Постанова № 35956988, 10.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа№ 927/845/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Кондес Л.О.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Дайнеко І.А. - дов. №43 від 11.11.2013р.

від відповідача не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНВ 2000»

на рішення

господарського суду Чернігівської області

від 21.08.2013р. (суддя Селівон А.М.)

у справі №927/845/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Севен Систем» (далі - ТОВ «Севен Систем»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНВ 2000»

(далі - ТОВ «ВНВ 2000»)

про стягнення 118 078,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.08.2013р. у справі №927/845/13 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «ВНВ 2000» на користь ТОВ «Севен Систем» 89 709,87 грн. боргу, 4 991,81 грн. пені, 22 427,47 грн. штрафу, 949,49 грн. відсотків річних та 2 361,58 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та відмовити в задоволенні позову за наведених в скарзі підстав. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що судом першої інстанції прийнято рішення за відсутності представника відповідача, якого не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, а також невірно визначено загальну суму боргу, а відтак невірно й визначено розмір штрафу, пені та 3% річних тощо.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи його повідомлено належним чином, про неявку та її причини суд не повідомив, відтак апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що в період з 08.07.2013р. по 21.08.2013 р., тобто після порушення провадження у справі й до прийняття рішення, відповідачем сплачено частину боргу в розмірі 31 720,12 грн., тому просив апеляційний суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 57 989,58 грн., пені в розмірі 4 991,81 грн., штрафу в розмірі 22 427,47 грн., 3% річних в розмірі 949,49 грн. та 2 361,00 судового збору.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, ТОВ «Севен Систем» подано позов до ТОВ «ВНВ 2000» про стягнення 118 078,64 грн. боргу, з яких: 89 709,87 грн. - заборгованість за поставлений за договором поставки №040 від 01.11.2012р. (далі - Договір) товар, 4 991,81 грн. - пеня, 949,49 грн. - 3%річних та 22 427,47 грн. - штраф. Позовні вимоги мотивовано тим, що в супереч умовам Договору відповідачем не виконано належним чином зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого за Договором товару, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 89 709,87 грн. тощо.

Суд першої інстанції, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, розглянувши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість позову, відтак його задовольнив.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що на виконання Договору ТОВ «Севен Систем» здійснено поставку відповідачу товарів на суму 89 709,87 грн., що підтверджено видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості та кількості товару, а також термінів поставки від відповідача до суду не надходило, відтак вимогу позивача про стягнення 89 709,87 грн. задовольнив тощо.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Як встановлено матеріалами справи, 01.11.2012р. між ТОВ «Севен Систем», як постачальником, та ТОВ «ВНВ 2000», як покупцем, укладено Договір, за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язався в порядку та на визначених Договором умовах, поставити та передати у власність покупцю товар (партію товару), в асортименті, кількості та зазначеними в накладних цінами, що засвідчують передачу приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами Договору, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п.3.2. Договору передавання-прийняття товару здійснюється представником покупця згідно накладної на підставі довіреності на отримання цінностей, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України.

Як видно з матеріалів справи, на виконання Договору позивачем здійснено поставку відповідачу товарів на суму 89 709,87 грн., що підтверджується видатковими накладними від 01.02.2013р. №22000318, №22000319, №22000320, №22000321, №22000322, №22000323 та №22000324, отримання відповідачем товару підтверджується підписами на вищезгаданих документах (накладних) особи, повноваження якої підтверджуються виданою на ім'я Романченко П.В. довіреністю №1 від 01.02.2013р.

Як встановлено судом першої інстанції, доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості та кількості товару, а також термінів поставки від відповідача до суду не надходило, сам факт поставки товару відповідачем за цими накладними не заперечувався.

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позивачем виконано зобов'язання по передачі товару ТОВ «ВНВ 2000» за Договором й це підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Зобов'язанням на підставі ч.1 ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Положеннями Договору (п.п.6.1., 6.3.) встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару, шляхом безготівкового або готівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, надійшла на поточний рахунок постачальника.

За наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та за умовами п.6.1. Договору кінцевим строком оплати за отриманий товар є 15.02.2013р. Враховуючи, що відповідач в обумовлений Договором строк розрахунок за отриманий товар не здійснив, станом на 04.07.2013р. за ним утворилась заборгованість в сумі 89 709,87 грн., яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

З огляду на те, що факт невиконання відповідачем у встановлений строк зобов'язань за Договором підтверджується матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано, як і доказів на спростування вищенаведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 89 709,87 грн. підлягає задоволенню.

Апелянтом до апеляційної скарги надано докази часткового погашення заборгованості на суму 31 720,12 грн., що підтвердив й представник позивача в судовому засіданні, разом з тим, ця обставина не може бути підставою для скасування рішення у відповідній частині, оскільки місцевим судом рішення прийняте на підставі тих доказів, які були наявні в матеріалах справи на момент його прийняття.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції рішення прийнято за відсутності представника відповідача, якого не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи є безпідставними, так як в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, а на підставі п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНВ 2000» залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернігівської області від 21.08.2013р. у справі №927/845/13 - без змін.

Матеріали справи №927/845/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Л.О. Кондес