Постанова № 35957781, 11.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа № 922/4121/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Медуниця О.Є., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю прокурора - Кондратюк Н.А.( посвідчення № 009093 від 12.10.2012 року)

та представників сторін:

1-го позивача - Щолокова Н.О. (довіреність №08-11/60/2-13 від 03.01.2013 року);

2-го позивача - Сосіна І.О. (довіреність №108/01-21/08-16 від 16.01.2012 року);

відповідача - Пелих Л.Д. (довіреність №313/13 від 21.08.2013 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №3390 Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року

за позовом Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі: 1.Харківської міської ради, м.Харків,

2.Державної екологічної інспекції у Харківській області, м.Харків

до ПрАТ "Харківський автогенний завод", м.Харків

про стягнення 1 565 223,72 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ПрАТ "Харківський автогенний завод", в якому просив суд стягнути з відповідача збитки, заподіяні внаслідок забору води з артезіанської свердловини на виробничі потреби без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) в розмірі 687 456,54 грн., внаслідок забору води з артезіанської свердловини на виробничі потреби без дозволу на спеціальне водокористування у розмірі 877 767,18 грн., усього - 1565223,72 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року у справі № 922/4121/13 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено повністю.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року у справі № 922/4121/13 скасувати та прийняти нове, яким в позовних вимогах відмовити повністю.

Перший позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на те, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим, всі заперечення відповідача в апеляційній скарзі є безпідставними. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Другий відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на те, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем вимог чинного законодавства, вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

21.11.2013 року в судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду оголошено перерву у розгляді справи до 04.12.2013 року об 11:00.

Відповідач надав суду письмові пояснення по справі, в яких зазначає, зокрема, про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові про накладення адміністративного стягнення не зазначено порушення Водного кодексу України, а тому відсутня правова підстава відшкодовувати збитки державі за забір води.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

В період з 11.07-13.07.2012 року та 16.07-20.07.2012 року Державною екологічною інспекцією в Харківській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем відповідно до ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та згідно з наказом Державної екологічної інспекції в Харківській області від 11.07.2012 року №554/01-03,.

В результаті проведеної перевірки, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища складено акт за №598/09-18, в якому зазначено наступне (а.с.29 т.1).

Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 18.07.2012 року, який виданий строком до 05.04.2015 року, водопостачання відповідача здійснюється з артезіанської свердловини на виробничі потреби.

Строк дії попереднього дозволу на спеціальне водокористування сплинув 25.06.2011 року. Таким чином, забір води в період з 26.06.2011 року по 17.07.2012 року, за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, є порушенням ст.ст.44,49 Водного кодексу України. Крім того, у відповідача відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води), що є порушенням ст.ст.19,21,23 Кодексу України про надра.

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення перевірки, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища винесено припис за №02-25-64 від 24.07.2012 року, яким зобов'язано відповідача отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) та не здійснювати забір води з артезіанської свердловини за адресою: м.Харків, вул.Автогенна,10 до отримання спеціального дозволу (а.с.39 т.1).

Також Державною екологічною інспекцією в Харківській області складено протокол про адміністративне правопорушення за №000980 від 24.07.2012 року та постанову про накладення адміністративного стягнення за №02-26-195 від 24.07.2012 року, яким визнано винним генерального директора ПрАТ «Харківський автогенний завод» у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.82,47 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу (а.с.35-38 т.1).

30.07.2012 року другим позивачем направлено на адресу відповідача претензію №196, в якій зазначено про те, що за період з 08.08.2011 року по 31.12.2011 року зі свердловини було забрано 12839 м3 води, в період з 01.01.2012 року по 11.07.2012 року забрано 3738 м3 без дозволу за користування надрами (підземні води), а тому державі заподіяно шкоду в розмірі 687456,54 грн. (а.с.26 т.1).

До претензії додано розрахунок збитку за самовільне користування надрами за період з 08.08.2011 року по 11.07.2012 року, виконаний відповідно «Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року за №389.

На адресу відповідача другим позивачем 30.07.2012 року направлена також претензія №197, в якій зазначено про самовільне водокористування, внаслідок чого в період з 26.06.2011 року по 31.12.2011 року зі свердловини забрано 17545 м3 води, в період з 01.01.2012 року по 11.07.2012 року - 3736 м3 (а.с.23 т1).

Відповідно до розрахунку, доданого до претензії, сумарний збиток становить 877767,59 грн.

Претензії та розрахунки збитків за самовільне користування надрами (підземні води) та водокористування без спеціального дозволу направлені відповідачу, однак в добровільному порядку завдані збитки відповідач не відшкодував, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Другим відповідачем надано суду першої інстанції «уточнення до позовної заяви», в якому зазначені правильні реквізити рахунків для зарахування до бюджетів надходжень (а.с.182 т.1)

Відповідно до ч.1 ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із

застосуванням каналів.

Частиною 2 статті 48 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для госоподарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно із ч.1 ст.49 В Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Відповідно до ч.3 ст.49 Водного кодексу України видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Згідно із ст.111 Водного кодексу України підприємства…зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Таким чином, для здійснення спеціального водокористування необхідно отримати спеціальний дозвіл, виданий уповноваженим органом держави.

Відповідно до ст.19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Згідно ст.21 вказаного кодексу надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року за №615, затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами.

Відповідно до п.2 Порядку, дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених цим порядком, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території АРК, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів АРК.

Згідно п.9 порядку, надання надр у користування погоджується заявником з Мінприроди на всі види користування надрами.

На кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл (п.3 дозволу).

Статтею 65 Кодексу про надра передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України у разі порушення законодавства про надра.

Особи, винні у самовільному користуванні надрами, несуть відповідальність за порушення законодавства про надра.

Отже, видобування підземної води потребує оформлення двох різних дозволів, а саме на спеціальне водокористування, відповідно до ст.49 Водного кодексу України, та дозвіл на користування надрами, на підставі ст.16 Кодексу України про надра.

Положеннями ч.1 ст.224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно із ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно із ч.6 ст.225 Господарського кодексу України Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання.

Згідно із п.1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009, ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї методики, розраховують розмір відшкодування збитків.

Таким чином, на момент проведення перевірки та складання акту перевірки за №598/09-18 від 11.07-13.07, 16.07-20.07.2012 року у відповідача був відсутній дозвіл на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст.44,48, 49 Водного Кодексу України.

Крім того, у відповідача відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води), що є порушенням ст.ст 16, 19, 21 Кодексу України про надра.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок суми збитків здійснено Інспекцією з охорони навколишнього природного середовища в Харківській області у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди України від 20.07.2009 року № 389 та становить 1 565 223,72 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що здійснюючи спеціальне водокористування та користування надрами без дозволу та, відповідач порушив законодавство про охорону та раціональне використання водних ресурсів, тим самим, заподіяв державі збитки у сумі 1 565 223,72 грн., розмір яких був розрахований відповідно до вищезазначеної Методики.

Відповідач не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанції доказів в підтвердження сплати даних збитків, тому вони мають бути відшкодовані ним у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що уточнення до позовної заяви від 21.10.2013 року №7313/01-24/05-14 (а.с.182 т.1) не стосується позову, так як в ньому зазначено про те, що розглядається справа про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про відходи. Також відповідач зазначає, що в резолютивній частині рішення суду першої інстанції вказано, що відповідач заподіяв шкоду державі внаслідок порушення законодавства про відходи.

Колегія суддів розцінює це, як описку, яку можна виправити в порядку ст.89 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції за ініціативою сторони або суду, оскільки уточненням до позовної заяви позивач не змінив предмет позову, а лише вказав вірні реквізити рахунків Держказначейства.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі вказує на неправомірність дій Державної екологічної інспекції при проведенні перевірки, а також на незаконність винесеного припису.

Відповідно до вимог частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Таким чином, питання недодержання Державною екологічною інспекцією при проведенні перевірки вимог чинного законодавства належить до компетенції адміністративних судів.

В матеріалах справи міститься ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду у справі №820/4001/13-а від 24.07.2013 року, якою залишено без змін ухвалу Харківського окружного адміністративного суду про залишення без розгляду адміністративного позову відповідача про визнання незаконними дій Державної екологічної інспекції при проведенні перевірки та винесення припису (а.с.91 т.1).

Відносно посилань відповідача на те, що обов'язковими передумовами для застосування Методики №389 при визначенні розміру збитків від самовільного використання підземних вод, визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільне використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та без дозволу на користування надрами в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів №220 від 30.06.2011 року, внесено зміни до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Відповідно до п.1.2 ця методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків у разі:….самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Отже, помилковою є думка апелянта про те, що обов'язковою передумовою застосування Методики є поєднання фактів забруднення підземних вод , а також самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та без дозволу на користування надрами.

Державною екологічною інспекцією проведено перевірку в період з 11.07-13.07.2012 року та 16.07-20.07.2012 року, на підставі нормативно-правового акту, який був чинний на момент її проведення (а саме Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів із змінами від 30.06.2011 року, відповідно до наказу Міністерства екології та природних ресурсів №220), а тому доводи позивача є безпідставними.

В судовому засіданні та апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що в постанові про накладення адміністративного стягнення та в приписі не зазначено порушення Водного кодексу України відповідачем.

Судова колегія приймає до уваги пояснення представника позивача про те, що на час проведення перевірки у відповідача був наявний дозвіл на спеціальне водокористування від 18.07.2012 року Укр.№5621 А/Хар, про що зазначено в акті №598/09-18, а шкода, завдана державі внаслідок самовільного водокористування нарахована за період з 26.06.2011 року по 17.07.2012 року, тобто за період, коли дозвіл був відсутній. Крім того, на момент проведення перевірки термін притягнення до адміністративної відповідальності відповідача за бездозвільне користування водними ресурсами сплинув.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року по справі №922/4121/13 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року по справі №922/4121/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Сіверін В.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.

Повний текст постанови підписаний 09.12.2013 року.