Постанова № 35939550, 09.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа № 922/3597/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Гетьман Р.А.,

при секретарі Деркач Ю. О.

за участю представників:

позивача - Ігнатенко Т.В. довіреність б/н № від 23.08.2013 року.

розглянувши апеляційну скаргу апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банку "Меркурій", м. Харків (вх. № 3447Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2013р. по справі № 922/3597/13

за позовом Східного казенного підприємства пробірного контролю, м. Харків

до Публічного акціонерного товариства Банку "Меркурій", м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року, позивач звернувся до господарського суду з позовом та з урахування уточнень до позовної заяви (від 14.10.2013р № 37840) просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство Банку "Меркурій", м. Харків перерахувати кошти у розмірі 4650000,00 грн, відповідно до платіжних доручень за Договором банківського вкладу (депозиту) «Класичний» за №1/2605 від 04.03.2011р. Східному казенному підприємству пробірного контролю. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банку "Меркурій", м. Харків на користь Східного казенного підприємства пробірного контролю не сплачені проценти за користування грошовими коштами депозиту за Договором банківського вкладу (депозиту) «Класичний» за №1/2605 від 04.03.2011р. в сумі 21246,58 грн., три відсотка річних 21650,33 грн., пеню за невиконання зобов'язань з повернення депозиту у сумі 93742,46 грн., судові витрати у розмірі 2867,50 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.10.2013 р. у справі №922/3597/13 (суддя Аюпова Р.М.) позов задоволено повністю, зобов'язано Публічне акціонерне товариство Банк "Меркурій" перерахувати кошти в сумі 4650000,00 грн., відповідно до платіжних доручень за Договором банківського вкладу (депозиту) "Класичний" за №1/2605 від 04.03.2011р. Східному казенному підприємству пробірного контролю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" на користь Східного казенного підприємства пробірного контролю не сплачені проценти за користування грошовими коштами депозиту за Договором банківського вкладу (депозиту) "Класичний" за №1/2605 від 04.03.2011р. в сумі 21246,58 грн., три відсотки річних за порушення грошового зобов`язання в сумі 21650,33 грн., пеню за невиконання зобов`язань з повернення депозитного вкладу та перерахування відсотків по депозитному вкладу в сумі 93742,46 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2867,50 грн.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, при прийнятті оскаржуваного рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою скаргу апелянт мотивує тим, що судом не створені належні умови для надання відповідачем доказів для захисту своїх прав, відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду, що є порушенням та позбавленням права відповідача на участь у судовому засіданні, надання пояснень та доказів для захисту своїх прав.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.12.2013р.

02.12.2013р. від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вважає рішення господарського суду цілком законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання 05.12.2013 р. представник апелянта не з`явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншій день, у зв'язку з відрядженням його представника до іншого міста.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, у разі нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Отже, неможливість вирішення господарського спору в даному судовому засіданні, вирішується господарським судом в кожному випадку окремо з врахуванням обставин справи. Враховуючи те, що відповідач є апелянтом по справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладені доводи з яких він не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції, а також те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення, оскільки відсутність апелянта в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволені клопотання скаржника про відкладення розгляду справи на іншій день.

У судовому засіданні, 05.12.2013р. представник позивача підтримав свої вимоги, просив залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між ПАТ "Банк "Меркурій" (банк) та Східним казенним підприємством пробірного контролю (вкладник) 04.03.2011р. укладено Договір банківського вкладу (депозиту) "Класичний" №1/2605.

Умовами вказаного договору передбачено, що вкладник здійснив переказ з поточного рахунку, а Банк прийняв на відкритий вкладнику депозитний рахунок №261063002605 кошти в розмірі 2000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №262 від 04.03.2011р., з терміном повернення вкладу - 27.02.2012р.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що банк повинен щомісячно нараховувати проценти на суму вкладу, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році із рахунку 14,5% річних. Проценти нараховуються починаючи від дня, наступного за днем надходження вкладу на рахунок вкладника.

Згідно з п. 3.4.2. Договору, вкладник має право на поповнення вкладу грошовими коштами в безготівковій формі.

Платіжним дорученням №499 від 06.05.2011р. позивач (вкладник) перерахував грошові кошти на депозитний рахунок №261063002605 в сумі 1000000,00 грн; платіжним дорученням №614 від 10.06.2011р. було перераховано 1500000,00 грн., платіжним дорученням №628 від 14.05.2011р. було перераховано 500000,00 грн.; платіжним дорученням №1003 від 09.09.2011р. було перераховано 500000,00 грн.; платіжним дорученням №1185 від 21.10.2011р. було перераховано 500000,00 грн.; платіжним дорученням №355 від 09.04.2012р. було перераховано 500000,00 грн.; платіжним дорученням №565 від 14.06.2012р. було перераховано 500000,00 грн. (а.с. 44-48 т.1). Разом сума банківського вкладу позивача у ПАТ "Банк "Меркурій" склала 7000000,00 грн.

23.02.2012р. до Договору банківського вкладу (депозиту) "Класичний" №1/2605 від 04.03.2011р. була укладена додаткова угода №1, якою продовжено строк дії Договору терміном до 22.02.2013р. та збільшено процент нарахування на суму вкладу до 16,5% річних з 27.02.2012р.

Відповідно до пунктів 2.З., 2.5. та 3.1.2. Договору встановлено порядок повернення депозитного вкладу, а саме: повернення в повному обсязі депозиту з депозитного рахунку на поточний рахунок Вкладника №26006000123507 в філії ВАТ "Укрексімбанк" в м. Харкові та остаточний розрахунок процентів здійснюється Банком в термін повернення вкладу. Часткове повернення вкладу не передбачається. Якщо термін повернення Вкладу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно законодавства, Банк повертає суму вкладу та нараховані проценти в перший за ним робочий день Банку. В цьому випадку, проценти на Вклад за вихідні, святкові або інші неробочі дні не нараховуються.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що відповідач порушив вищенаведені умови договору, не повернув у строк визначений договором депозитні кошти, у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача направлено: претензію №4 за вих. №88 від 28.02.2013 року, листи за №259 від 16.07.2013 р., за №298 від 20.08.2013 року (а.с. 50,51, 53,54 т.1).

Як свідчать матеріали справи, Банком було частково повернуто депозит, в розмірі 1 500000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за №407 від 22.05.2013 року, за №403 від 19.08.2013 року, та нараховані відсотки по депозиту за період з 01.08.2013 р. по 18.08.2013 р. з розмірі 48821,92, відповідно до платіжного доручення за №407 від 21.08.2013 р. Отже, сума неповернутого депозитного вкладу склала 5500000,00 грн.

В зв'язку з неможливістю відповідачем виконати в повному обсязі зобов'язання з повернення вкладу та нарахованих відсотків по вкладу, між Східним казенним підприємством пробірного контролю та ПАТ Банком "Меркурій" були укладені додаткові угоди за №2 від 22.02.2013 р., №3 від 25.03.2013 р., від 22.04.2013р. , №5 від 14.05.2013 р., №6 від 17.06.2013 р., №7 від 17.07.2013 р. та продовжено термін повернення вкладу до 19.08.2013 р.

Неповернення відповідачем суми вкладу та нарахованих відсотків за Договором банківського вкладу (депозиту) "Класичний" №1/2605 від 04.03.2011р. в строк до 19.08.2013р. і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд визнав їх правомірними та встановив їх відповідність матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

З таким висновком погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1. ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.2 ст.1060 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за договором банківського вкладу не виконав, депозитні гроші позивачу не повернув, тому позовні вимоги щодо зобов'язання банку перерахувати позивачу депозитні кошти у розмірі 4650000,00 грн. є законними та обґрунтованими.

Статтею 1061 Цивільного кодексу передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Як зазначалось вище, умовами договору сторони передбачили, що банк повинен щомісячно нараховувати проценти на суму вкладу, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році із рахунку 14,5% річних, а згодом, виходячи з умов додаткової угоди №1 від 23.02.2012р. із рахунку 16, 5% річних.

Крім того, розглянувши наданий позивачем уточнений розрахунок нарахованих відсотків за період з 01.10.2013р. по 10.10.2013р. та враховуючи положення статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, а також те, що відповідач не спростував викладені у позові обставини, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з ПАТ Банк "Меркурій" на користь Східного казенного підприємства пробірного контролю несплачені проценти за користування грошовими коштами депозиту за договором банківського вкладу (депозиту) "Класичний" за №1/2605 від 04.03.2011р. в сумі 21246,58 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Пунктом 4.1. Договору банківського вкладу (депозиту) "Класичний" №1/2605 від 04.03.2011р., передбачено, що сторони відповідають за невиконання зобов'язань за цим Договором відповідно до законодавства України.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарським кодексом України, зокрема ч.2 ст. 343, передбачено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Отже, виходячи з наведеного та беручи до уваги розрахунок пені наданий позивачем та перевірений колегією суддів з урахуванням норм чинного законодавства, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 93742,46 грн. є цілком обґрунтованими.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань в строк, встановлений договором, дають підстави для висновку про стягнення пені у сумі 93742,46 грн.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 21650,33 грн., колегія суддів зазначає, що статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3 % річних від простроченої суми. Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення зобов'язання за договором банківського вкладу 3% річних у розмірі 21650,33 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Що стосується доводів апелянта щодо порушення його прав як сторони у справі на участь у судовому засіданні та надання пояснень стосовно свого ставлення щодо позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів та повідомлено відповідача, який не був присутній у судовому засіданні 14.10.2013р. про відкладення розгляду справи на 21.10.2013р., про що свідчить відбиток штампу на зворотній сторінці ухвали господарського суду Харківської області від 14.10.2013р., а позивача повідомлено про відкладення розгляду справи на 21.10.2013р. в судовому засіданні 14.10.2013р. згідно Повідомлення про дату, час та місце наступного судового засідання під розписку (а.с.99 т. 1 зворотна сторінка).

Що стосується заявленого позивачем клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу та обліковуються на його кореспондентському рахунку №32009176800 в Управлінні Національного банку України в Харківській області в межах суми позовних вимог та судових витрат, що становить на 02.12.2013р. 4568260,29 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до вимог статті 67 цього Кодексу позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.33 ГПК України.

Проте, всупереч положенням ст.66 ГПК України, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях про те, що невжиття таких заходів унеможливить у майбутньому виконання рішення господарського суду і на момент винесення рішення відповідач позбудеться майна та грошових коштів.

В пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. за № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В пункті 3 зазначеної постанови також вказано, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області від 21.10.2013р. позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу та обліковуються на його кореспондентському рахунку №32009176800 в Управлінні Національного банку України в Харківській області в межах суми позовних вимог та судових витрат, що становить на 02.12.2013р. 4568260,29 грн. Вказана ухвала позивачем не оскаржена на набула чинності.

При зверненні 04.12.2013р. до апеляційного суду в заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу та обліковуються на його кореспондентському рахунку №32009176800 в Управлінні Національного банку України в Харківській області в межах суми позовних вимог та судових витрат, що становить на 02.12.2013р. 4568260,29 грн. позивачем не надано доказів щодо зміни певних обставин щодо підстав для задоволення вказаної заяви.

З огляду на викладене, заява позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи, на підставі чого, рішення господарського суду у справі № 922/3597/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити Східному казенному підприємству пробірного контролю, м. Харків у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу та обліковуються на його кореспондентському рахунку №32009176800 в Управлінні Національного банку України в Харківській області в межах суми позовних вимог та судових витрат, що становить на 02.12.2013р. 4568260,29 грн.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банку "Меркурій", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2013р. по справі №922/3597/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст підписаний 10.12.2013р.

Головуючий суддя Т.В. Кравець

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Р.А. Гетьман