Ухвала суду № 35944925, 03.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року м. Київ К-39536/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Романівському районі Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року

у справі № 2а-2830/09/0670

за позовом Дочірнього підприємства «Шпат»

до Державної податкової інспекції у Романівському районі Житомирської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Шпат» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Романівському районі Житомирської області (відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000342301/0 від 01 грудня 2008 року, № 0000342301/1 від 31 грудня 2008 року, № 0000342301/2 від 23 березня 2009 року, № 0000352301/0 від 01 грудня 2008 року, № 0000352301/1 від 31 грудня 2008 року, № 0000352301/2 від 23 березня 2009 року, № 0000362301/0 від 01 грудня 2008 року, № 0000362301/1 від 31 грудня 2008 року, № 0000362301/2 від 23 березня 2009 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000342301/0 від 01 грудня 2008 року, № 0000342301/1 від 31 грудня 2008 року та № 0000342301/2 від 23 березня 2009 року в частині визначення ДП «Шпат» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 91 750,00 грн. Податкові повідомлення-рішення № 0000352301/0 від 01 грудня 2008 року, № 0000352301/1 від 31 грудня 2008 року, № 0000352301/2 від 23 березня 2009 року та № 0000362301/0 від 01 грудня 2008 року, № 0000362301/1 від 31 грудня 2008 року, № 0000362301/2 від 23 березня 2009 року скасовано в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Романівському районі Житомирської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить змінити ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року та скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП «Шпат» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 334/231/24705521 від 14 листопада 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000342301/0 від 01 грудня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 144 762,00 грн. (96 508,00 грн. - основний платіж, 48 254,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0000352301/0 від 01 грудня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 227 368,00 грн. (151 320,00 грн. - основний платіж, 76 048,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000362301/0 від 01 грудня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 299,00 грн. (129,00 грн. - основний платіж, 170,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000342301/1 від 31 грудня 2008 року, № 0000342301/2 від 23 березня 2009 року, № 0000352301/1 від 31 грудня 2008 року, № 0000352301/2 від 23 березня 2009 року, № 0000362301/1 від 31 грудня 2008 року, № 0000362301/2 від 23 березня 2009 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на невключення до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості за надані Приватним підприємцем ОСОБА_3 на підставі договору № 11-Д від 01 квітня 2004 року та Приватним підприємцем ОСОБА_4 на підставі договору № 07-П від 03 травня 2004 року інформаційно-консультаційні послуги, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, а також неправомірне включення до складу валових витрат вартості інформаційно-консультаційних послуг, придбаних у Приватного підприємця ОСОБА_5 на підставі договору від 04 грудня 2006 року, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ДП «Шпат» підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних у філії «Баранівський райавтодор» Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» послуг з поточного ремонту автодороги «Родовище «Гірне» - с. Мала Токарівка Раманівського району Житомирської області, яка не перебуває на балансі підприємства та не орендується, а знаходиться на землях загального користування Вільшанської сільської ради.

Також, встановлено порушення позивачем пункту 2.1 розділу 2 Методики розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, який використовується суб'єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06 вересня 2000 року № 293 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Методика), пункту 6.2 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція) з підстав невірного переведення у вагові одиниці в розрахунках збору за забруднення навколишнього природного середовища витрат дизельного пального.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Статтею 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому, як встановлено судами, позивачем 04 грудня 2006 року вчинено дії, які свідчать про визнання боргу, а саме - підписано з ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 акти звірки взаємних розрахунків, а відтак слід погодитись з правовою позицією судових інстанцій, відповідно до якої строк позовної давності з цього часу перервався та його перебіг розпочався заново, що, в свою чергу, виключає обов'язок підприємства включити спірні суми кредиторської заборгованості до складу валового доходу в другому кварталі 2008 року.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних інформаційно-консультаційних послуг до складу валових витрат є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 04 грудня 2006 року, укладеного між позивачем та ПП ОСОБА_5, засвідчується належним чином складеними актом приймання наданих послуг, звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги, платіжним дорученням.

Більш того, судовими інстанціями встановлено, що контрагентом надавались консультації з питань бухгалтерського обліку, які використовувались ДП «Шпат» при складанні та поданні до органів державної влади звітності за друге півріччя 2006 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат в охоплений перевіркою період вартості інформаційно-консультаційних послуг з огляду на їх придбання для подальшого використання в межах власної господарської діяльності ДП «Шпат», а також підтвердження належним чином оформленими первинними та платіжними документами.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судами встановлено, що 01 червня 2007 року між позивачем, філією «Баранівський райавтодор» ДП «Житомирський облавтодор» та Вільшанською сільською радою укладено трьохсторонній договір на будівництво та експлуатацію дороги «Родовище «Гірне» - с. Мала Токарівка Раманівського району Житомирської області.

Крім того, між позивачем та філією «Баранівський райавтодор» ДП «Житомирський облавтодор» укладено договір № 5 від 10 квітня 2007 року на виконання підрядних робіт з проведення поточного ремонту автодороги с. Мала Токарівка Романівського району Житомирської області.

25 квітня 2007 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 5 від 10 квітня 2007 року, якою доповнено статтю 1 вказаного договору пунктом 1.2 такого змісту: «Місцем будівництва та поліпшення дорожнього покриття є майданчик Родовища «Гірне» та частини під'їзної дороги до Родовища «Гірне».

При цьому судовими інстанціями встановлено, що хоча позивачем з філією «Баранівський райавтодор» ДП «Житомирський облавтодор» укладались два договори на проведення ремонтних робіт, однак, у зв'язку з відсутністю вільних коштів, ремонтні роботи проводились тільки за договором № 5 від 10 квітня 2007 року, що підтверджується долученими підприємством до матеріалів справи актами приймання виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, зведеними кошторисами розрахунку вартості будівництва та договірними цінами на будівництво.

За змістом частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок) за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Порядку передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Однак, в акті перевірки № 334/231/24705521 від 14 листопада 2008 року відсутні посилання на первинні документи, які б містили дані про ремонт дороги «Родовище «Гірне» - с. Мала Токарівка Раманівського району Житомирської області на виконання трьохстороннього договору, укладеного між позивачем, філією «Баранівський райавтодор» ДП «Житомирський облавтодор» та Вільшанською сільською радою.

Згідно із статтею 44 Закону України від 25 червня 1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Відповідно до пункту 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 303 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок) та пункту 1.4 розділу 1 Інструкції збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів.

Пунктом 3.1 розділу 3 Інструкції визначено, що об'єктами обчислення збору для пересувних джерел забруднення є обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Згідно з пунктом 4 Порядку та пунктом 6.2 розділу 6 Інструкції суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення (Пвп), обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду, на підставі нормативів збору за ці викиди і визначених за місцем податкової реєстрації платників коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2 до Порядку.

При цьому положення Порядку та Інструкції не містять значення коефіцієнта переведення кількості використаного пального у будь-які інші вагові одиниці. Вимірами обчислення сум збору є кількість використаного пального та його вид.

Крім того, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили твердження податкового органу про порушення позивачем пункту 2.1 розділу 2 Методики, оскільки вказана Методика розроблена для отримання статистичної інформації про забруднення атмосфери, яка б відображала зобов'язання, взяті Україною щодо зменшення викидів у зв'язку з підписанням «Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані» та є складовою частиною комплексної статистичної системи, у зв'язку з чим її норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Романівському районі Житомирської області відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.