Постанова № 35914969, 10.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р.Справа № 915/1137/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головея В.М.,

суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.,

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Третяк Л.В.(за довіреністю),

від відповідача - Борець Ю.І. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 14.08.2013 р.

по справі № 915/1137/13

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу „Южноукраїнська атомна електрична станція"

до Комунального підприємства „Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство"

про стягнення 5 610 079,59 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 10.12.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2013р. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу „Южноукраїнська атомна електрична станція" (далі - ДП „НАЕК „Енергоатом", позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Комунального підприємства „Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (далі - КП „ТВКГ", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 5 120 087, 09 грн., штрафу в розмірі 7 % в сумі 358 406, 05 грн., пені за прострочення оплати в сумі 131 586, 45 грн. та витрат на оплату судового збору - 68 860, 00 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконував свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором № 06-25/ПУ-31138 від 02.07.2012 р. щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг з постачання водяної пари і гарячої води, внаслідок чого має заборгованість по їх оплаті за період з липня 2012 р. по грудень 2012р..

У відзиві на позов відповідач просив господарський суд враховуючи його майновий стан, зменшити надмірно великий та безпідставно нарахований розмір 7% штрафу та пені до 1000, 00 грн.

14.08.2013р. представник відповідача суду першої інстанції надав контррозрахунок пені та штрафу із заявою, якою позов визнав в частині стягнення основного боргу в сумі 5 120 087,09 грн. Щодо стягнення штрафних санкцій просив суд зменшити розмір їх нарахування до 100 000,00 грн., з яких 50 000,00 грн. - пеня та 50 000,00 грн. - 7% штрафу.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.08.2013р. позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 5 518 907, 12 грн., з яких 5 120 087, 09 грн. сума основного боргу за договором постачання теплової енергії і гарячій воді, 98 611, 23 грн. - пеня, 300 208,80 грн. - 7% штрафу та 68 820, 00 грн. витрат пов'язаних із сплатою судового збору. В частині стягнення пені в сумі 32 975,22 грн. та 7% штрафу в розмірі 58 197, 25 грн. - відмовлено.

Рішення вмотивовано з посиланням на ст. 193 ГК України та ст.ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України. Місцевий суд вважає, що відповідно до умов договору № 06-25/ПУ-31138 від 02.07.2012 р. у відповідача дійсно існує заборгованість в розмірі 5 120 087, 09 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та останнім цього не спростовано. Стосовно пені та сума 7% штрафу, то судом першої інстанції був зроблений перерахунок та ці суми було зменшені, оскільки в журналі вхідної кореспонденції відповідача відсутні дані щодо отримання рахунку № РС,12-1997 від 31.10.2012р. із супровідними листом від 06.11.2012р. №05/17434.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, КП „ТВКГ" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просило звільнити його від сплати судового збору за подання вищевказаної скарги, для роз'яснення п. 8.4 договору 06-25/ПУ-31138 від 02.07.2012р. призначити по справі лінгвістичну експертизу, скасувати рішення в частині стягнення пені та 7% штрафу, постановити нове, яким відмовити ДП „НАЕК „Енергоатом" в стягненні пені та зменшити відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України суму штрафу за невиконання відповідачем зобов'язання до 1 000, 00 грн.

Відповідач вважає рішення суду першої інстанції безпідставним, необґрунтованим, винесеним без повного з'ясування обставин, що мають значення у справі з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2013р. (колегія суддів у складі: головуючого судді Петрова М.С., суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.) КП „ТВКГ" поновлено процесуальний строк на подання апеляційної скарги, відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом судового рішення по даній справі, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.10.2013р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.10.2013р. розгляд справи відкладено до 21.11.2013р. у зв'язку із знаходженням головуючого судді у даній справі Петрова М.С. у відрядженні.

Судове засідання 21.11.2013р. не відбулось, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Петрова М.С. з 19.11.2013р. на лікарняному.

Розпорядженням керівника апарату суду від 20.11.2013р. №549 „Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Петрова М.С., відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, було призначено повторний автоматичний розподіл справи №915/1137/13, в результаті якого справа розподілена колегії суддів у складі: головуючого судді Головея В.М., суддів Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2013р. прийнято вищезазначену скаргу до провадження, призначено до розгляду на 10.12.2013р. та зобов'язано відповідача строком до 05.12.2013р. надати докази сплати судового збору в розмірі 3 988, 20 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 10.12.2013р. надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечує з підстав викладених у відзиві, просить рішення господарського суду Миколаївської області від 14.11.2013р. по справі №915/1137/13 залишити без змін, скаргу - без задоволення.

10.12.2013р. в судовому засіданні представник відповідача також надав усні пояснення, повністю підтримує вимогу апеляційної скарги, а також підтримав клопотання про необхідність призначення по даній справі лінгвістичної експертизи щодо правильного тлумачення п. 8.4 договору №06-25/ПУ-31138 від 02.07.2012р..

З'ясувавши думку представника позивача щодо вищезазначеної експертизи, судова колегія вважає за необхідне зазначити, наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Таку ж вимогу вміщує і стаття 41 ГПК України, згідно з частиною першою якої експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань тому неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З огляду на зазначене, заявлене клопотання представника КП „ТВКГ" про призначення лінгвістичної експертизи відхиляються судовою колегією, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів необхідності призначення судової експертизи, а наданих до матеріалів справи доказів цілком достатньої для розгляду справ по суті.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції, 02.07.2012р. між сторонами у справі укладено договір № 06-25/ПУ-31138 за умовами якого позивач (енергопостачальна організація) зобов'язався у 2012 році постачати відповідачу (споживач) теплову енергію у гарячій воді в потрібних йому обсягах для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання об'єктів, а відповідач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором. У п. 4.1. договору передбачено, що оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем щомісячно протягом 30 календарних днів на підставі пред'явлених енергопостачальною організацією рахунків на оплату. При цьому, енергопостачальна організація направляє споживачу рахунки цінним листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що споживач щомісячно, до 28 числа звітного місяця, надає енергопостачальній організації підписаний уповноваженими представниками сторін акт про фактично спожиту теплову енергію.

За порушення строків оплати теплової енергії споживач сплачує енергопостачальній організації (позивач по справі) пеню в розмірі 0,1% від вартості спожитої теплової енергії за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочку більше ніж 30 днів - штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 8.4 договору).

Відповідно до п. 11.1. договір вступає в силу з дати його підписання та діє з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року включно в частині постачання теплової енергії, а в частині розрахунків - до повного розрахунку.

Усі додатки до договору є невід'ємною його частиною (п. 12.2 договору).

Свої договірні зобов'язання позивач виконав, що підтверджується актами про відпуск теплової енергії в гарячій воді за період з липня по грудень 2012 року.

Як слідує з матеріалів справи відповідач не виконував свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі Договором щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг з постачання відповідачу теплової енергії у гарячій воді в потрібних йому обсягах для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання об'єктів, внаслідок чого за КП „ТВКГ" утворилась заборгованість по їх оплаті за період з липня по грудень 2012р. в сумі 5 120 087,09 грн., у зв'язку з чим суд першої інстанції підставно, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України стягнув зазначену заборгованість з відповідача на користь позивача та судове рішення в цій частині не оскаржено сторонами у справі.

Щодо позовних вимог ДП „НАЕК „Енергоатом" в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 131 586,45 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Керуючись ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" судова колегія перевірила наданий позивачем розрахунок пені та встановила, що судом першої інстанції була виявлена арифметична помилка, після цього розмір пені склав 98 611,23 грн. Перевіривши розрахунок пені проведений господарським судом, судова колегія дійшла висновку, що його було зроблено арифметично правильно.

З огляду на вкладене колегія судді вважає, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 98 611,23 грн., тобто з урахуванням даних про отримання рахунків зазначених в журналі вхідної кореспонденції відповідача, з якого вбачається, що КП „ТВКГ" отримав рахунки позивача про оплату послуг за липень-грудень 2012р., окрім рахунку №РС,12-1997 від 31.10.2012р. за жовтень 2012р. на суму 831 389, 95 грн. У зв'язку із тим, що відповідач не отримував рахунку №РС,12-1997 від 31.10.2012 року за жовтень 2012 р., то відповідно у відповідача на підставі п. 4.1. договору не виникло обов'язку по його оплаті у 30-денний строк на суму в розмірі 831 389,95 грн.

Щодо позовних вимог ДП „НАЕК „Енергоатом" в частині стягнення з відповідача 358 406, 05 грн. 7% штрафу, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги п. 8.4 договору та п. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, судова колегія перевірила наданий позивачем розрахунок 7% штрафу та встановила, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми 7% штрафу була нарахована з помилкою, яку судом першої інстанції було виправлено і з даним виправленням погоджується судова колегія.

Дана помилка полягала в тому, що на суму в розмірі 831 389,95 грн. за рахунком №РС, 12-1997 від 31.10.2012 року позивач нарахував 7% штрафу в розмірі 58 197,29 грн. неправомірно - за відсутності доказів отримання зазначеного рахунку на оплату відповідачем.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягаються стягненню 300 208,80 грн. - 7% штрафу.

Щодо заперечень апелянта про неможливість одночасного нарахування пені та штрафу, то слід звернути увагу на Лист Вищого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13.07.2012р., "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. "01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", де зазначено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

На думку судової колегії, не підлягають задоволенню і вимоги апелянта щодо зменшення відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, суми штрафу за невиконання відповідачем зобов'язання до 1 000,00 грн., оскільки згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Судова колегія враховуючи викладене, не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки яка підлягає стягненню з відповідача з огляду на те, що позивач відноситься до державного сектору економіки, а умови договору щодо міри відповідальності за його порушення сторони визначали на свій розсуд.

Крім цього, скаржником також заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору у зв'язку з важким фінансовим становищем на підставі п.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір".

Колегія суддів вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Слід зазначити, що ст.129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й комунальних підприємств.

У пункті п.5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.07.2012 р. №01-06/869/2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" висловлена позиція ВГСУ з приводу того, що навіть відсутність грошових коштів у організацій чи установ, що фінансуються з Державного бюджету України не є підставою для звільнення цих установ чи організацій від сплати судового збору.

Отже, оскільки відповідач не виконав умови ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2013р., якою його було зобов'язано строком до 05.12.2013р. надати докази сплати судового збору, у зв'язку з цим, з КП „ТВКГ" до державного бюджету України підлягає стягненню 3 988,20 грн. несплаченого судового збору за подану та розглянуту апеляційну скаргу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від14.08.2013р. у справі № 915/1137/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" - без задоволення.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", м. Южноукраїнськ, Миколаївської області до державного бюджету України: 3 988,20 грн. несплаченого судового збору за подану та розглянуту апеляційну скаргу.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ з зазначенням повних реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.12.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.