Постанова № 35945931, 10.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.12.2013р. справа № 905/2545/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф.за участю представників сторін від позивача від відповідача Єгоров В.С., за довіреністю; Гаврилюк Н.В., за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київна рішення господарського суду Донецької областівід10.10.2013 р. (підписано 15.10.2013р.)у справі№ 905/2545/13 (головуючий Шилова О.М., судді Кучерява О.О., Малікова Е.І.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київдо Комунального підприємства по теплопостачанню "Вуглик" Горлівської міської ради, м. Горлівка Донецької областіпростягнення 13 794 571,72грн. - основного боргу, 38 408,79грн. - інфляційних, 60 993,65грн. - 3% річних, 965 620,02грн. - 7% штрафу, 304 968,26грн. - пеніВ С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (Позивач) із позовом до Комунального підприємства по теплопостачанню "Вуглик" Горлівської міської ради, м. Горлівка Донецької області (Відповідач) про стягнення 13 794 571,72 грн. - основного боргу, 38 408,79 грн. - інфляційних, 60 993,65 грн. - 3% річних, 965 620,02 грн. - 7% штрафу, 304 968,26 грн. - пені.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.10.2013р. позовні вимоги задоволено частково, зменшено розмір пені з 304 968,26 грн. до 152 484,13 грн., розмір штрафу - з 965 620,02 грн. до 482 810,01 грн., припинено провадження в частині стягнення 6 220 270,72 грн. - основного боргу, стягнуто з відповідача на користь позивача 7 574 301,00 грн. - основного боргу, 60 993,65 грн. - 3% річних, 152 484,13 грн. - пені, 482 810,01 грн. - штрафу та 15 072,09 грн. - інфляційних. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині зменшення розміру пені та штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким вимоги в частині стягнення пені та штрафу задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з неправильним застосуванням матеріального права та порушенням норм процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення не дотримано вимог ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 30.09.2011р. було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2418/11 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 27.06.2012р. (а.с.24) позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах Договору. Газ, що продається за цим Договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.п. 6.1., 6.3. Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. За наявності у відповідача заборгованості за Договором позивач має право зарахувати кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за газ, поставлений за Договором в минулі періоди, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Додатковими угодами №1 від 11.10.2011р., №1/2 від 03.01.2012р., №2 від 19.01.2012р. та №3 від 27.06.2012р. (а.с.20-24) сторони вносили зміни до Договору щодо ціни на газ тощо.

Позивачем на виконання умов договору протягом жовтня-грудня 2012 року поставлено природний газ на загальну суму 13 794 571,72 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 27.11.2012р., 30.11.2012р., 31.12.2012р. (а.с.33-34, 196) та не заперечується сторонами.

Оскільки відповідач в повному обсязі не розрахувався з позивачем за поставлений газ, позивач звернувся до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу, що на час звернення з позовом до суду (29.03.2013р. - згідно поштового штемпеля) становила 13 794 571,72 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем 27.09.2013р. частково було оплачено суму основної заборгованості в розмірі 6 220 270,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 81 від 27.09.2013р. (а.с. 198).

Тобто на момент прийняття рішення судом першої інстанції - 10.10.2013р. сума заборгованості відповідача за спірним Договором становила 7 574 301,00 грн., що сторонами не оспорюється.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже висновок суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 6 220 270,72 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та стягнення суми заборгованості в розмірі 7 574 301,00 грн. за поставлений природний газ в період з жовтня по грудень 2012 року - є вірним.

У зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання по оплаті поставленого природного газу позивачем нараховано 60 993,65 грн. - 3% річних за періоди: з 15.11.2012р. по 20.02.2013р. - 11 437,28 грн., з 15.12.2012р. по 20.02.2013р. - 26 191,00 грн., з 15.01.2012р. по 20.02.2013р. - 23 365,37 грн.

Крім того позивачем було заявлено до стягнення інфляційні в розмірі 38 408,79 грн. за період з жовтня по грудень 2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних в сумі 60 993,65 грн., заявлених до стягнення за періоди з 15.11.2012р. по 20.02.2013р., з 15.12.2012р. по 20.02.2013р., з 15.01.2012р. по 20.02.2013р. та інфляційних в розмірі 15 072,09грн. за період з жовтня по грудень 2012 року, судова колегія вважає його вірним.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору сторони встановили, що у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день просочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідачем вимоги позивача. У разі несплати пені у вказаний строк відповідач вважається таким, що має заборгованість за Договором.

Позивач вимагає стягнути пеню в сумі 304 968,26 грн. за періоди з 15.11.12р. по 20.02.13р., з 15.12.12р. по 20.02.13р.та з 15.01.12р. по 20.02.13р. та штраф в сумі 965 620,01грн. за період жовтень - грудень 2012 року на підставі п. 7.2. Договору та ст. 231 Господарського кодексу України.

Судова колегія вважає законним та обґрунтованим висновок господарського суду про зменшення вищезазначеного розміру пені та штрафу до 50% за наступних підстав.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Зазначені вимоги закону при вирішенні спірного питання судом дотримано.

Крім того, судом першої інстанції враховуючи статус відповідача по наданню населенню послуг з теплопостачання взято до уваги часткову оплату відповідачем суми основного боргу на момент винесення рішення, вжиття відповідачем заходів, направлених на стягнення наявної дебіторської заборгованості в примусовому порядку (а.с.126-128), добровільну сплату кредиторської заборгованості за газ, що виникла до 2012 року (а.с.129-138) та значний розмір стягнутої суми.

Отже, судова колегія перевіривши розрахунок розміру позовних вимог, вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 6 220 270,72 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а також про задоволення вимог про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 7 574 301,00 грн. за поставлений природний газ в період з жовтня по грудень 2012 року, 3% річних в розмірі 60 993,65грн., зменшення пені до розміру 152 484,13грн., штрафу - до розміру 482 810,01грн. та стягнення інфляційних в розмірі 15 072,09 грн., нарахованих за період з жовтня по грудень 2012р.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2013 року у справі №905/2545/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2013 року у справі №905/2545/13 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Стойка О.В.

Судді Діброва Г.І.

Чернота Л.Ф.

Надр.5 прим.