Рішення № 35947918, 09.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/18 09.12.13За позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» в

особі Київської регіональної дирекції

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня»

про стягнення 9668094,77 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Семеняка В.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції (далі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня» (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 51741801,13 грн. за кредитними договорами №010/14/06/001 від 04.01.2008, №010/14/528 від 13.07.2009, №012/14/529 від 15.07.2009, №012/14/540 від 17.09.2009, №012/14/532 від 24.07.2009 та за договорами овердрафту №015/14/604 від 09.07.2010, №015/14/605 від 09.07.2010, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №010/14/242/1 від 18.12.2007.

Розгляд справи судом неодноразово відкладався та зупинявся.

25.11.2013 через відділ діловодства суду від Позивача надійшла заява про зменшення розміру заявлених позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить суд про стягнення заборгованості за процентами в сумі 9668094,77 грн., нарахованими за період з 04.04.2012 по 21.11.2013 за кредитними договорами №010/14/06/001 від 04.01.2008, №012/14/529 від 15.07.2009, №012/14/532 від 24.07.2009, №012/14/540 від 17.09.2009 та за договором овердрафту №015/14/604 від 09.07.2010, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №010/14/242/1 від 18.12.2007.

Судом вищевказана заява Позивача прийнята до розгляду, та отже у відповідності до ст.ст. 22, 55 ГПК України має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаними кредитними договорами.

У наданому суду поясненні від 25.11.2013 Відповідач просив суд припинити провадження у справі, оскільки раніше заявлена Позивачем до стягнення заборгованість в сумі 51741801,13 грн. увійшла до заявлених ним кредиторських вимог в межах справи № 5011-44/4125-2012 про банкрутство Відповідача та була визнана, а отже відсутній предмет спору у даній справі.

По новій ціні позову (по зменшеним Позивачем заявою від 25.11.2013 позовним вимогам), відповідно до якої Позивач просить суд про стягнення заборгованості за процентами в сумі 9668094,77 грн., нарахованими за період з 04.04.2012 по 21.11.2013 за вищенаведеними кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №010/14/242/1 від 18.12.2007, Відповідач письмових пояснень не подав.

В судові засідання представники Відповідача не з'являлися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення їх про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду були надіслані на поштову адресу Відповідача, зазначену в позовній заяві та на адресу місцезнаходження згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (назву змінено на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Позивач), як кредитором, та Відповідачем і ТОВ «Ласуня Трейд», як позичальниками, було укладено генеральну кредитну угоду №010/14/242/1 (далі - ГКУ) про надання Відповідачу та ТОВ «Ласуня Трейд» кредитних коштів та відкриття гарантій в порядку і на умовах, визначених в ГКУ та кредитних договорах, укладених в її рамках.

Так, в рамках ГКУ між Позивачем та Відповідачем було укладено (надалі разом іменуються - Кредитні договори):

- кредитний договір №010/14/06/001 від 04.01.2008 (зі змінами та доповненнями), за умовами якого Позивач надав Відповідачу кредит у сумі 7132893 грн. строком до 01.07.2011 під 20 % річних з 07.07.2010;

- кредитний договір №012/14/529 від 15.07.2009 (зі змінами та доповненнями), за умовами якого Позивач надав Відповідачу кредит в сумі 7310000 грн. строком до 12.12.2012 під 21,9 % річних;

- кредитний договір №012/14/532 від 24.07.2009 (зі змінами та доповненнями), за умовами якого Позивач надав Відповідачу кредит в сумі 889363,71 грн. строком до 12.06.2013 під 21,9 % річних;

- кредитний договір №012/14/540 від 17.09.2009 (зі змінами та доповненнями), за умовами якого Позивач надав Відповідачу кредит в сумі 13715000 грн. строком до 01.09.2014 під 24 % річних з 09.07.2010;

- договір овердрафту №015/14/604 від 09.07.2010, за умовами якого Позивач відкрив Відповідачу овердрафт з лімітом 2000000 грн., строком дії ліміту до 01.07.2011 з процентною ставкою в залежності від строку безперервного дебетового сальдо: до 4 днів включно - 18% річних, від 5 до 9 днів включно - 20% річних, від 10 до 14 днів включно - 21% річних, від 15 до 30 днів включно - 22% річних, а в разі перевищення максимального строку - 45% річних.

За умовами Кредитних договорів, кошти надавалися на умовах їх забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач виконав свої зобов'язання за укладеними Кредитними договорами в повному обсязі, надавши кредитні кошти у відповідних сумах та в строки, що підтверджується залученими до матеріалів банківськими виписками з рахунків.

Натомість Відповідач свої зобов'язання за Кредитними договорами щодо сплати процентів виконував неналежним чином та не в повному обсязі, що призвело до накопичення заборгованості.

Позивач зазначає, що станом на 21.11.2013 сума загальної заборгованості Відповідача за процентами, нарахованими за період з 04.04.2012 по 21.11.2013 за користування коштами по Кредитним договорам становить 9668094,77 грн.

При цьому, судом встановлено, що 03.04.2012 господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 5011-44/4125-2012 про банкрутство Відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, за якою проводиться банкрутство Відповідача), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Тобто, за змістом вказаної норми, боржник повинен виконувати зобов'язання, які виникли після введення мораторію.

Разом із тим, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в наведеній редакції), визначає, що конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, а поточні кредитори - це кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (ст. 1 Закону).

Частиною четвертою статті 12 вказаного Закону також встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Отже, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Виходячи із змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства (аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 у справі 3-71гс12).

Відтак, дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів, а зобов'язання щодо сплати процентів по Кредитним договорам, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача, і є поточними вимогами, тому мораторій на них не поширюються, та отже Позивач мав право нараховувати Відповідачу проценти за період з 04.04.2012 по 21.11.2013 за користування наданими коштами по Кредитним договорам.

Перевіривши доданий Позивачем до заяви про зменшення позовних вимог розрахунок заборгованості станом на 21.11.2013, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Кредитних договорів, а тому, враховуючи все вищенаведене, суд визнає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення заборгованість за процентами, нарахованими за період з 04.04.2012 по 21.11.2013 в сумі 9 668 094,77 грн., з яких:

- за кредитним договором № 010/14/06/001 від 04.01.2008 в сумі 1862281,61 грн.;

- за кредитним договором № 012/14/529 від 15.07.2009 в сумі 1765248,16 грн.;

- за кредитним договором № 012/14/532 від 24.07.2009 в сумі 228254,93 грн.;

- за кредитним договором № 012/14/540 від 17.09.2009 в сумі 4917383,99 грн.;

- за договором овердрафту № 015/14/604 від 09.07.2010 в сумі 894 926,08 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня» (м. Київ, вул. Драгомирова, 4, кв. 122; ідентифікаційний код 32310083) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» (м. Київ, вул. Лєскова, 9; ідентифікаційний код 14305909) 9668094 (дев'ять мільйонів шістсот шістдесят вісім тисяч дев'яносто чотири) грн. 77 коп. заборгованості за процентами, а також 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.12.2013

Суддя Сташків Р.Б.