Рішення № 35920989, 03.12.2013, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/5821/13-ц

пр. № 2/759/3459/13

03 грудня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Лопатюк Н.Г.,

при секретарі Васильченко Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Універсал Банк» в особі представника зуернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу з прилюдних торгів, стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача залишку заборгованості за кредитним договором в сумі 1 004 373 грн. 80 коп., а також судового збору в сумі 3 441 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між Банком та відповідачем ОСОБА_1 28 лютого 2008 року було укладено кредитний договір №014-2008-458, відповідно до умов якого останній отримав у ВАТ «Універсал Банк» кредит в сумі 106 600,00 швейцарських франків, строком до 10.08.2025 року зі сплатою 9,95% річних за користування кредитом. Цільове призначення кредиту - придбання майна, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором та надав відповідачу кредитні кошти шляхом банківського переказу коштів на його рахунок.

В свою чергу, позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші зобов'язання згідно кредитного договору.

Однак, в порушення умов кредитного договору відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання.

Сума заборгованості по кредитному договору станом на 31.10.2012 року становить 117 155, 47 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ становить 1 004 373 грн. 80 коп., з яких: 13 402,37 швейцарських франків (еквівалент 114 898 грн. 52 коп.) - прострочена заборгованість по кредиту, 88 470,92 швейцарських франків (еквівалент 758 461 грн. 20 коп.) - сума дострокового стягнення кредиту, 14 585, 39 швейцарських франків (125 040 грн. 51 коп.) - відсотки, 696, 79 швейцарських франків (5 973 грн. 58 коп.) - підвищені відсотки.

Для забезпечення виконання зобов'язання, 28 лютого 2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №014-2008-458-P.

07.09.2010 року, Банк звертався до поручителя з вимогою про сплату боргу, однак поручитель не вжила жодних дій, спрямованих на погашення боргу.

Також, для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 28 лютого 2008 року було укладено договір іпотеки, згідно умов якого позичальник передав Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подавдо суду заяву, в якій зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги, просить провести розгляд справи у його відсутності та вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_4, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав категорично, просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи в їх сукупності та співставленні, дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 28 лютого 2008 року було укладено кредитний договір №014-2008-458, відповідно до умов якого останній отримав у ВАТ «Універсал Банк» кредит в сумі 106 600,00 швейцарських франків, строком до 10.08.2025 року зі сплатою 9,95% річних за користування кредитом. Цільове призначення кредиту - придбання майна, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.6-11 - копія кредитного договору).

В свою чергу, відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші зобов'язання згідно кредитного договору. Однак, в порушення умов кредитного договору відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання.

Як вбачається з розрахунку позивача, сума заборгованості по кредитному договору станом на 31.10.2012 року становить 117 155, 47 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ становить 1 004 373 грн. 80 коп., з яких: 13 402,37 швейцарських франків (еквівалент 114 898 грн. 52 коп.) - прострочена заборгованість по кредиту, 88 470,92 швейцарських франків (еквівалент 758 461 грн. 20 коп.) - сума дострокового стягнення кредиту, 14 585, 39 швейцарських франків (125 040 грн. 51 коп.) - відсотки, 696, 79 швейцарських франків (5 973 грн. 58 коп.) - підвищені відсотки.

Для забезпечення виконання зобов'язання, 28 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки №014-2008-458-P (а.с.17-19 - копія договору поруки).

07.09.2010 року, Банк звертався до поручителя з вимогою про сплату боргу, однак поручитель не вжила жодних дій, спрямованих на погашення боргу.

Також, для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 28 лютого 2008 року було укладено договір іпотеки, згідно умов якого позичальник передав Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 (а.с.20-23 - копія договору іпотеки).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №014-2008-458 від 28.02.2008 року, заборгованість ОСОБА_1 визначається позивачем з 10.02.2009 року. Таким чином, перебіг строку позовної давності почався з 11.02.2009 року.

Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальні позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п. 1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 1, 5 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.3,4 ст.267 ЦК України, позовні давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З пункту 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вбачається, що, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивачем пропущений строк позовної давності за основним зобов'язанням, а отже, у зв'язку з пропущенням позивачем строку позовної давності за основним зобов'язанням, останній позбавлений прав звернення стягнення на предмет іпотеки, що є похідним від основного зобов'язання.

Крім того, як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість по підвищеним відсоткам визначається позивачем з 10.02.2009 року, тобто після набрання чинності ст.10561 ЦК України, та, оскільки відповідач ОСОБА_1 не надавав свою згоду на зміну процентної ставки за кредитним договором, вона повинна була залишитися без зміни до повного виконання усіх умов обома сторонами кредитного договору та застосовуватись при користуванні кредитом та нарахуванні прострочених відсотків.

Відповідно до ч.3 ст.10561 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За таких умов, позивачем невірно розраховано заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, що є підставою для відмови останньому у зверненні стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з неправильним розрахунком основного зобов'язання.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_4, позовні вимоги не визнав категорично, просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що позивачем дійсно пропущений строк позовної давності і він позбавлений права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.256, 257, п.1 ч.2 ст.258, ст.ст. 261, 267 ЦК України, п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", ст.ст.10, 11, 57-60, 208-209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові Публічного акціонерного товариства Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: