Постанова № 35944384, 04.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 914/1225/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г. розглянувши матеріали

касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю

виробничо-торгівельного підприємства

"Гофротара-Закарпаття"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 30.09.2013 року

у справі № 914/1225/13 Господарського суду

Львівської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

виробничо-торгівельне підприємство

"Гофротара-Закарпаття"

до товариства з обмеженою відповідальністю

"Дунапак-Україна"

про стягнення заборгованості у сумі 82 939,67 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Мужанов К.В. дов. від 04.03.2013 р.,

відповідача - не зявились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.06.2013 р. (суддя - Шпакович О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Дунапак-Україна" на користь ТОВ ВТП "Гофротара-Закарпаття" суму боргу 52675,98грн., пеню в сумі 2277,59 грн., 3% річних від прострочених платежів у сумі 455,51 грн. та інфляційні втрати в сумі 203,23 грн., а також - судовий збір у сумі 1173,20грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 169,31 грн. Залишено без розгляду позов стосовно решти позовних вимог. Відмовлено у стягненні зазначеної у позові частини вартості послуг адвоката у сумі 7847,50 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 р. (судді - Зварич О.В., Данко Л.С., Якімець Г.Г.) рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2013 р. скасовано в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Гофротара-Закарпаття" витрат на оплату послуг адвоката у сумі 169,31 грн. В цій частині прийнято нове рішення. У стягненні витрат на оплату послуг адвоката відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Гофротара-Закарпаття" 1067,50 грн. судового збору за розгляд позовної заяви. В решті частині рішення господарського суду Львівської області від 11.06.2013р. у справі № 914/1225/13 залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Гофротара-Закарпаття" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" 524,75 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ТОВ ВТП "Гофротара-Закарпаття" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2012 року між ТОВ ВТП "Гофротара-Закарпаття" (продавець) та ТОВ "Дунапак-Україна" (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару № 00015, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське відання) покупця товар, згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти та оплатити згідно умов цього договору.

На виконання договірних зобов'язань позивач поставив відповідачу товар (гофрокартон), вартість якого становить 17702,96 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № ГФ-0001252 від 12.10.2012р. (а.с. 17).

Судами встановлено факт часткової оплати вартості товару, отриманого відповідачем згідно видаткової накладної №ГФ-0001252 від 12.10.2012р. в сумі 10238,88 грн., сума боргу складає 7464,08 грн.

25 жовтня та 06 листопада 2012 року позивач на підставі договору №00015 від 03.01.2012 р. поставив відповідачу товар (гофрокартон) загальною вартістю 45211,90 грн. Відповідач отримав поставлений позивачем товар, згідно видаткових накладних № ГФ-0001313 від 25.10.2012 р. та № ГФ-0001370 від 06.11.2012 р., підписані представниками сторін.

В матеріалах справі наявна видаткова накладна № ГФ-0001473 від 23.11.2012 р. на суму 26167,43 грн. Однак, в графі даної видаткової накладної - "Отримал(а)" відсутня будь-яка відмітка (підпис, печатка) про отримувача товару (гофрокартон), вищевказаної вартості (а.с.16). Отже, підтвердженим був факт поставки позивачем відповідачу на підставі договору № 00015 від 03.01.2012 р. товару (гофрокартону) вартістю 62 914,86грн., який частково оплачений останнім в сумі 10 238,88 грн.

Неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 52675,98 грн.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що в матеріалах справи відсутня, і, позивачем, на вимогу суду не надана була належним чином оформлена видаткова накладна № ГФ-0001473 від 23.11.2012, а також - не підтверджено отримання відповідачем товару згідно даної накладної будь-якими іншими доказами, тому місцевий господарський суд дійшов висновку про залишення без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України позовну вимогу про стягнення вартості продукції (26167,43 грн.), зазначеної в спірній видатковій накладній, і, відповідно, - вимоги про стягнення сум пені (879,39 грн.), 3% річних (175,87грн.) та інфляційних втрат (104,67 грн.), нарахованих на вказану суму.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Дунапак-Україна" на користь позивача 8100 грн. витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката, колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписами статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). З наведеним узгоджується позиція, викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України".

Частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

З матеріалів справи вбачається, що витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката в даному спорі позивач підтверджував наступними документами: договором про надання правової допомоги № 2 від 04.03.2013 р., укладеним з адвокатом Волович А.Ю. (а.с.18-19), актом здачі-прийняття послуг (виконання робіт) за договором про надання правової допомоги № 2 від 04.03.2013 р. (а.с.20) та платіжними дорученнями №№ 326, 159 від 06.03.2013 р. (а.с.21-22), які засвідчують оплату позивачем адвокату Волович А.Ю. адвокатських послуг згідно договору № 2 від 04.03.2013 р. про надання правової допомоги 8 100 грн.

Згідно акту здачі-прийняття послуг (виконання робіт) за договором про надання правової допомоги № 2 від 04.03.2013 р. адвокат Волович А.Ю., зокрема, провів правовий аналіз правовідносин між сторонами, що виникли на підставі договору № 00015 від 03.01.2012 р.

Згідно матеріалів справи, в акті здачі-прийняття послуг (виконання робіт) за договором про надання правової допомоги № 2 від 04.03.2013 р. вказано, що адвокат Волович А.Ю. підготував позовну заяву про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості відповідно до умов договору № 00015 від 03.01.2012 р. Однак, позовна заява від 22 березня 2013 року підписана від імені ТОВ ВТП "Гофротара-Закарпаття" представником позивача Мужановим К.В. на підставі довіреності від 04 березня 2013 року, який представляв інтереси позивача та брав участь в судових засіданнях місцевого господарського суду й суду апеляційної інстанції.

Жодних доказів здійснення адвокатом Воловичем А.Ю. підготовки позовної заяви від 22 березня 2013 року матеріали справи не містять, відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що позивач, не довів те, що витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката Воловича А.Ю., пов'язані з розглядом даної справи, за його участі та надання ним адвокатських послуг у даній справі.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Гофротара-Закарпаття" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року у справі № 914/1225/13 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя Кравчук Г.А.

Судді Мачульський Г.М.

Полянський А.Г.