Ухвала суду № 35940218, 12.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р.Справа № 820/6051/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

представника позивача Копійка О.С.

представника відповідача Шульга В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2013р. по справі № 820/6051/13-а

за позовом Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю

до Харківської митниці Міндоходів , Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про скасування рішення, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 р. позов СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ - задоволено.

Скасовано рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000023/1 від 18.06.2013 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00026 від 18.06.2013 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь СП "Украінськая Восточная Рибная Компанія" ТОВ 3 782,72 грн. надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Харківська митниця Міндоходів (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 р. та винести нову постанову, якою у позовних вимогах відмовити повністю.

В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції ч. 3 ст. 53, п. 1, 2 ч. 5 ст. 54 МК України п. 4.5 розд. ІV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631, п. 2.5 розд. 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 р. № 362, позивачем не надано органу митного контролю достатніх документів для підтвердження митної вартості товару, заявлено занижену митну вартість, що призвело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, вимоги апеляційної скарги - без задоволення, надав письмові заперечення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти них, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 18.06.2013 р. позивачем відповідачу подано на митне оформлення митну декларацію №807010001/2013/806284 на товар лосось (сьомга) охолоджений, з головою, з хвостом, патраний, харчові приправи та добавки відсутні, без теплової кулінарної обробки, поверхня чиста, виду : "salmo salar". Розміp: ORD 5-6, SUP 5-6, ваговий, вагою 3 968,74 кг. (нетто), виробник - "Marine Harvest Norway AS" (далі-товар) (а.с. 72).

Товар позивачем отримано на підставі контракту № 0408/07 від 04.08.2007 р., додаткових угод від 07.09.2011 р., 03.09.2012 р., укладених позивачем з виробником товару - "Marine Harvest Norway AS", поставка здійснена згідно інвойсу від 14.06.2013 р. (а.с. 15, 16-25).

Міжнародне перевезення товару на замовлення позивача здійснено SIA «LARS PRIM» (Латвія) на підставі договору № 3311/пр від 05.09.2012 р. (а.с. 87-88).

Позивачем визначено та заявлено митну вартість товару за основним методом (ціни договору (вартості операції) у сумі 226 241,47 грн. за 3 968,74 кг. (7,1319 дол. США за 1 кг.) (а.с. 15, 72).

До митного оформлення товару разом з декларацією позивачем подано документи за переліком згідно ч. 2 ст. 53 МК України, по р. 44 митної декларації позивача вбачається, що позивачем додатково надано інші документи (а.с. 13,72).

Між митним органом та позивачем проведено консультації, запропоновано надати додаткові документи в порядку ч. 3 ст. 53 МК України. Листом позивач повідомив про неможливість подання додаткових документів, з посиланням на надання усіх необхідних документів раніше (а.с. 73).

Митним органом відмовлено у прийнятті митної декларації, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807010001/2013/00026 від 18.06.2013 р. (а.с. 9-12).

Для визначення митної вартості товару позивача відповідачем застосовано резервний метод, яким ціну товару збільшено на 30 671, 22 грн. з розрахунку 7,7281 дол. США за 1 кг. (а.с. 9).

Підставою збільшення митної вартості товару є цінова інформація спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України на подібний товар «лосось охолоджений» за країною походження та виробництва товару в діапазоні 6,44 - 8,39 дол. США.

Сума податку на додану вартість, сплачена позивачем на підставі відкоригованої митної вартості, становить 3 782,72 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у прийнятті митної декларації, збільшення вартості задекларованого товару є необґрунтованими, надмірно сплачені позивачем суми ПДВ підлягають поверненню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 49 МК України (тут і далі в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 2, 3 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

виписку з бухгалтерської документації;

ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1, 2, 5, 6, 7 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі зокрема:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 2-8 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як встановлено судом, вартість товару імпортованого за митною декларацією від 18.06.2013 р. №807010001/2013/806284 позивачем визначено за першим методом.

Для митного оформлення товару СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" разом з декларацією надало відповідачу:

картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами;

міжнародну автомобільну накладну (CMR), книжку МДП (CarnetTIR), рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги;

прейскурант (прайс-лист) виробника товару;

рахунок - фактуру (інвойс); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту);

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товару; договір (контракт) про перевезення товару;

ветеринарні свідоцтва Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів);

висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи;

ветеринарне свідоцтво, сертифікат відповідності, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно - епідеміологічного контролю товару;

інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару;

інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю, довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами;

декларацію виробника;

копію митної декларації країни відправлення (а.с. 76-94).

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи є належними і достатніми для декларування митної вартості на підставі першого методу.

Відповідачем не доведено суперечливості у числових значеннях складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, наявності будь-яких застережень з приводу застосування першого методу до визначення ціни товару, поданого на митне оформлення.

При коригуванні митної вартості імпортованого позивачем товару, митний орган в порушення ст. 57 МК України не розглянув можливості визначення митної вартості шляхом застосування інших методів визначення вартості товару за відповідним переліком та черговістю (крім резервного).

Як до суду першої , так і до суду апеляційної інстанції митним органом не обґрунтовано необхідності застосування резервного методу визначення вартості товару.

Судом встановлено, що єдиною підставою для неприйняття митної декларації позивача та застосування резервного методу є цінова інформація спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України на подібний товар за країною походження та виробництва товару та діапазоном цін, з посиланням на спрацювання модуля АСАУР ціни.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про неправильну оцінку вказаних доказів судом першої інстанції. Колегія суддів відхиляє вказані доводи та вважає оцінку суду першої інстанції правильною.

Так, дані Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України є належним доказом по справі, проте оцінюється судом нарівні з іншими доказами та не мають переваги над ними, крім того відповідно до ст. 53, 54 МК України митне оформлення, визначення вартості (методу визначення вартості) товару здійснюється на підставі цифрових показників митної декларації шляхом їх порівняння з даними інших первинних документів.

Відповідачем не надано доказів виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих позивачем відомостей про вартість товару. З наданих відомостей спеціалізованої бази даних Єдиної АІС не вбачається, що саме ці відомості відповідач використав при прийнятті оскаржуваного рішення, а також відомості з бази не містять конкретних параметрів по яким можна встановити ідентичність чи подібність як самого товару, так і умов його постачання.

Судом встановлено, що іноземний контрагент позивача є виробником імпортованого товару, митним органом при здійснені митних процедур зазначене не під сумнів не поставлено.

Отже , за відсутності ознак пов'язаності імпортера з іноземним контрагентом, та ознак, які б показували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки відносно ціни придбання, відсутні підстави для визначення митної вартості за шостим методом.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що оскаржуване рішення митного органу є необґрунтованим.

Також судом встановлено, що позивачем надмірно сплачено податок на додану вартість в розмірі 3 782,72 грн.

Згідно п.1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або від час митного оформлення надміру сплачені митні та інші платежі це сума коштів, що з різних причин внесена понад розмір, установлений законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 301 Митного Кодексу України повернення суми відповідних митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексу України.

Згідно ч.4 цієї статті якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до п. 43.1 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 МК України.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції правомірно стягнув з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачений податок на додану вартість.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2013р. по справі № 820/6051/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 18.11.2013 р.