Ухвала суду № 35958257, 04.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3892/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Драчук Т. О.

суддів: Граб Л.С. Смілянця Е. С.

при секретарі Александровій К.В.

за участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А0553 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 2500 грн. , -

В С Т А Н О В И В :

07 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звернулася в Хмельницький окружний адміністративний суд до Військової частини А0553 із позовом про визнання дій неправомірними.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Військової частини А0553 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

В судовому засіданні позивач свою апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, а представник відповідача не з'явився, хоча про час, місце та дату слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 березня 2013 року позивачем поданий рапорт щодо надання дозволу на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік у зв'язку з скрутним матеріальним становищем (затяжною хворобою та необхідністю додаткового лікування). Для прийняття рішення стосовно виплати матеріальної допомоги, рапорт направлений до Командування Сухопутних військ Збройних сил України.

Наказом командира військової частини А 0553 від 11 березня 2013 року №53 відповідно до п. "в" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" позивача звільнено з військової служби за віком, з правом носіння військової форми одягу та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Пунктами 1-2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №1294 від 07 листопада 2007 року (далі - постанова №1294) передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. п. 33.1-33.3 розділу XXXIII "Правила виплати матеріальної допомоги" Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Отже, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується один раз на рік за заявою військовослужбовця на підставі наказу командира військової частини та в розмірі встановленому рішенням Міністра оборони України, у разі наявності фонду грошового забезпечення. Надання цього виду одноразового додаткового грошового забезпечення є правом керівника державного органу, яке реалізується за наявності сукупності усіх вище перелічених умов.

У зв'язку із вищевикладеним, судова колегія вважає, що виплата цієї допомоги можлива лише у тому випадку, коли на час прийняття рішення про її виплату, військовослужбовець проходить військову службу, тобто не рахується звільненим з військової служби.

Оскільки рапорт щодо надання дозволу на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік у зв'язку з скрутним матеріальним становищем позивачем було подано 05 березня 2013 року, а 11 березня 2013 року наказом командира військової частини А 0553 №53 позивача звільнено з військової служби за віком, до вирішення питання про виплату матеріальної допомоги, то підстави для зобов'язання відповідача виплатити на користь позивача зазначену допомогу відсутні.

Крім того, судовою колегією встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач не приймав будь-які рішення, викладені у формі письмового документу, щодо відмови позивачу у виплаті вказаної допомоги у зв'язку із чим, вимога позивача про визнання неправомірними дії Військової частини А0553 м. Хмельницький щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік не підлягає задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 09 грудня 2013 року .

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Граб Л.С.

Смілянець Е. С.