Постанова № 35938170, 04.12.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/7278/13-а

04.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Антонова М.О.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2 паспорт серії НОМЕР_1 виданий Железнодорожним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму від 08.08.1997 року- ,

представник відповідача, Військової частини А2320- не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А2320 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В.) від 17.09.13 у справі № 801/7278/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Військової частини А2320 (вул. Октябрьська, селище Перевальне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97578)

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до військової частини А2320 про визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення відповідного перерахунку грошового забезпечення за період з 01.04.2006 по 01.01.2008 з урахуванням надбавки за безперечну військову службу відповідно до Указу Президента України №389 від 05.05.2003 та 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента №173 від 23.02.2002 та невиплати суми заборгованості, яка виникла у період з 01.04.2006 по 01.01.2008 внаслідок неврахування до грошового забезпечення зазначених надбавок; зобов'язання командування військової частини А2320 провести відповідний перерахунок грошового забезпечення за період з 01.04.2006 по 01.01.2008 та стягнення із відповідача цієї заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.09.2013 позовні вимоги задоволені частково, визнані протиправними дії командування військової частини А2320 в частині не проведення ОСОБА_2 відповідного перерахунку грошового забезпечення за період з 01.04.2006 по 01.01.2008 з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України №173 від 23.02.2002 та невиплати суми заборгованості, яка виникла у період з 01.04.2006 по 01.01.2008 внаслідок неврахування до грошового забезпечення зазначених надбавок. В решті позову відмовлено.

На зазначене судове рішення від військової частини А2320 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

02.12.2013 нарочним до канцелярії Севастопольського апеляційного адміністративного суду представником військової частини А2320 ОСОБА_3 здано заяву про відмову від апеляційної скарги, яка мотивована зміною службової обстановки (арк.с. 114).

Згідно приписів ч.4 ст.193 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково.

Судова колегія зазначає, що зміст судового представництва суб'єкта владних повноважень у адміністративному процесі складають процесуальні дії, наслідки яких поширюються на цей орган. Саме тому, суб'єкт владних повноважень визначає обсяг повноважень. Він має право обмежити чи розширити коло повноважень та надати йому право на вчинення окремих процесуальних дій.

В адміністративному процесі представник суб'єкта владних повноважень має спеціальні повноваження, якщо право на вчинення кожного з них спеціально обумовлено у виданій йому довіреності.

Відповідно до ч.3 ст.58 КАС України довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчується печаткою цього органу, підприємства, установи, організації.

З копії довіреності, виданої ОСОБА_3 командиром військової частини А2320 вбачається, що йому не надано право подавати заяви про відмову від апеляційної скарги.

Більш того, довіреність має застереження, згідно з якого ОСОБА_3, як представник військової частини А2320, не має право визнавати позов, що пред'явлений до військової частини А2320 повністю або частково.

Враховуючи, що відмова представника військової частини А2320 від апеляційної скарги є фактичним визнанням судового рішення, яке ухвалено не на користь суб'єкта владних повноважень, судова колегія дійшла до висновку про те, що відсутні правові підстави для прийняття відмови від скарги та закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження.

Представник військової частини А2320 у судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Позивач у судовому засіданні просив відмовити військовій частині А2320 у задоволенні апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

На обґрунтування позову ОСОБА_2 послався на те, що він до 02 квітня 2009 року проходив військову службу в органах військової прокуратури.

У червні 2013 року ОСОБА_2 дізнався, що в період з 01.04.2006 по 31.12.2007 відповідач йому не нараховував та не виплачував щомісячні надбавки, встановлені Указом Президента України від 23 лютого 2002 року №173 «Про посилення захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (далі Указ №173) та Указом Президента України від 5 травня 2003 року №389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» (далі -Указ №389).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що обсяг прав позивача в частині отримання надбавок, які нараховувались та виплачувались йому раніше, не може бути звуженим із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - Постанова №268).

З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 постанови №268 грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, та військовослужбовців, осіб начальницького складу, відряджених до органів державної влади та місцевого самоврядування, складається з посадового окладу, інших виплат, установлених цією постановою а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, установлених у розмірі і порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців. На зазначених осіб не поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ».

Для обчислення розміру складових грошового забезпечення замість надбавки за ранг застосовується розмір окладу за військовим званням.

Згідно з пунктом 15 постанови №268 умови оплати праці, затверджені цією постановою, застосовуються з 1 січня 2006 року, а для працівників, окремі умови оплати праці яких визначені указами Президента України, - з 1 квітня після визнання такими, що втратили чинність цих указів.

Судова колегія зазначає, що оскільки постановою №268 встановлені нові умови праці працівників прокуратури та нові розміри посадових окладів, не допускається перерахунок грошового забезпечення з урахуванням нових розмірів посадових окладів зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення, які з 1 квітня 2006 року не застосовуються до осіб офіцерського складу військових прокуратур.

Постановою № 268 з 1 квітня 2006 року не передбачено виплати працівникам прокуратури щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, встановлених указами №173 та №389, застосування ж нової структури грошового забезпечення військових прокурорів узгоджується з частиною другою статті 46-1 Закону України «Про прокуратуру».

Тобто, виплати, встановлені указами №173 і №389 після 1 квітня 2006 року щодо працівників військових прокуратур не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 26 червня 2012 року №21-161а12 і 16 квітня 2013 року №79а13.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1ст.198, п.1, п.4 ч.1ст.202, ч.2ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Військової частини А2320 - задовольнити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В.) від 17.09.13 у справі № 801/7278/13-а - скасувати.

3.Прийняти по справі нове рішення.

"У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити".

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова