо) на суму 8574,91 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, розрахунки за отримані ТМЦ проведені в безготівковій формі у сумі 8574,91 грн. (а.с. 18).

У довідці позивача від 17.09.2013 р. (а.с. 52) наведено номери та дати виписки довіреностей на отримання ТМЦ від ТОВ «Альфа-Елекс» за період липень 2011 року - березень 2013 року.

У довідці позивача від 17.09.2013 року (а.с. 53) наведено дані щодо оприбуткування та списання ТМЦ, придбаних у ТОВ «Альфа-Елекс».

Використання придбаних у ТОВ «Альфа-Елекс» ТМЦ у виробництві готової продукції позивачем підтверджується копіями вимог на відпуск товару зі складу (а.с. 83-138).

Згідно з даними з ЄДРПОУ, станом на 03.10.2013 року ТОВ «Альфа-Елекс» зареєстроване як юридична особа, не перебуває в процесі припинення (а.с. 148).

На момент складання видаткових накладних позивач і ТОВ «Альфа-Елекс» були наділені належною господарською компетенцією, перебували в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, відповідачем не надано.

Транспортування придбаного у ТОВ «Альфа-Елекс» товару здійснювалось власним транспортом позивача, товарно-транспортні накладні при цьому не виписувались, оскільки позивач і ТОВ «Альфа-Елекс» знаходяться на сусідніх вулицях і відстань між ними є незначною.

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення рішення в цій частині. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у свого контрагента відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору.

Щодо посилання відповідача на те що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що видаткові накладні були не підписані однією стороною, документів, що підтверджували б отримання товару не було надано ні під час перевірки, ні під час судового розгляду, колегія судів зазначає.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Більш того, вони не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до валових витрат та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування податкового зобов'язання.

Крім того судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що як вбачається з Акту перевірки, вказані порушення не були взяті до уваги перевіряючими під час перевірки і не були підставою для висновку про завищення витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Альфа-Елекс».

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентом.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій і наявність у позивача передбачених законодавством підстав для віднесення сум за цими операціями до складу витрат.

Стосовно безпідставного віднесення позивачем до складу витрат сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових і наукових пенсій колегія судів вказує на те, що порядок віднесення до складу витрат сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій врегульовано підпунктом 138.10.4. статті 138 ПК України, згідно з яким інші операційні витрати включають зокрема: а) витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу; б) амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів; амортизацію необоротних та нематеріальних активів у складі об'єктів, отриманих у концесію відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності";в) інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до складу інших операційних витрат включаються суми нарахованих, а не фактично сплачених, податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій тощо.

Висновок щодо включення до складу витрат саме нарахованих, а не фактично сплачених сум, підтверджується зокрема змістом пункту 138.5.1. ПК України, згідно з яким датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Виключень щодо порядку визнання витрат у вигляді сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, а саме, що вказані витрати визнаються не за датою їх нарахування, а за датою їх фактичної сплати, Податковий кодекс України не містить.

Таким чином, судом першої інстанції було вірно зазначено, що висновок податкового органу про те, що датою здійснення спірних витрат є дата їх фактичної сплати, а не дата нарахування, є необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шостинської об`єднаної державної податкова інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. по справі № 818/7316/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.