Постанова № 35937763, 09.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа № 920/1263/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1, дов. б/н від 06.06.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3570 С/1-18) на рішення господарського суду Сумської області від 14.10.2013 року у справі № 920/1263/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми,

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Суми,

про стягнення 15 818,71 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, відповідача, та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, яку було прийнято господарським судом Сумської області до провадження, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 15 818,71 грн., з яких: 14 978,63 грн. основного боргу, 668,76 грн. пені, 150,18 грн. 3% річних, 21,14 грн. інфляційних витрат, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №1137-Т від 17.10.2008 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.10.2013 року у справі № 920/1263/13 (суддя Коваленко О.В.) позов було задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" 14 978,63 грн. основного боргу, 668,76 грн. пені, 150,18 грн. 3% річних, 21,14 грн. інфляційних витрат, 1 720, 50 коп. судового збору.

Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що застосування позивачем коефіціентів 4,8 та 5,18 % від опалювальної площі є необгрунтованим, оскільки розрахунку опалювальної площі нежитлового приміщення не проводилось і питання збільшення коефіціентів не погоджувалось із відповідачем.

Також зазначає, що позивачем в порушення пункту 14 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, не наведено норми, яка передбачає відповідальність за прострочення оплати послуг з централізованого опалення в розмірі подвійної ставки Національного банку України.

Крім того, вказує на те, що Законом України "Про житлово-комунальні послуги" не встановлено обов"язку споживача виплачувати суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних, а тому встановлення таких видів відповідальності у пункті 5.1.5 договору не відповідає вимогам Закону та свідчить про нікчемність вказаного пункту в розумінні частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 05.12.2013 року на 11:00 год.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.12.2013 року підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання 05.12.2013 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представника відповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 17.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», виконавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, споживачем, був укладений договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №1137-Т (далі договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що розмір тарифів на послуги встановлюється органом місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства України. На момент укладання договору тарифи на теплову енергію встановлені рішенням Сумської міської Ради №488 від 10.10.2008 р. та становлять : з централізованого опалення - 350 грн. 00 коп./Гкал, з ПДВ - 420 грн. 00 коп./Гкал.

Згідно з пунктом 2.3. договору розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладання договору згідно з нормативами (нормами) споживання - договірними навантаженнями вказаний в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору розрахунки за послуги проводяться в грошовій формі (гривні) на умовах передплати відповідно до встановлених тарифів, які визначені умовами цього договору, або додатками до цього договору. Зміна форми розрахунків допускається за згодою сторін. Споживач має право вносити авансові платежі без обмеження їх граничного розміру. У випадку зміни тарифів на послуги позивач здійснює перерахунки згідно з пунктом 2.2. Договору.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з пунктом 3.3. договору споживач до 15 числа розрахункового періоду сплачує виконавцю вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Відповідно до пункту 3.4. договору щомісячно 6-го числа споживач отримує від виконавця акт прийому-передачі теплової енергії, форма якого є невід'ємною частиною договору, та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє споживача від відповідальності щодо сплати за надані виконавцем послуги.

Зі змісту пункту 3.5 договору вбачається, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору відповідач зобов'язаний оплачувати послуги у встановлені цим договором строки.

Відповідно до пункту 4.3.1 договору виконавець має право нараховувати пеню у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги у розмірі, встановленому чинним законодавством України та цим договором (подвійна ставка НБУ).

З матеріалів справи вбачається, що нежитлове приміщення загальною площею 230,8 кв.м. було отримано у власність відповідачем на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 23.05.2008 року і його право власності на вказане приміщення підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.06.2008 року.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що оскільки рішення виконавчого комітету Сумської міської ради №488 від 10.10.2008 р. «Про тарифи на послуги з теплопостачання, що надаються на базі міського цілісного майнового комплексу по виробництву та транспортуванню тепла та електричної енергії ТОВ «Сумитеплоенерго» втратило чинність, а нові тарифи на постачання теплової енергії погоджені ним не були, відповідна плата за теплопостачання розрахована позивачем невірно.

Однак, такі твердження є безпідставними, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 2.2 договору у разі зміни тарифів на послуги виконавець повідомляє про це споживача через засоби масової інформації. Оплата за послуги за новими тарифами здійснюється з календарного дня встановлення нових тарифів.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради №488 від 10.10.2008 р. «Про тарифи на послуги з теплопостачання, що надаються на базі міського цілісного майнового комплексу по виробництву та транспортуванню тепла та електричної енергії ТОВ «Сумитеплоенерго» втратило чинність, тоді як з 01.03.2012 року набрала чинності Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №26 від 03.02.2012 р. «Про встановлення тарифів на теплову енергію ТОВ «Сумитеплоенерго», якою були встановлені нові тарифи, які, в подальшому, були оприлюднені у засобах масової інформації - газеті «Панорама» №8 (689) від 15-22 лютого 2012 року (а.с. 101). Крім того, про зміну тарифів відповідача було повідомлено листом №546 від 15.02.2012 року.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконував свої обов'язки за договором та надавав відповідачу послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, тоді як відповідач в порушення своїх зобов'язань не вносив оплату за отримані послуги, починаючи з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, тому заборгованість відповідача становить 14978,63 грн., що підтверджується відомістю звірки розрахунків за період з 01.10.2012 року по 25.09.2013 року, актами прийому-передачі теплової енергії за цей же період, копіями рахунків № 1137-Т за жовтень 2013-квітень 2013 р.

Зазначені акти прийому-передачі та рахунки не були підписані з боку відповідача та не скріплені його печаткою, однак, відповідно до пункту 10 додатку №2 до договору, якщо відповідач на протязі строку, встановленого в пункті 9 даного додатку, не підпише зі свого боку вищевказаний акт та не надасть мотивовану відмову щодо причин його не підписання, вважається, що акт прийому-передачі послуг є підписаним без заперечень, а послуги вважаються наданими в обсязі, вказаному в акті.

При цьому, як свідчать матеріали справи, мотивованої відмови щодо причин непідписання актів відповідачем подано не було.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов"язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідач не надав ані місцевому господарському суду, ані господарському суду апеляційної інстанції доказів сплати боргу в сумі 14 978,63 грн., колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 5.1.5. Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію передбачена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення розрахунку. Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу виконавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних.

Позивач у позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на свою користь 668,76 грн. пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання відповідачем за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року.

Враховуючи, що нарахування пені здійснено з додержанням вимог чинного законодавства, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд цілком правомірно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 668,76 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

А отже, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 21,14 грн. інфляційних збитків та 150,18 грн. - 3% річних є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що застосування позивачем коефіціентів 4,8 та 5,18 % від опалювальної площі є необгрунтованим, оскільки розрахунку опалювальної площі нежитлового приміщення не проводилось і збільшення коефіціентів не погоджувалось із відповідачем.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання необгрунтованими, зважаючи на таке.

Як вже зазначалося вище, нові тарифи було встановлено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №26 від 03.02.2012 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію ТОВ «Сумитеплоенерго».

При цьому, на виконання умов пунктів 2.2, 3.4 договору, нові тарифи були оприлюднені у засобах масової інформації - газеті «Панорама» №8 (689) від 15-22 лютого 2012 року і про зміну тарифів було повідомлено відповідача листом №546 від 15.02.2012 року.

Заборгованість відповідача з урахуванням змінених тарифів становить 14978,63 грн., що підтверджується відомістю звірки розрахунків за період з 01.10.2012 року по 25.09.2013 року, актами прийому-передачі теплової енергії за цей же період, копіями рахунків № 1137-Т за жовтень 2013-квітень 2013 р.

Зазначені акти прийому-передачі та рахунки не були підписані з боку відповідача та не скріплені печаткою, однак, відповідно до пункту 10 додатку № 2 до договору якщо відповідач на протязі строку, встановленого в пункті 9 даного додатку, не підпише зі свого боку вищевказаний акт та не надасть мотивовану відмову щодо причин його не підписання, вважається, що акт прийому-передачі послуг є підписаним без заперечень, а послуги вважаються наданими в обсязі, вказаному в акті.

При цьому, як свідчать матеріали справи, мотивованої відмови щодо причин непідписання актів відповідачем подано не було.

Також відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем в порушення пункту 14 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, не наведено норми, яка передбачає відповідальність за прострочення оплати послуг з централізованого опалення в розмірі подвійної ставки Національного банку України.

Однак, на думку колегії суддів, такі твердження є безпідставними, так як зазначений розмір пені встановлений статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", що і було враховано в договорі.

Крім того, апелянт вказує на те, що Законом України "Про житлово-комунальні послуги" не встановлено обов"язку споживача виплачувати суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних, а тому встановлення таких видів відповідальності у пункті 5.1.5 договору не відповідає вимогам Закону та свідчить про нікчемність вказаного пункту договору в розумінні частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Однак, колегія суддів вважає такі твердження безпідставними, оскільки умови пункту 5.1.5 договору щодо сплати у разі прострочення основних платежів трьох процентів річних та індексу інфляції відповідають нормам статті 611 та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

До того ж, виходячи зі змісту частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом.

Однак, відповідач не навів жодної норми законодавства, яка б встановлювала недійсність зазначеної умови договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 14.10.2013 року у справі № 920/1263/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 09.12.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.