Ухвала суду № 35956485, 03.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/1697/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюка О.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представника відповідача - Васійчука С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Грейп 2002" (далі - позивач) до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - відповдіач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2013 року №0000332200 та №0000342200.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.10.2013 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано вказані податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивача в судове засідання не з'явився, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином. При цьому останнім надано заперечення на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковим органом проведена позапланова документальна перевірка позивача. 12 червня 2013 року за результатами перевірки податковим органом складено акт №480/32/2200/38123948, про результати виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП "Грейп-2002", за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року. Згідно акта перевірки, було встановлено порушення п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 ПК України, та зроблено висновки про заниження податку на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 12188 грн., в т.ч. у 3 кварталі 2012 року в сумі 1298 грн. та в 4 кварталі 2012 року у сумі 10890 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в липні 2012 року в сумі 33147 грн. 25 червня 2013 року відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення: №0000332200 згідно якого позивачу нараховано податок на прибуток підприємств на суму 12188 грн., штрафних санкцій на суму 3047 грн., а всього 15235 грн.; №0000342200 згідно якого позивачу нараховано ПДВ на суму 33147 грн., штрафних санкцій на суму 8287 грн., а всього 41434 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення прийняті відповідачем всупереч порядку та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником податків об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаного товару (послуг) є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відтак положенями статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

З матеріалів справи слідує, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення є господарські відносини ТОВ "Трейдтех" з позивачем, яким було укладено договір поставки товарів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції між ТОВ "Трейдтех" (постачальник), та ПП "Грейп-2002" (покупець) було укладено договір поставки товарів №1907-01. Згідно предмету договору постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити товар по ціні, в кількості та асортименті, узгоджених сторонами.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Трейдтех" поставило позивачу по видатковій накладній №383 від 19 липня 2012 року товар на загальну суму 198883,37 грн. За поставлений товар позивач здійснив оплату ТОВ "Трейдтех": платіжним дорученням №11 від 19.07.2012 р. в сумі 160000,00 грн.; платіжним дорученням №13 від 26.07.2012 р. в сумі 38883,37 грн., разом в сумі 198883,37 грн. Контрагентом по вказаній господарській операції видало позивачу податкову накладну за №81 від 19.07.2012 року, що згідно витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №25122059 від 26.07.2012 року зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено і не заперечується відповідачем, що частину товару на суму 58040,00 грн. позивач використав в 2012 р. у своїй господарській діяльності, а саме при виконанні робіт з реконструкції вул. Б. Хмельницького в м. Чернівці на підставі договору про здійснення державної закупівлі №109 від 06.06.2012 року та реконструкції позаквартальних мереж водопостачання в Садгірському районі м. Чернівці на підставі договору про здійснення державної закупівлі №120 від 25.06.2012 року. Вказане підтверджується актами списання № СнТ-000013 від 18.09.2012 р., №СнТ-000030 від 19.10.2012 р. та №СнТ-003110 від 31.10.2012 р., що містяться в матеріалах справи. В свою чергу встановлено, що залишок товару на суму 140843,37 грн. рахується на складському обліку і знаходиться в залишку, що не заперечувалось представником відповідача в судді першої та апеляційної інстанції.

Відтак наявними в матеріалах справи копіями документів первинного обліку, що відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підтверджується реальність проведених господарських операцій. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ніяких зауважень щодо правильності чи повноти заповнення згідно чинного законодавства відповідачем не наведено.

Посилання відповідача на те, що до перевірки не представлено товарно-транспортні накладні, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої ПКУ. Крім того, суд зважає на те, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районні м. Києва від 23.10.2012 року щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ "Трейдтех" з питань взаємовідносин з контрагентами, колегія суддів вважає також необґрунтованими, по-скільки чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 грудня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.