Постанова № 35944926, 03.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року м. Київ К/9991/29032/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.А.Р.К.»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року

у справі № 2а-699/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.А.Р.К.»

до Державної податкової адміністрації у Одеській області,

Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про визнання дій протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.А.Р.К.» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової адміністрації у Одеській області (відповідач-1) та Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси відповідач-2), в якому просило визнати дії відповідача-1 щодо проведення планової перевірки позивача протиправними та скасувати рішення № 0010542360 від 06 жовтня 2009 року в частині застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 740,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Л.А.Р.К.», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року та направити справу на новий розгляд.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач-1 просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено перевірку готелю, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 4889/15/32/23/35881896 від 30 вересня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-2 прийнято рішення № 0010542360 від 06 жовтня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4 080,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішення № 0010542360 від 06 жовтня 2009 року скасовано в частині застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 9 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з нездійсненням протягом одинадцяти робочих днів (13 червня 2009 року, 20 червня 2009 року, 22 червня 2009 року, 28 червня 2009 року, 07 липня 2009 року, 11 липня 2009 року, 18 липня 2009 року, 22 липня 2009 року, 11 серпня 2009 року, 13 серпня 2009 року, 31 серпня 2009 року) щоденного друку на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання дій відповідача-1 щодо проведення планової перевірки протиправними, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно з частинами 7, 8 статті 11-1 Закону № 509-XII позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідно до статті 11-2 Закону № 509-XII посадові особи податкового органу вправі приступити до проведення як планових так і позапланових перевірок, за умови надання суб'єкту господарської діяльності під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки. Ненадання зазначених документів суб'єкту господарської діяльності є підставою для недопущення перевіряючих до проведення перевірки.

Отже, у разі ненадання посадовими особами контролюючого органу направлень та наказу на проведення перевірки суб'єкт господарювання має право не допустити таких осіб до її проведення. Разом з тим, недотримання податковим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє суб'єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, що виявлені в ході її проведення.

При цьому, як встановлено судами, позивачем посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки допущено, що свідчить про фактичну згоду на її проведення.

Крім того, слід враховувати, що дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватись таким суб'єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.

Поряд з цим оспорювані дії повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Виходячи з наведеного, дії контролюючого органу щодо проведення перевірки не порушують права чи інтереси особи, не впливають на її суб'єктивні права та обов'язки, а відтак підстави для задоволення такої позовної вимоги відсутні.

В свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про скасування рішення № 0010542360 від 06 жовтня 2009 року в частині застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 740,00 грн., суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що податковим органом правомірно застосовано до ТОВ «Л.А.Р.К.» штрафні (фінансові) санкції за порушення пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Проте, судовими інстанціями не враховано, що відповідно до пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чека або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому слід зазначити, що не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи роздрукований чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Таким чином, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги).

А відтак, оскаржуване рішення в частині застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 400,00 грн. є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Водночас колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що позивачем 13 червня 2009 року, 20 червня 2009 року, 22 червня 2009 року, 28 червня 2009 року, 07 липня 2009 року, 11 липня 2009 року, 18 липня 2009 року, 22 липня 2009 року, 11 серпня 2009 року, 13 серпня 2009 року, 31 серпня 2009 року розрахункові операції не здійснювались, що, на його думку, виключає обов'язок підприємства роздруковувати фіскальний звітний чек після закінчення робочої зміни.

Адже, у робочі дні підприємства реєстратор розрахункових операцій повинен бути у ввімкненому стані та роздрукування фіскального звітного чека в такому випадку є обов'язковим.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.А.Р.К.» задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року змінити в частині відмови в задоволенні позову про скасування рішення № 0010542360 від 06 жовтня 2009 року в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.А.Р.К.» суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 400,00 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати рішення № 0010542360 від 06 жовтня 2009 року в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.А.Р.К.» суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 400,00 грн.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.