Рішення № 35937777, 09.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20312/13 09.12.13

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомДержавного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ"простягнення 31211 грн. 07 коп.Представники: від позивача: Дерев'янко О.В. - представник за довіреністю № 43 від 20.06.2013;від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.10.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" про стягнення 31211 грн. 07 коп., в тому числі 30992 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги та 219 грн. 07 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та домовленостей між сторонами не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати за надані позивачем послуги з поселення працівників відповідача у гуртожитку, що знаходиться на балансі позивача, за період з вересня по грудень 2012 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 30992 грн. 00 коп., а також позивачем нараховано 3 % у розмірі 219 грн. 07 коп. за період з 16.07.2013 до 09.10.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.10.2013 порушено провадження у справі № 910/20312/13 та справу призначено до розгляду на 08.11.2013.

05.11.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання.

08.11.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.11.2013 розгляд справи відкладено на 22.11.2013, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.11.2013 розгляд справи відкладено на 06.12.2013, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів.

Представник відповідача у судове засідання 06.12.2013 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 27281544.

У судове засідання 06.12.11.2013 з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог суду та пояснення по суті справи, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 06.12.2013 була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" звернулось до Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" з листами № 294-АТМ від 17.09.2012 та № 168 від 15.11.2012 щодо надання послуг з поселення працівників відповідача у кімнатах для приїжджих у гуртожитку, що знаходиться на балансі позивача та гарантувало оплату отриманих послуг відповідно до виставлених рахунків.

Лист № 294-АТМ від 17.09.2012 був отриманий позивачем 17.09.2012, що підтверджується відбитком штампу останнього на листі (вх. № 3261), лист № 168 від 15.11.2012 містить резолюцію повноважної особи позивача від 16.11.2013 щодо згоди (дозволу) на надання послуг.

Позивач надав відповідачу вказані послуги на загальну суму 41552 грн. 00 коп., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № ОУ-0000538 від 18.09.2012 на суму 3224 грн. 00 коп., № ОУ-0000536 від 21.09.2012 на суму 2240 грн. 00 коп., № 0000537 від 19.09.2012 на суму 5096 грн. 00 коп., № 0000608 від 01.10.2012 на суму "-" (мінус) 2240 грн. 00 коп., № ОУ-0000609 від 31.10.2012 на суму 19992 грн. 00 коп. та № ОУ-0000687 від 30.11.2012 на суму 13240 грн. 00 коп., а також виставленими позивачем рахунками-фактурами на оплату отриманих послуг, а саме: № 12-000572 від 18.09.2012, № 12-000571 від 19.09.2012, № 12-000570 від 21.09.2012, № 12-000689 від 31.10.2012, № 12-000782 від 30.11.2012 та № 12-000688 від 01.10.2012 (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Норми статті 181 Господарського кодексу України встановлюють загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Дослідивши правову природу відносин, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку про укладення між позивачем та відповідачем договору про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, листи № 294-АТМ від 17.09.2012 та № 168 від 15.11.2012 містять пропозицію (оферту) відповідача на укладення договору, а фактичне надання послуг позивачем свідчить про прийняття цієї пропозиції. Підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) сторонами свідчить про погодження істотних умов договору, зокрема предмету договору та суми оплати за надані послуги. Однак сторонами не було встановлено строку здійснення оплати за надані послуги.

Згідно з нормами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо (строк) термін виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання взятих на себе зобов'язань за домовленістю з позивачем відповідач здійснив лише часткову оплату отриманих послуг у розмірі 10560 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку позивача.

02.07.2013 позивачем на адресу відповідача направлено лист від 01.07.2013 № 42/1.4-1582 з вимогою про оплату заборгованості за отримані послуги у сумі 30992 грн. 00 коп. до 15.07.2013. Однак відповідачем не було виконано обов'язку з оплати наданих позивачем послуг.

Таким чином, відповідач в порушення домовленостей між сторонами та норм чинного законодавства належним чином не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отримані послуги у розмірі 30992 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманих від позивача послуг на суму 30992 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за надані послуги у розмірі 30992 грн. 00 коп., суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з поселення працівників у кімнатах гуртожитку, що знаходиться на балансі позивача, у розмірі 30992 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 219 грн. 07 коп. за період з 16.07.2013 до 09.10.2013.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання, позивачем були правомірно нараховані 3 % річних. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 219 грн. 07 коп., суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 219 грн. 07 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" (03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Жмеринська, буд. 22, ідентифікаційний код 03449901) на користь Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, ідентифікаційний код 00194731) заборгованість у розмірі 30992 (тридцять тисяч дев'ятсот дев'яносто два) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 07 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 11.12.2013

Суддя І.М. Отрош