Постанова № 35939562, 06.12.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 грудня 2013 р. Справа № 802/4376/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мошняги Валентина Івановича

позивача: Левадська А.В.

відповідача 1: Попова О.В.

відповідача 2: не прибув (заява без участі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера"

до: Вінницької митниці Міндоходів

Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про: визнання протиправними та скасування картки відмови у прийняті митної, рішення про коригування митної вартості та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Сфера» (далі - позивач, ТОВ «Еко-Сфера») з адміністративним позовом до Вінницької митниці Міндоходів (далі - відповідач 1, Вінницька митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідач 2). З урахування заяви про уточнення позовних вимог позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №401090000/2013/00047 від 25.06.2013 р.;

2) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №401000003/2013/000097/1 від 25.06.2013 р.;

3) стягнути з Державного бюджету України зайво сплачену суму коштів за митне оформлення товару у розмірі 16328,74 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про неправомірність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості та відмови у застосуванні заявленої декларантом митної вартості.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, наданих під час розгляду справи.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позову заперечив, оскільки вважає, що митним органом було правомірно та обґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості, оскільки на вимогу митного органу позивачем не було надано додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару.

Відповідач 2 у судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надійшло заперечення на адміністративний позов, в якому зазначено, що Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві заперечує щодо задоволення позову. Крім того, просить суд розглянути дану справу за відсутності представника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Сфера» є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності. 05.05.2011 р. між фірмою «Natob limited» (Мальта) та TOB «Еко-Сфера» (Україна) укладено зовнішньоекономічний контракт №NL-EC-01 (далі - контракт) щодо поставки сировини для власного виробництва соків. Вартість кожної партії товару зазначається в інвойсі і визначається на підставі цін за одиницю товару, що зазначені в додатку до контракту. Відповідно до додатку №3 від 01.03.2013 року до контракту № NL-EC-01 від 05.05.2011 року ціна за одну тонну товару становила 700,00 доларів США.

На виконання умов контракту на митну територію України було ввезено товар - бананове пюре підкислене без насіння консервоване асептичним способом для виробництва соків та нектарів, одержувачем якого є позивач.

Для здійснення митного оформлення, 13.06.2013 р. позивачем до Вінницької митниці було подано ВМД №401090000/2013/011583, відповідно до якої фактурна вартість товару визначена відповідно до умов контракту у доларах США складає 13440, що в національній валюті складає 107425,92 грн. Всього ввезено 19200 тонн товару по ціні 0,70 доларів США за 1 кг.

На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем у декларації митної вартості товарів, TOB «Еко-Сфера» подано митному органу зовнішньоекономічний контракт №NL-EC-01 від 05.05.2011; додаток №3 від 01.03.2013 до контракту №NL-EC-01 від 05.05.2011 р.; рішення про визначення коду товару з УКТ ЗЕД за №КТ-401-0139-2011 від 06.10.2011 р., акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу за №500060702/2013/004151 від 13.05.2013 р., міжнародну автомобільну накладну за №065208 від 13.05.2013 р., коносамент за №ЕС1266660 від 01.03.2013 р., пакувальний лист б/н від 01.03.2013 р., рахунок - фактуру (інвойс) за №2013-0037 від 01.03.2013 р., сертифікат про проходження товару загальної форми за №1054209 від 07.03.2013 р., екологічну декларацію за №35520 від 08.05.2013 р., сертифікат якості б/н від 25.02.2013 р., висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений Вінницькою торгово-промисловою палатою України за №0030 від 23.05.2013 р., інформаційний лист про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитків штампу) за №2730 від 13.05.2013 р., інформаційний лист про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) за №2761 від 01.03.2013 р., прайс-лист виробника товару б/н від 22.02.2013 р. Перелік наданих документів також відображено у ВМД №401090000/2013/011583 у графі 44.

13.06.2013 р. Вінницькою митницею з метою визначення митної вартості задекларованих TOB «Еко-Сфера» товарів, витребувано у позивача додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів тертім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); прайс-листи фірми виробника; виписки з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за власним бажанням.

25.06.2013 р. позивачем було надано документи, які додатково вимагались, а саме прайс-лист продавця товару б/н від 22.02.2013 р., висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений Вінницькою торгово-промисловою палатою України за №0030 від 23.05.2013 р., банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - платіжне доручення в іноземній валюті за №22 від 19.06.2013 р., бухгалтерська довідка від 17.06.2013 р. за №495/1/13, інформаційний лист від фірми «Natob limited» датований 24.06.2013 р. щодо надання договору.

За результатами розгляду вантажно-митної декларації та доданих до неї документів Вінницька митниця своїм рішенням від 25.06.2013 р. за №401000003/2013/000097/1 провела коригування митної вартості товару - бананового пюре підкисленого в сторону її збільшення на 0,28 доларів США за 1 кг від заявленої вартості, відповідно й збільшено митну вартість товару від розрахованої декларантом на 42970,37 грн. та видано картку відмови в прийнятті митної декларації за №401090000/2013/011583 від 25.06.13р.

Як результат, збільшення митної вартості товару призвело до додаткового нарахування податку на додану вартість в сумі 9883,19 грн. та ввізного мита 6445,55 грн., всього митним органом донараховано 16328,74 грн. до сплати.

Рішення про коригування митної вартості товарів мотивоване тим , що «відповідно до умов п. 4.3 договору № NL-EC-01 від 05.05.2011 рахунок повинен бути сплачений, відповідно до ст. 53 МКУ необхідно було надати банківський платіжний документ. Митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції) відповідно до вимог ст. 58 МКУ, в зв'язку з тим, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості в результаті аналізу поданих для підтвердження митної вартості документів виявлено, що документи не містять всіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 та ч. 1 ст. 55 МКУ прийнято рішення про коригування митної вартості. У митного органу наявна інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, а саме: виявлена невідповідність даних в частині заявленої митної вартості та вартості операції з подібними товарами, які продано на експорт в Україну у максимально наближений період. Для підтвердження митної вартості у відповідності до вимог ч.3 ст. 53 МКУ декларанта зобов'язаний надати митному органу додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів тертім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); прайс-листи фірми виробника; виписки з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за власним бажанням. Декларант не надав усіх додаткових документів, що вимагалися митним органом для підтвердження митної вартості товару. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно вимог ст. 59 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості товару є: МД №401090000/2012/010937 від 02.07.2012» ( п. 33. Обставини прийняття рішення).

Після прийняття відповідачем вказаного рішення позивачем відповідно до вимог ч.ч.7, 8 ст.55 Митного кодексу України оформлено митну декларацію від 26.06.2013 року №401090000/2013/012492, за якою товар випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання зі сплатою всіх нарахованих платежів.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 МК України).

Відповідно до ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Статтею 58 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

За приписами ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

При прийнятті оскаржуваного рішення митним органом встановлено, що позивач не надав усіх додаткових документів, що вимагались для підтвердження митної вартості товару. Проте, неподання декларантом TOB «Еко-Сфера» договору з третіми особами, пов'язаного з угодою про поставку товару, та рахунків про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару, відсутність яких позивач пояснив не можливістю їх подання, не може однозначно свідчити про недостовірність відомостей, що викладені у інших документах, поданих декларантом на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

Відтак, неподання ТОВ «Еко-Сфера» витребуваних митним органом додаткових документів, а саме: договору з третіми особами, пов'язаного з угодою про поставку товару, та рахунків про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару, не звільняє відповідача від обов'язку визначити митну вартість задекларованого товару на підставі наявних відомостей, зокрема, документів, наданих позивачем.

Таким чином, суд вважає, що позивач добросовісно виконав свої обов'язки щодо підтвердження заявленої митної вартості, не ігноруючи вимогу митного органу. При цьому суд звертає увагу на той факт, що позивач зазначив про неможливість надання інших документів. З цього суд робить висновок, що відповідач не проаналізував повідомлені позивачем обставини при прийнятті оскаржуваного рішення.

В той же час, суд також зазначає, що не завжди ненадання на вимогу митного органу зазначених ним документів надає право митному органу визначити митну вартість товару за іншим методом. Визначені митним органом, як обов'язкові для надання додаткових документів, залежить також від можливості їх надання декларантом. Тобто, законодавство не пов'язує та не встановлює безмежне право митного органу в результаті неподання певних документів, визначати митну вартість товару за іншим методом, а не за ціною придбаного товару.

Під час розгляду митної декларації, про що і зазначено в рішенні про коригування митої вартості товарів від 25.06.2013 р., митним органом встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення за ціною договору щодо ідентичних товарів не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару і джерелу числового значення митної вартості товару визначено МД №401090000/2012/010937 від 02.07.2012 р.

Позивач вважає, що визначення Вінницькою митницею митної вартості товарів на підставі митної декларація № 401090000/2012/010937 від 02.07.2012 р. є неправомірним з огляду на наступне.

Так, під час розгляду документів поданих до митного оформлення на підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідачем перевіряється інформація з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (далі - ЄАІС ДМСУ).

Проте, на думку суду, виключно дані ЄАІС ДМСУ не можуть мати більше значення (перевагу), ніж надані декларантом відповідні, передбачені чинним законодавством, документи на підтвердження митної вартості заявленого до розмитнення товару.

Таким чином, наявність виключно розбіжності між рівнем заявленої митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути єдиною та достатньою підстав для однозначного висновку про заниження митної вартості імпортованих товарів та надання митному органу недостовірних даних.

Зазначена позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України у справі № К 22969/10.

Так, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, той факт, що в ЄАІС ДМСУ наявна інформація про те, що оцінювані товари розмитнювалися іншими особами за вищою митною вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митними органами контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів за основним методом та її коригування митним органом за другорядними методами, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин може впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок та ін.).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 р. № 5007-VI, під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Статтею 6 Указу Президента України від 25.08.1994 № 475/94 «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів» встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.

Як зазначено у наказі Мінфіну від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Пунктом 10 ст. 58 МК України визначено складові, які включаються при визначені митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, до митної вартості товарів включаються суми витрат на транспортування товару, що залежать від умов, на підставі яких такий товар поставляється.

Як вбачається з вантажної митної декларації № 401090000/2013/012492 від 26.06.2013 р. на підставі якої позивачем здійснювалося митне оформлення товару, умовами поставки визначено CIF м. Одеса.

В той же час, згідно використаної Вінницькою митницею як джерела числового значення МД умовами поставки було DAP м. Калинівка.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін CIF- «Вартість, страхування і фрахт (...назва порту призначення)» означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця.

Умови поставки DAP ІНКОТЕРМС 2010 «Поставка в пункт» (вказане місце призначення) означає, що продавець виконав своє зобов'язання по поставці, коли він передав покупцю товар, випущений в митному режимі експорту і готовий до розвантаження з транспортного засобу, прибув в вказане місце призначення. Умови поставки DAP покладають на продавця обов'язок нести всі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням товару до місця призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту із країни призначення.

Тобто, умови поставки у цих випадках були різними, а відтак різною буде їх вартість.

Крім того, відповідно до ВМД від 02.07.2012 р. № 401090000/2012/010937 декларантом ввозилось пюре бананове підкислене, що різниться по своїм фізичним характеристикам з пюре банановим, який ввозився декларантом 26.06.2013 р. по ВМД №401090000/2013/012492. Вінницькою митницею це не було взято до уваги, не обґрунтовано і не доведено того, що товар за ВМД №401090000/2012/010937 є ідентичним тому, який ввозився позивачем.

При цьому, ВМД №401090000/2012/010937 від 02.07.2012р. не може бути взяте митним органом як джерело числового значення митної вартості товару який ввозився декларантом 26.06.2013 р. по ВМД №401090000/2013/012492, оскільки не відповідає вимогам ст. 59 МК України, яка передбачає, що час експорту має збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Крім того, як було зазначено вище, відповідність задекларованої вартості товару поточній кон'юнктурі ринку було підтверджено позивачем експертним висновком про підтвердження відповідності ціни на товар №0030 від 23.05.2013р. спеціалізованої експертної організації - Вінницької торгово-промислової палати, що в свою чергу був проігнорований відповідачем з невідомих причин.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів в сумі 16328,74 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до п.1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 №25/44, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 року за №64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі - це сума коштів, що з різних причин внесена понад розмір, установлений законодавством.

Згідно п. 3.4. вказаного Порядку повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України № 618 від 20 травня 2007 року.

Цей Порядок визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Оскільки у судовому засіданні суд установив протиправність прийняття рішення Вінницької митниці № 401000003/2013/000097/1 від 25.06.2013 р., що призвело до надмірної сплати позивачем до бюджету коштів у розмірі 16328,74 грн., тому вимога про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених митних платежів є обґрунтованою, тому підлягає задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 23 жовтня 2013 року, внесено зміни у підпункті 1 пункту 3: а саме: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору складає 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

З 1 січня 2013 року встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1047,00 грн.

Водночас частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивач заявив вимоги як майнового так і немайнового характеру, при цьому 0,06 розміру мінімальної заробітної плати складає 68,82 грн. (1047,00 грн. х 0,06), а 2 відсотки розміру майнових вимог позивача складають 326,57 грн., у зв'язку з чим застосовується мінімальна встановлена ставка судового збору - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, визначена за правилом абзацу 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору у цій справі у складає 1789,32 грн. (1047,00 грн. х 1,5 + 68,82 грн.).

До позовної заяви позивач додав платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 240,88 грн. Інших судових витрат, окрім судового збору, під час розгляду справи не встановлено.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача у розмірі 240,88 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Решта суми судового збору у розмірі 1548,45 грн. стягується з відповідача згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" пропорційно до задоволеної частини вимоги.

Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати картку відмови Вінницької митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 401090000/2013/00047 від 25.06.2013 р.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 401000003/2013/000097/1 від 25.06.2013 р.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відпровідальністю "Еко-Сфера" (код ЄДРПОУ 32320552) надмірно сплачену суму коштів за митне оформлення товару у розмірі 16 328,74 грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" (код ЄДРПОУ 32320552) понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 240 (двісті сорок) грн. 88 коп. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької митниці Міндоходів.

6. Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ У Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) судовий збір у сумі 1548 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім) грн. 45 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької митниці Міндоходів.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна