Постанова № 35953657, 04.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа№ 910/13321/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мациборко Т.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Ханович К.В. (довіреність № 6281 від 20.09.2013р.);

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Логос Транс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2013р.

у справі № 910/13321/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Ерде Банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Логос Транс"

про стягнення 14 185, 76 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство "Ерде Банк" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Логос Транс" (відповідача) про стягнення 14 185,76 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. у справі № 910/13321/13 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Логос Транс" на користь ПАТ "Ерде Банк" 13 200 грн. боргу та 985, 76 грн. пені. Стягнуто з ТОВ "Логос Транс" в дохід Державного бюджету України 1720, 50 грн. судового збору. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідачем не були виконанні умови договору № 692/і від 26.04.2012р., не сплачено за надані послуги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Логос Транс" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва № 910/13321/13 від 16.09.2013 р. скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги неналежне надання послуг з інкасації самим позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Логос Транс" та призначено справу до розгляду.

05.11.2013р. через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з поганим самопочуттям єдиного уповноваженого представник відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року, клопотання відповідача було задоволено, розгляд справи відкладено на 04.12.2013 року.

29.11.2013 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в кому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

02.12.2013 року через відділ документального забезпечення суд, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з призначення судового засідання в місті Харкові на 04.12.2013 рік по іншій господарській справі.

04.12.2013 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.

Стосовно клопотання про відкладення, яке надійшло від представника відповідача 02.12.2013 року, колегія суддів ухвалила клопотання залишити без задоволення, оскільки відповідач не був позбавлений можливості направити для участі у судовому засіданні іншого уповноваженого представника, окрім того, розгляд справи вже відкладався 06.11.2013 року також за клопотанням відповідача.

В судовому засіданні 04.12.2013 року представник позивача вказав , що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.04.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 692/і на інкасацію коштів. (а.с.9) Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг.

За умовами зазначеного договору позивач власними силами і засобами в зазначені дні та години проводить інкасацію коштів у відповідача по визначеним п.1.1 договору адресам, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги у визначених договором розмірах і термінах (строках) та виконати інші свої зобов'язання, визначені договором у повному обсязі. Позивач зобов'язався здійснювати приймання, перевезення і здавання грошової виручки відповідача до каси позивача в інкасаторських сумках (мішках).(п.2.1 договору). Розмір винагороди позивачу за послуги по інкасації коштів, що надаються відповідачу, визначається договірним тарифом, який встановлюється у розмірі 1200,00 грн. за кожен календарний місяць, незалежно від кількості днів користування послугами з одного пункту інкасації.( п. 4.1 договору).

Також, договором передбачено, що позивач зобов'язався надавати відповідачу до 5 числа місяця наступного за звітним рахунок-фактура із зазначенням суми грошових коштів, що підлягають сплаті відповідачем за звітний місяць, та в двох примірниках акт про надані послуги за звітний місяць. В свою чергу, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату наданого позивачем рахунку-фактури до 20 числа включно, місяця, що слідує за звітним, шляхом перерахування суми коштів на рахунок позивача, зазначений у рахунку-фактурі.(п.п. 4.2-4.3 договору)

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 31.08.2012р. між позивачем та відповідачем було підписано акт № 785 і про надані послуги та завірено мокрими печатками обох сторін, відповідно до якого позивачем у серпні 2012 року надані послуги по інкасації коштів, обсягом 13 200,00 грн. (а.с.13)

29.05.2013 року та 16.06.2013 року позивач звертався до відповідача з листами-вимогами, в яких просив погасити наявну заборгованість (а.с.15,17). В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про погашення відповідачем вищезазначеної суми боргу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи заборгованість відповідача перед позивачем доведена, отже судом першої інстанції правомірно було задоволено вимоги стосовно стягнення з відповідача, за неналежне виконання умов договору, на користь позивача заборгованість в розмірі 13 200,00 грн.

Стосовно посилання апелянта не те, що заборгованість за договором не є безспірною і суд першої інстанції безспірність заборгованості не встановив, колегія суддів вважає необґрунтованими та недоведеними, оскільки відповідачем було підписано Акт № 785 і про надання послуг від 31.08.2012 року, чим відповідач сам підтвердив факт отримання послуг з інкасації коштів.

Крім того, за умовами пункту 5.7 договору, за прострочення відповідачем визначеного договором строку сплати винагороди за надані послуги позивачем в розмірі визначеному договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня.

Скаржник в позовній заяві, за невиконання умов договору, просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 985,76 грн. на підставі вищезазначеного пункту договору.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629, 901 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п.2 ст. 625 ЦК України).

Приписами ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі і передбачені ст. 625 ЦК України.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що оскільки вина відповідача в порушенні зобов'язань по оплаті за надані позивачем послуги доведена матеріалами справи, розмір заборгованості становить 13 200,00 грн., отже, судом першої інстанції вірно та обґрунтовано, задоволено вимоги про стягнення з відповідача пені 985,76 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року у справі № 910/13321/13, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Логос Транс" на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року у справі № 910/13321/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року у справі № 910/13321/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/13321/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко