Рішення № 35939352, 03.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.2013 Справа № 905/4819/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Адамант-Я», м.Макіївка (ідентифікаційний код 35285254)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром», м.Макіївка (ідентифікаційний код 31023892)

про стягнення заборгованості в сумі 20964,08грн., 3% річних у розмірі 1826,48грн., інфляції в сумі 209,64грн.

за участю представників:

від позивача: Шипіцин О.В. на підставі договору №10-01/2013 про надання правової допомоги від 10.01.2013р.

від відповідача: Тимошина О.А. за довіреністю №14 від 28.12.2012р.

Позивач, Приватне підприємство «Адамант-Я», м.Макіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром», м.Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 20964,08грн., 3% річних у розмірі 1826,48грн., інфляції в сумі 209,64грн.

Ухвалою від 03.07.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/4819/13 (суддя Стукаленко К.І.).

Ухвалою від 31.07.2013р. господарський суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів за клопотанням відповідача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 09.09.2013р. справу №905/4819/13 передано на розгляд судді Сич Ю.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 11.11.2013р. справу №905/4819/13 передано на розгляд судді Овсянніковй О.В.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 03.12.2013р. справу №905/4819/13 передано на розгляд судді Сич Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору субпідряду на будівельно-монтажні роботи №23/02 від 23.02.2009р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 20964,08грн. та підстави для нарахування 3% річних у розмірі 1826,48грн., інфляції в сумі 209,64грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору субпідряду №23/02 від 23.02.2009р., довідок про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2009р., акту приймання виконаних підрядних робіт №1 за березень 2009р., №3/3 за березень 2009р., акту звірки станом на 31.07.2010р., актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000040 від 31.03.2009р., №ОУ-0000039 від 31.03.2009р., №ОУ-0000037 від 31.03.2009р., №ОУ-0000038 від 31.03.2009р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 12, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 16, 264, 509, 526, 530, 610-611, 625 Цивільного кодексу України.

18.07.2013р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що 90% вартості виконаних робіт повинно бути сплачено до 10.04.2009р., а 10% від вартості виконаних робіт протягом 10 календарних днів з дати введення об'єкту будівництва в експлуатацію. Також зазначив, що об'єкт будівництва за договором було здано в експлуатацію, однак позивач не був повідомлений якою датою відбулось здавання в експлуатацію об'єкта будівництва. Крім того, зазначив, що уповноваженими особами позивача та відповідача 31.07.2010р. було підписано акт звіряння взаємних розрахунків, в якому сторони договору погодились, що у відповідача перед відповідачем існує заборгованість за договором (з урахуванням 10% вартості виконаних робіт, які підлягають сплаті після введення об'єкту будівництва в експлуатацію) позивачем в розрахунку ціни позову було вказано, що зобов'язання за договором було порушено відповідачем 01.08.2010р.

26.07.2013р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що акт звіряння взаємних розрахунків від 31.07.2010р. з боку відповідача було підписано директором ТОВ «Мегапром» Бурлака Дмитром Михайловичем.

29.07.2013р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності. Також зазначено, що в наданих позивачем актах приймання виконаних підрядних робіт та довідках про вартість виконаних підрядних робіт відсутні обов'язкові реквізити стосовно посади особи, відповідальної за здійснення даної господарської операції і правильність її оформлення. Крім того, відповідач послався на те, що акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2010р. не є належним доказом підтвердження відповідачем заборгованості, оскільки даний акт складено не за договором субпідряду №23/02 від 23.02.2009р., а за невідомим відповідачу договором №А-23/02 від 23.02.2009р. і не відомо ким підписаним з обох сторін. Також відповідачем надано заяву, за якою останній просив суд застосувати до позовних вимог строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

31.07.2013р. відповідачем надано клопотання, за яким останній просив суд залучити Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління «Металургремонт» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. В обґрунтування вказаного клопотання, відповідач посилається на те, що інформація стосовно введення в експлуатацію об'єкту «ЗАТ «Макіївський металургійний завод» - демонтаж обладнання стану « 1150», прокатний цех №1» безпосередньо стосується прав та обов'язків ТОВ «Будівельно-монтажне управління «Металургремонт» і може бути надана тільки ним.

10.09.2013р. відповідачем надано клопотання про залучення ПрАТ «Макіївський металургійний завод» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. В обґрунтування вищевказаного клопотання відповідач посилається на те, що документи щодо порядку введення в експлуатацію об'єкту робіт, про який йдеться у п.3.3. договору субпідряду №23/02 від 23.02.2009р. можуть бути надані тільки ПрАТ «Макіївський металургійний завод».

Дослідивши вищезазначені клопотання, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Враховуючи всі обставини справи та доводи відповідача, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які можуть змінити або позбавити певних прав та обов'язків ПрАТ «Макіївський металургійний завод» та ТОВ «Будівельно-монтажне управління «Металургремонт» у результаті винесеного рішення. Також відповідачем не наведено обставин, які можуть змінити правовідносини ТОВ «Будівельно-монтажне управління «Металургремонт» та ПрАТ «Макіївський металургійний завод» зі сторонами по справі у зв'язку із з прийняттям судового рішення з даної справи. Таким чином, клопотання відповідача про залучення ТОВ «Будівельно-монтажне управління «Металургремонт» та ПрАТ «Макіївський металургійний завод» до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача не підлягають задоволенню.

23.09.2013р. відповідачем надано клопотання про проведення експертизи, за яким зазначено, що підпис уповноваженої особи у акті звірки взаємних розрахунків з боку відповідача, на який посилається позивач, як на доказ переривання строку позовної давності, не відповідає підпису директора ТОВ «Мегапром» Бурлака Д.М., який підписав договір субпідряду №23/02 від 23.02.2009р.

Дослідивши вищевказане клопотання, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищенаведені приписи, господарський суд не вбачає доцільності у проведенні вищезазначеної експертизи.

Ухвалою від 14.10.2013р. господарський суд зобов'язав ТОВ «Будівельно-монтажне управління «Металургремонт» надати завірену належним чином копію договору №20д від 27.03.2009р., укладеного між «ЗАТ «Криворожаглострой» та ТОВ «БМУ «Металург ремонт», та зобов'язав ПрАТ «Макіївський металургійний завод» надати завірену належним чином копію договору №120/09 від 27.02.2009р., укладеного між ЗАТ «Макіївський металургійний завод» та ЗАТ «Криворожаглострой», письмові пояснення з питань: чи проводився демонтаж обладнання стану « 1150» прокатного цеху №1 у березні 2009р. та в якому стані (робочому чи неробочому) знаходиться стан « 1150» прокатного цеху №1.

30.10.2013р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що кошторис та договірна ціна, підписані з боку позивача були передані на адресу відповідача безпосередньо після укладання договору, однак, до теперішнього часу, екземпляри підписані відповідачем не повернені останнім на користь позивача.

31.10.2013р. від ПрАТ «Макіївський металургійний завод» надійшли письмові пояснення, за якими зазначено, що станом на теперішній час стан « 1150» прокатного цеху №1 ліквідований (травень 2009р.). На підтвердження своїх доводів ПрАТ «Макіївський металургійний завод» надав копії актів виконаних робіт форми КБ-2в.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

23.02.2009р. між ТОВ «Мегапром» (генпідрядник) та ПП «Адамант-Я» (субпідрядник) укладено договір субпідряду на будівельно-монтажні роботи №23/02 (далі - Договір), за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи по об'єкту: ЗАТ «Макіївський металургійний завод» - демонтаж обладнання стану « 1150», прокатний цех №1, у відповідності з проектно-кошторисною документацією, договірною ціною та графіком виконання робіт з можливими корегуваннями та доповненнями та приймає на себе відповідальність за невиконання або неналежне виконання робіт (розділ 1 Договору).

За п.16.1. Договору цей договір укладений на строк до 31.12.2009р., вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з п.3.1. Договору вартість послуг за цим договором становить 19629,29грн. без урахування ПДВ. ПДВ нараховується за ставкою, визначеною діючим законодавством на дату виникнення податкових зобов'язань або на дату заміни форми розрахунку. На дату укладення договору ПДВ нарахований за ставкою 20% та складає 3925,86грн. Всього на дату підписання ціна договору становить 23555,15грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.9.2. Договору акти форми КБ-2в та довідки КБ-3, передаються генпідряднику після підписання та скріпленні печаткою їх кожного екземпляру субпідрядником до 25-го числа місяця виконання робіт.

Так, сторонами складено акти приймання виконаних підрядних робіт №1 за березень 2009р. на суму 1561,55грн. та №3/3 за березень 2009р. на суму 21993,60грн. та відповідні довідки про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2009р., які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що виконані роботи прийняті генпідрядником без заперечень.

За п.3.3. Договору оплата генпідрядником 90% вартості виконаних робіт, без урахування передбачених п.3.7. договору послуг генпідрядника, здійснює протягом 10 календарних днів від дати підписання сторонами кожного акту форми КБ-2в та отримання довідки КБ-3 на підставі наданих субпідрядником рахунків-фактури та податкових накладних, шляхом переводу грошових коштів та поточний рахунок субпідрядника, але не раніше отримання грошових коштів від замовника в повному обсязі вартості виконаних робіт. Кінцевий розрахунок за виконані роботи у розмірі 10% від вартості виконаних робіт здійснюється після здачі об'єкта робіт в експлуатацію.

Відповідно до п.3.7. Договору за послуги генпідрядника а саме: адміністративно-господарські витрати, пов'язані з забезпеченням субпідрядника технічною документацією та обсягом робіт, координацією виконання робіт, здійсненням технічного нагляду, прийманням та здаванням виконаних субпідрядником робіт замовнику, субпідрядник оплачує генпідряднику 11% від узгодженої сторонами вартості робіт.

П.3.7.2. Договору визначено, що оплата послуг генпідрядника здійснюється поетапно, по мірі підписання актів здачі-прийняття виконаних робіт або їх етапів у розмірі, прямо пропорційному вартості прийнятих генпідрядником робіт, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог при оплаті генпідрядником вартості робіт або їх етапів, з наступним оформленням відповідного акту.

Так, сторонами 31.03.2009р. складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000037 на суму 2419,30грн., №ОУ-0000038 на суму 171,77грн., які підписані з обох сторін.

Відтак, кінцевий термін оплати 90% вартості робіт, що складає 18867,67грн., становить 10.04.2009р.

Враховуючи, що стан «1150» прокатного цеху №1 ліквідований у травні 2009р., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт №5/05 за травень 2009р., термін оплати 10% за Договором, що складає 2096,41грн. становить 01.06.2009р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи генпідрядником оплата у встановлений Договором строк здійснена не була, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість з 11.04.2009р. на суму 18867,67грн., з 02.06.2009р. на суму 2096,41грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до наданої відповідачем заяви, останній просить застосувати загальну позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском позивачем строку на звернення до суду за захистом порушених прав.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, перебіг позовної давності щодо стягнення заборгованості у розмірі 18867,67грн. починається 11.04.2009р. та закінчується 11.04.2012р., щодо стягнення заборгованості у розмірі 2096,41грн. починається з 02.06.2009р. та закінчується 02.06.2012р.

У відповідності з ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

В якості доказу переривання строку перебігу позовної давності позивач надав акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.07.2010р. Дослідивши вищезазначений акт, господарським судом встановлено, що останній містить посилання на договір №А-23/02 від 23.02.2009р., а не на спірний Договір, не містить посади та прізвища осіб, якими підписаний даний акт. До того ж, господарські зобов'язання відображені лише з боку позивача. В зазначеному акті відсутні будь-які дані, які б свідчили про наявність у відповідача перед позивачем за спірним Договором господарських зобов'язань.

Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2013р. по справі №20/92 діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, можуть бути дії по підписанню боржником до закінчення строку позовної давності акту звірки розрахунків. Проте, в такому акті має бути чітко та безумовно визначена спірна заборгованість.

Врахувавши приписи ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд дійшов висновку про відхилення вказаного акту звіряння взаємних розрахунків станом на 31.07.2010р. як доказу визнання відповідачем перед позивачем свого боргу. Відповідно вказаний акт не перериває строку позовної давності.

Інших доказів переривання строку позовної давності позивачем суду не представлено.

Крім того, позовна заява здана через канцелярію господарського суду Донецької області 03.07.2013р., про що свідчить відбиток штампу канцелярії на позовній заяві, тобто, після спливу строку позовної давності щодо стягнення заборгованості.

Згідно ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою ним до винесення рішення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи нормативні приписи та заяву відповідача, суд дійшов висновку про необхідність застосування позовної давності щодо стягнення заборгованості, відповідно до чого, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 20964,08грн. не підлягають задоволенню.

Також позивачем за позовною заявою заявлені позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 1826,48грн. та інфляції в сумі 209,64грн.

За приписом ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Враховуючи приписи вказаної норми та застосування судом до основної вимоги позовної давності, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 1826,48грн. та інфляції в сумі 209,64грн. не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, в тому числі витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2500,00грн., у зв'язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 267, 509, 526, ч.1 ст. 530, Цивільного кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Адамант-Я», м.Макіївка до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром», м.Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 20964,08грн., 3% річних у розмірі 1826,48грн., інфляції в сумі 209,64грн

У судовому засіданні 03.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2013р.

Суддя Ю.В. Сич