Ухвала суду № 35956662, 03.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3372/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представника позивача - Четверик В.В.;

представника відповідача - Бабія Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі-позивач) до Вінницької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправними дії по відмові в наданні податкових повідомлень рішень; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.10.2013 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0002612206 від 06.06.2013 року, прийняте відповідачем щодо позивача; стягнуто судові витрати.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача підтримав надані заперечення на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів. В період з 29.04.2013 року по 15.05.2013 року податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку СУТ СП "ЕЛ-ТУР" у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2012 року. Результати перевірки оформлено актом від 18.05.2013 року № 1765/2206/31255378. В ході перевірки встановлено порушення позивачем: п. п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суми податкових зобов'язань, які підлягають до сплати в бюджет, на суму 5422657,00 грн., у тому числі: серпень 2010 року в сумі 145503,00 грн.; липень 2011 року в сумі 5277154,00 грн.; п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7, п.п. 7.4.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів на 10738,00 грн., в тому числі по відповідним податковим періодам: вересень 2010 року - 10738,00 грн.; п. 209.9 п. 209.13, п. 209.14, п. п. 209.17.1 ст. 209 ПК України, а саме: завищено суми податкових зобов'язань, які підлягають до сплати в бюджет, на суму 130629 грн., у тому числі: березень 2012 року на 9508 грн.; квітень 2012 року на 13333 грн.; травень 2012 року на 76555,00 грн.; червень 2012 року на 4000,00 грн.; жовтень 2012 року на 8333,00 грн.; грудень 2012 року на 18900,00 грн.; п. 209.9 п. 209.13, п. 209.14, п. п. 209.17.1 п. 209.17 ст. 209 ПК України, а саме: занижено суму податкових зобов'язань, які акумулюються на спеціальному рахунку коштів, на суму 93034,00 грн., у тому числі: березень 2012 року на 9508,00 грн.; жовтень 2012 року на 83526,00 грн.; п. 209.9 п. 209.13, п. 209.14, п. п. 209.17.1 п. 209.17 ст. 209 ПК України, а саме: завищено суму податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 14 - рядок 16, від'ємне значення) або рядок 15 + рядок 16) (значення цього рядка переноситься до рядка 16 декларації (скороченої) наступного звітного (податкового періоду) на суму 37595,00 грн., у тому числі: грудень 2012 року на 37595,00 грн. Встановлені актом перевірки порушення, стали підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень, зокрема, податкового повідомлення - рішення від 06.06.2013 року №0002612206, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в загальній сумі 6638294,00 грн., з них 5292028,00 грн. - основний платіж, 1346266,00 грн. - штрафні санкції (а.с.170). Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався правом адміністративного узгодження вказаних податкових повідомлень - рішень. Проте листом №2/2206/10 від 25.07.2013 року відповідач повідомив позивачу.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтується його вимога щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002612206 від 06.06.2013 року, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

З матеріалів справи слідує, що єдиною підставою прийняття податкового повідомлення - рішення № 0002612206 від 06.06.2013 року відповідачем, є висновок в Акта перевірки, що відступлення права вимоги за договором цесії від 11.07.2011 року не відповідає критеріям п.п. 196.1.5 ст. 196 ПК України, першою подією, в розумінні п. 187.1 ст. 187 ПК України, в операції з відступлення СУТ СП "ЕЛ-ТУР" у формі ТОВ майнового права вимоги ОСОБА_4 буде саме відступлення такого майнового права цедентом, шляхом підписання договору відступлення права вимоги б/н від 11.07.2011 року, а тому, позивачем занижено податкові зобов'язання за липень 2011 року в сумі 5133896,00 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції між позивачем (цедент) та фізичною особою ОСОБА_5 (цесіонарій) укладено договір уступки права вимоги (цесії) б/н від 11.07.2011 року (далі - Договір) . Згідно п.п. 1.1. п. 1 Договору, цедент передає належне йому право вимоги повного виконання договору, що виникло за Договором на участь у пайовому будівництві б/н від 22.09.2006 року, Договором на участь у пайовому будівництві б/н від 22.09.2006 року (в редакції від 01.09.2007 року) та Договором про встановлення термінів та порядку проведення розрахунків за Договором на участь у пайовому будівництві б/н від 22.09.2006 року (в редакції від 01.09.2007 року), укладених між цедентом та ПП "Торгово-універсальна фірма "ФЕРІДЕ" (боржник), предметом якого є: участь у пайовому будівництві ТОК "ФЕРІДЕ ПЛАЗА", розташованого у м. Вінниці по вул. Пирогова, 23а.

На виконання умов договору сторонами підписано акт приймання - передачі від 11.07.2011 року, відповідно до якого позивач передав фізичній особі ОСОБА_5 усі документи, що засвідчують право вимоги яка передається за Договором. Відповідно до розділу 2 Договору цесії, за передане йому право вимоги до боржника за основним договором цесіонарій сплачує цеденту суму грошових коштів в розмірі 25669481,06 грн.

Відтак, після підписання вищезазначеного Договору уступки права вимоги (цесії), ОСОБА_5 займає місце старого кредитора - СУТ СП "ЕЛ-ТУР" у формі ТОВ та стає новим кредитором по відношенню до боржника ПП "Торгово-універсальна фірма "ФЕРІДЕ" в усіх без виключення зобов'язаннях, правах та обов'язках, що виникли у цедента по відношенню до боржника.

Згідно розрахунку фінансових санкцій, передбачених статтею 123.1 ПК України та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", по податку на додану вартість, наданого відповідачем, податковим органом донараховано позивачу податок на додану вартість на загальну суму 5292028,00 грн., з них, 5133896,00 грн. - донараховано ПДВ, за договором цесії від 11.07.2011 року .

Щодо посилання відповідача на те, що відступлення права вимоги за договором цесії від 11.07.2011 року не відповідає критеріям пп. 196.1.5 ст. 196 ПК України, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п.п. 196.1.5 п. 196.5 ст. 196 ПК України, не є об'єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що операції з відступлення права вимоги та операції факторингу не є тотожними поняттями.

Згідно з п.п. 14.1.255 ПК України, відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Чіткого поняття факторингу нормами ПК України не визначено, однак, відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). При цьому, відповідно до ч. 3 ст.1079 ЦК України, фактором може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Вищенаведені норми чинного законодавства дають змогу зробити висновок, що у випадку, якщо платник ПДВ здійснює торгівлю за грошові кошти борговими зобов'язаннями, предметом яких є грошові зобов'язання, то згідно з п.п. 196.1.5 п. 196.5 ст. 196 ПК України, зазначені операції не оподатковуються ( відсутній предмет оподаткування ПДВ).

Зважаючи на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5133896,00 грн., щодо решти сум донарахувань. Крім того, суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що позивач не оскаржує інші суми донарахування з податку на додану вартість, які також включенні в загальну суму донарахування - 5292028,00 грн.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого рішення частково протиправним. Однак, це можливо у випадку, якщо цю частину рішення можна належним чином ідентифікувати (відокремити), і за її відсутності рішення, яке оскаржене, в іншій частині не втратить своє значення та цілісність. Рішення, у якому неможливо виділити (відокремити) частину, яка підлягає визнанню протиправною та скасуванню, повинне бути визнане протиправним та скасоване в цілому. Констатуючи помилкове донарахування податку на додану вартість в частині суми 5133896,00 грн. та неправомірність висновків щодо заниження позивачем податкових зобов'язань за липень 2011 року на зазначену суму, суд не може визнати протиправним рішення податкового органу в якійсь певній сумі, оскільки її неможливо відокремити, враховуючи також наявність застосованих штрафних санкцій, які нараховані на всю суму донарахованого податку на додану вартість. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

По-скільки, суд не вправі проводити розрахунки та визначати в грошовому виразі в якій частині такі податкові повідомлення-рішення є неправомірними, а в якій відповідають нормам податкового законодавства, тому, за наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку скасувавши податкове повідомлення - рішення №0002612206 від 06 червня 2013 року.

Оскільки в межах поданої апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про визнання протиправним дій відповідача по відмові у наданні позивачу податкових повідомлень - рішень № 0002612206, № 0002592206, № 0002602206, 0015221705 від 06.06.2013 року, не оскаржене, то апеляційний суд, в силу приписів ч. 1 ст. 195 КАС України не перевіряє їх правомірність.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 грудня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.