Постанова № 35956663, 03.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/900/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Скакун О.П.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представника позивача - Паламаря І.В.; представника відповідача - Васійчука С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "СК ТРЕЙДІНГ" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "СК ТРЕЙДІНГ" (далі - позивач) до державної податкової інспекція у м. Чернівці (далі - відповідач) про визнання недійсним наказу та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати недійсним наказ №832 від 16.08.2012 р. про проведення позапланової документальної перевірки; висновки акту визнати не доведеними; відмінити податкове повідомлення-рішення №000510220 від 17.09.2012 р.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, надав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за 01.01.2012 р. по 31.05.2012 р. Перевірку проведено на підставі наказу від 16.08.2013 р. № 832. За результатами перевірки складено акт від 30 серпня 2012 р. № 893/23-3/37504984. Актом перевірки встановлено порушення: абз. 3 п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, та занижено податок на додану вартість на загальну суму 7136021 грн., в тому числі за січень 2012 р. на суму 42516 грн., за квітень 2012 р. на суму 3266320 грн., за травень 2012 р. на суму 3827185 грн. На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №000510220 від 17.09.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 8920026.25 грн., в тому числі основного платежу 7136021 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1784005.25 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність проведеної перевірки та законність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ст. 198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що основним видом діяльності позивача є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля текстильними товарами, оптова торгівля одягом. Даний факт підтверджує також податковий орган в акті перевірки. Тобто, продаж позивачу текстильних виробів, повністю узгоджується, є логічним та відповідає основним видам його діяльності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору. Згідно з ч. 1 ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Реальність проведення господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: контрактом купівлі-продажу між позивачем та сирійська фірма "AKROUM FOR TRADE" IMPORT-EXPORT-TRANSPORТ, як продавець, в особі директора Chassan Nicola Haddat №1/AKROUM/SK від 05.05.2011 року на продаж товару, по ціні в USD, в асортименті згідно з специфікацією та інвойсами, які є невід'ємною частиною даних контрактів. Копією додаткової угоди між сторонами відповідно до якого позивач проводить оплату за поставлений товар на протязі 720 днів після отримання товару шляхом перерахунку на відповідний рахунок. Розрахунок з постачальником товару підтверджується копіями банківських виписок по факту перерахуванню валютних коштів та копіями платіжних доручень, оборотно сальдовими відомостями, аналізом рахунку по прибутку, податковими деклараціями Крім того, поставлений товар пройшов митне оформлення. Факт сплати позивачем суми податку на додану вартість при розмитнені імпортованих товарів не заперечується відповідачем.

Вказані первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ніяких зауважень, щодо їх невідповідності відповідачем не було надано. Тим самим, підтверджуючи реальність господарських операцій.

Відповідачем до адміністративного суду не надано підтвердження визнання нікчемними правочину між сторонами. Сам відповідач не наділений повноваженнями визнання нікчемним правочину та господарської операції, а повинен керуватись підпунктом 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України згідно якого, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Щодо посилань відповідача на те, що постачальники відсутні за місцезнаходженням у відповідності до листа Посольства України в Сирійській Арабській Республіці від 14.08.2012 року №61614/51-200-935, яким встановлено, що Торгівельна Палата м. Алеппо не змогла встановити контакт з представниками компанії, з огляду на відсутність звернень з приводу оформлення документів або експортно-імпортних операцій від фірми «AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT за період 2010-2012 років, суд зазначає таке.

Апеляційний суд вважає безпідставними такі твердження, оскільки до суду не надано оригінал вказаного листа, а наведена у факсограмі інформація не підтверджує висновків відповідача. Тому даний лист не є належним та допустимим доказом в розумінні КАС України.

Крім того в спростування наведеного позивачем до суду було надано лист директора сирійської фірми AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT Ghassan Nicola Haddat від 09.10.2012 року, який затверджений печаткою Міністерства Закордонних Справ та Еміграції Сирійської Арабської Республіки та печаткою Комерційної Палати у Алеппо Сирійської Арабської Республіки у відповідності до якого суд встановив, що у зв'язку з воєнними діями у 2012 році у Сирії та відмовою співпраці з боку партнера з Туреччини фірми «STAFTEKSTIL DERI INS/METLA GIDA ELEKTRONIK SAN.DE.VIS TIC.LTD.STI» сирійська фірма AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT постановила зупинити подальшу доставку з власної ініціативи.

Також в матеріалах справи міститься копія постанови про закриття кримінального провадження по факту ухилення від сплати податків у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України, що було порушено по господарських операціях який досліджувалися судом в межах даної адміністративної справи, що також підтверджує правомірність дій позивача.

Посилання в акті перевірки на пояснення ОСОБА_6, ОСОБА_7, які ніякого відношення до ПП "СК ТРЕЙДІНГ" не мають колегія суддів вважає безпідставними. Позивачем до матеріалів справи надано рішення від 31.01.2012 року № 1-12 згідно якого ОСОБА_6 звільняє з посади директора ОСОБА_8 та призначає ОСОБА_7 Нотаріально завірену заяву ОСОБА_6 згідно якої останній виходить із засновників ПП "СК ТРЕЙДІНГ" та передає належну йому частку у статутному фонді ОСОБА_7 Рішення № 3-12 від 03.10.2012 року згідно якого ОСОБА_7 покладає обов'язки директора ПП "СК ТРЕЙДІНГ" на себе.

Посилання відповідача на те, що у підприємства відсутні технічні можливості виконання вказаних господарських операцій не беруться до уваги оскільки, як вже було встановлено, основним видом діяльності позивача є посередництво в торгівлі товарами, що не вимагає значних технічних можливостей.

Посилання відповідача про те, що вантажно-митні декларації містять неправдиві відомості, також є безпідставними по-скільки в обґрунтування цього не надано допустимих та належних доказів. В свою чергу, податковий орган повинен керуватись підпунктом 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України згідно якого, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Отже, на підставі викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що податковий орган при проведенні перевірки надав неправильну оцінку первинним документам, які були йому представлені, та неправильно застосував норми податкового законодавства, внаслідок чого в акті зроблені помилкові висновки. А відтак - прийняте на підставі даного акту податкове повідомлення - рішення є протиправним.

Вирішуючи вимогу про відміну спірного податкового повідомлення рішення, апеляцій суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є - визнання такої вимоги протиправною та її скасування, що відповідає суті спірних правовідносин та повноваженням суду визначеним ч. 2 ст. 162 КАС України

Щодо вимог визнати недійсним наказ №832 від 16.08.2012 р. про проведення позапланової документальної перевірки та визнання висновків акту не доведеними, суд зазначає таке.

З наказу від 16.08.2013р. №832 "Про проведення позапланової документальної перевірки" слідує, що перевірку позивача" проведено на підставі п.п. 20.1.4.п.20.1. ст.20, п.78.1.1., п.82.2. ст. 82 ПК України.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

По-скільки податковий орган керувався листом Посольства України в Сирійській Арабській Республіці від 14.08.2012 р., що свідчив про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість підстав для проведення позапланової перевірки та правомірність наказу про її проведення.

Висновки акту не являються рішенням (дією чи бездіяльністю) в розумінні КАС України, оскільки самі по собі не породжують ніяких правових наслідків і тому не можуть бути предметом оскарження.

Таким чином адміністративний позов в частині даних позовних вимог задоволенню не підлягає.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку відмовивши в задоволенні позову, оскільки позивачем доведено протиправність прийнятого податкового-повідомлення рішення №000510220 від 17.09.2012 р., а тому адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, позивачу має бути присуджено 3458 грн. документально підтвердженого сплаченого ним судового збору з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "СК ТРЕЙДІНГ" задовольнити частково .

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "СК ТРЕЙДІНГ" до державної податкової інспекція у м. Чернівці про визнання недійсним наказу та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати та прийняти нову .

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000510220 від 17 вересня 2012 року державної податкової інспекція у м. Чернівцях Чернівецької області.

В задоволенні адміністративного позову в іншій частині відмовити.

Стягнути на користь приватного підприємства "СК ТРЕЙДІНГ" судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3458 (три тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "10" березня 2013 р. .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.