Рішення № 35950033, 09.12.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.12.2013 Справа № 920/275/13-г

за позовом: Сумської обласної ради, м. Суми

до відповідача: Сумської міської ради, м. Суми

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача: Сумської санітарно-епідеміологічної станції, м. Суми

про визнання права власності

Суддя Лиховид Б.І.

За участю секретаря судового засідання М.О. Ейсмонт

За участю представників:

від позивача: Мезенцева О.П., довіреність №01-24/401 від 08.10.13р.

від відповідача: Пейкова І.О., довіреність № 1582/02.02.02-17 від 02.08.13р.

від третьої особи: не з'явився

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати право власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Сумської обласної ради на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул.. Супруна, 32: будівля санепідемстанції (літ. «А-ІІ») площею 708,7 кв.м.; господарчий корпус (літ. «Б-І»), площею 284,2 кв.м.; адміністративний корпус (літ. «К-V») площею 2460,3 кв.м.; огорожа (№5-9); замощення (літ. «І-А»).

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.03.2013р. у даній справі позов було задоволено; визнано право власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Сумської обласної ради (40030, м. Суми, пл. Незалежності, 2, код 23826636) на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 32, а саме: будівля санепідемстанції (літ. «А-ІІ») площею 708,7 кв.м.; господарчий корпус (літ. «Б-І») площею 284,2 кв.м.; адміністративний корпус (літ. «К-V») площею 2460,3 кв.м.; огорожа (№5-9); замощення (літ. «І-А»); стягнуто з Сумської обласної ради (40030, м. Суми, пл. Незалежності, 2, код 23826636) в доход Державного бюджету України (р/р 31218206783002, код бюджетної класифікації доходів 22030001, одержувач - Державний бюджет м. Суми, код ЕДРПОУ 37970593, банк одержувача - ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013) 5220 грн. 66 коп. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р. апеляційну скаргу відповідача було залишено без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 18.03.2013 року у справі №920/275/13-г залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2013р. касаційну скаргу задоволено частково. Рішення господарського суду Сумської області від 18.03.2013р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р. у справі №920/275/13-г скасовано. Справу №920/275/13-г направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Під час нового розгляду справи ухвалою від 12.11.2013р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сумську міську санітарно-епідеміологічну станцію.

20.11.2013р. від третьої особи до суду надійшли пояснення №01/160 від 20.11.2013р., згідно з якими Сумська міська санітарно-епідеміологічна станція позовні вимоги Сумської обласної ради підтримує у повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі її представника.

21.11.2013р. від позивача надійшли пояснення по справі № 01-24/1405 від 21.11.2013р. з обґрунтуванням позовних вимог та конкретизацією правових підстав звернення з позовом.

Ухвалою від 25.11.2013р. суд замінив первісного відповідача - Виконавчий комітет Сумської міської ради на належного відповідача - Сумську міську раду.

09.12.2013р. Сумською міською радою до суду було надано відзив №211-13юр від 09.12.2013р., згідно з яким відповідач вважає, що у даній справі відсутній предмет спору між позивачем та відповідачем, оскільки право власності позивача на спірне нерухоме майно не було зареєстроване у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим під час проведення інвентаризації управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради було виявлене не зареєстроване майно за адресою: м. Суми, вул.. Супруна, 32, яке було взято на облік як безхазяйне, про що і було опубліковане оголошення в газеті «Сумщина» від 17.10.2012р. №100.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив:

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Основного закону та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 32, належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області, однак правовстановлюючий документ на нього у позивача відсутній, що не дає змоги власнику здійснювати права володіння, користування та розпорядження своїм майном у повному обсязі.

Водночас, Сумська міська рада є власником земельної ділянки, на якій розташовано спірний об'єкт нерухомого майна, а 17.10.2012 р. в газеті "Сумщина" №100 було опубліковано інформаційне повідомлення, з якого вбачається, що згідно з заявою виконавчого комітету Сумської міської ради Комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» взято на облік безхазяйні нерухомі речі, в тому числі, п'ятиповерхову будівлю з двоповерховою прибудовою, огорожами, гаражами, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 32 (а.с.67-68).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 335 Цивільного кодексу України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, листом №01-25/473 від 23.10.2012 року голова Сумської обласної ради повідомляв Сумського міського голову та Директора КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», що п'ятиповерхова будівля з двоповерховою прибудовою, огорожею, гаражем, розташована за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 32 належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області і обліковується на балансах відповідних санітарно-епідеміологічних станцій, а тому підстави вважати їх безхазяйними відсутні (а.с.93).

Так, як зазначає позивач, нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 32, належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підтвердження обставин, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, останнім надано наступні докази.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» затверджено перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) та наказано міністерствам і відомствам України, органам, уповноваженим управляти державним майном, здійснити до 1 січня 1992 року передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні (а.с.6-19).

Відповідно до пункту І даного переліку до власності областей в сфері охорони здоров'я та соціального забезпечення, серед іншого, належать санітарно-епідеміологічні станції.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Сумської обласної Ради народних депутатів від 23.01.1992 року затверджено розмежувальний перелік об'єктів комунальної власності республіки, області, міст і районів щодо якого немає розбіжностей (а.с.24).

Відповідно до вказаного переліку підприємств, установ та організацій комунальної власності, що входять до комунальної власності області, Сумська міська санітарно-епідеміологічна станція, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 32, входить до комунальної власності Сумської області (а.с.34-40).

Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з п. п. 5, 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» передача об'єктів з державної у комунальну власність оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Право власності на об'єкти передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

З Акту від 25 лютого 1992 року вбачається, що комісія в складі представників Міністерства охорони здоров'я України з одного боку і представників Сумського облвиконкому з другого боку, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» склали даний акт про те, що Міністерство передає, а Сумський облвиконком приймає у своє відання майно, підпорядковане відділу охорони здоров'я Сумського облвиконкому (а.с.20).

Актом передачі у комунальну власність Сумського облвиконкому підприємств, установ та організацій, що були у підпорядкуванні Міністерства охорони здоров'я України передбачено, що в комунальну власність Сумського облвиконкому передано Сумську міську санітарно-епідеміологічну станцію (а.с.21-23).

Станом на 01.01.1992 р. нерухоме майно, що знаходиться в м. Суми, вул.. Супруна, 32, перебувало на балансі Сумської міської санітарно-епідеміологічної станції, що підтверджується копіями інвентарних карток обліку основних засобів в бюджетних установах (а.с.180-188).

З Інвентаризаційної справи на будинок №32 по вул. Супруна в місті Суми квартал №365, виготовленої ДКП «Сумське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» вбачається, що до об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 32, належить: будівля санепідемстанції (літ. "А-ІІ") площею 708,7 кв.м.; господарчий корпус (літ. "Б-І") площею 284,2 кв.м.; адміністративний корпус (літ. "К-V") площею 2460,3 кв.м.; огорожа (№5-9); замощення (літ. "І-А") (а.с.41-43).

З Договорів на закріплення майна, що перебуває у комунальній власності області від 01.10.1996 року, від 01.01.2005 року та 01.01.2006 року вбачається, що Управління майном обласної ради (Власник) передавав Сумській міській санітарно-епідеміологічній станції (Користувач) в оперативне управління майно Сумської міської санітарно-епідеміологічної станції, а користувач приймав майно згідно балансу та інвентаризаційних описів (а.с.69-76).

З Акту на право постійного користування земельною ділянкою від 09.06.2005 року вбачається, що Сумська міська санітарно-епідеміологічна станція на підставі рішення Сумської міської ради від 20.02.2002 року є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,4372 га (а.с.66).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Згідно із ч. 3 ст. 137 Господарського кодексу України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

У ст. 321 Цивільного кодексу України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набутті права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 статті 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться, в тому числі, на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Таким чином, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав у відповідача для включення спірного майна до переліку безхазяйних нерухомих речей, про достатність документів, які підтверджують приналежність позивачеві даного нерухомого майна та про правомірність звернення позивача до суду з позовними вимогами до Сумської міської ради про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна на підставі ст.ст. 386, 391, 392 Цивільного кодексу України.

Також, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд доходить висновку про відсутність порушення прав інших осіб, у разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги про визнання права власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 32: будівля санепідемстанції (літ. «А-ІІ») площею 708,7 кв.м.; господарчий корпус (літ. «Б-І»), площею 284,2 кв.м.; адміністративний корпус (літ. «К-V») площею 2460,3 кв.м.; огорожа (№5-9); замощення (літ. «І-А») правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення зі справи, господарський суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

Беручи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 5220 грн. 66 коп., виходячи з розміру залишкової вартості спірного майна згідно з довідкою Сумської міської санітарно-епідеміологічної станції (а.с. 77), покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про судовий збір», суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати право власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул.. Супруна, 32: будівля санепідемстанції (літ. «А-ІІ») площею 708,7 кв.м.; господарчий корпус (літ. «Б-І»), площею 284,2 кв.м.; адміністративний корпус (літ. «К-V») площею 2460,3 кв.м.; огорожа (№5-9); замощення (літ. «І-А»).

3. Стягнути з Сумської обласної ради (40489, м. Суми, пл.. Незалежності, 2, код 23826636) в доход держбюджету (р/р 31218206783002, отримувач: УДКС у м. Суми, 22030001, МФО 837013, код 37970593) 5220 грн. 66 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 12.12.2013р.

Суддя Б.І. Лиховид