Ухвала суду № 35941387, 21.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 р. Справа № 9104/21522/10 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Матковської З. М., Затолочного В. С.,

за участю секретаря Гелецького П. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ТзОВ «ВЕТ Аутомотив Україне» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року по справі №2а-4188/09/0770 за позовом ТзОВ «ВЕТ Аутомотив Україне» до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2009 року ТзОВ «ВЕТ Аутомотив Україне» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення начальника ДПІ у Виноградівському районі №0001032351/0 від 22 жовтня 2009 року про визначення до сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 289899 грн, а саме 96633 грн основного платежу та 193266 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при прийнятті даного податкового повідомлення-рішення не було взято до уваги положення Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччина «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно» відповідно до яких, проценти, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі і це правило носить імперативний характер.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

З таким рішенням суду не погодився позивач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не застосовано положення Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччина «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно» відповідно до яких, проценти, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі і це правило носить імперативний характер. Також вказує, що судом не взято до уваги існуючу судову практику.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів викладених в позовній заяві та апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Згідно з матеріалами справи відповідачем було проведену планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 червня 2009 року за результатами якої було складено Акт №87/23-0112/33285430 від 16 жовтня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 2 статті 11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно», що набрала чинності 4 жовтня 1996 року, в частині не нарахування податку з доходів отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України за період з 1 липня 2008 року по 30 червня 2009 року на загальну суму 96633 грн.

На основі даного Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення від 22 жовтня 2009 року № 0001032351/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 289899 грн, з них 96633 грн основного платежу та 193266 грн штрафних санкцій.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та німецькою фірмою «W.E.T. Automotive Systems AG» укладено договір позики від 3 березня 2005 року на суму 1800000 євро по відсотковій ставці 5% річних терміном погашення до 1 січня 2015 року. Договір позики доповнювався положення про збільшення суми договору до 7810000 євро.

За період з 1 липня 2008 року по 30 червня 2009 року позивачем від «W.E.T. Automotive Systems AG» отримано позику на загальну суму 7810000 євро та проведено виплату відсотків по договору позики на загальну суму 1931663 грн.

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Пунктом 13.2 статті 13 цього Закону передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3- 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Нормами міжнародного права, а саме пунктами 1, 2 статті 11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно», визначено, що проценти, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів, податок, що стягується, не повинен перевищувати розміру, встановленого пунктом 2 статті 11 Угоди.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, колегія суддів доходить правового висновку, який полягає у тому, що проценти, сплачені позивачем за кредитним договором резиденту Федеративної Республіки Німеччина, можуть також оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами. Положення статті 11 Угоди не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення не відповідає дійсному змісту вказаних міжнародних угод та суті податку, наведеному у статті 2 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254, Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ТзОВ «ВЕТ Аутомотив Україне» - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року по справі №2а-4188/09/0770 - без змін

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку частини 3 статті 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: Кузьмич С.М.

Судді: Матковська З.М.

Затолочний В.С.

Повний текст ухвали виготовлено 26 листопада 2013 року