Рішення № 3590760, 31.03.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

31.03.2009

Справа №2-22/10872-2008

За позовом – ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек», 03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 5, корпус 2

до відповідача – Фізичної особи – підприємця Бегдай Михайла Володимировича, м. Керч, вул. Жовтневої Революції, 48

про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за договором позики

Суддя Калініченко А.А.

Представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи:

Позивач - ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи – підприємця Бегдай Михайла Володимировича, просить суд реалізувати предмет забезпечувального обтяження (застави) шляхом передачі майна, яке є предметом застави за договором застави від 18 квітня 2008 року, у власність ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек», мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов’язань за договором позики № Р0181/0-08 від 04 квітня 2008 року не здійснив повернення отриманої позики,у зв’язку з чим у позивача виникло право вимоги про реалізацію предмету застави за договором застави б/н від 18 квітня 2008 року, укладеним з відповідачем.

Позивач в судове засідання не з’явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату слухання справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач в судове засідання не з’явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату слухання справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, суд -

встановив:

04 квітня 2008 року між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) був укладений договір позики № Р0181/0-08, відповідно до п. 2.1. якого сума позики за даним договором склала 58249,22 грн.

Пунктами 4.1. та 4.2. договору встановлено, що сума позики повинна бути повернути позичальником за графіком, починаючи з квітня 2008 року по липень 2008 року; протягом строків, зазначених в п. 4.1. даного договору, позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві позику в загальній сумі, зазначені в п. 2.1. договору.

Відповідно до п. 4.3. договору позика повертається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця не пізніше 20 числа поточного місяця.

18 квітня 2008 року між позивачем (заставодержатель) та відповідачем (заставодавець) був укладений договір застави, відповідно до якого даний договір забезпечує вимогу заставодержателя, що випливає з договору позики від 04 квітня 2008 року.

Пунктом 2 договору застави визначений перелік майна, що передається у заставу.

Згідно до п. 3 договору застави, розмір забезпеченої заставою вимоги складає 58249,22 грн.

Пунктом 8 договору встановлено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави від дня, наступного за днем порушення терміну зобов’язань по поверненню позики, а в разі його пролонгації – і додатковою угодою до нього; за рахунок заставленого майна задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, а також інші платежі, передбачені договором позики, витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

Крім того, пунктом 9 договору застави встановлено, що в разі невиконання зобов’язань по поверненню позики, заставлене майно реалізується заставодержателем в установленому законом порядку, або шляхом передачі прав власності на предмет застави заставодержателю за вибором останнього.

Однак, відповідач здійснив лише частково погашення заборгованості в сумі 20387,22 грн., з якої 14562,30 грн. відповідачем було сплачено 06 червня 2008 року, а сума, яка повинна була бути сплачена у червні (14562,31 грн.) та липні (23299,69 грн.) не були сплачені взагалі.

Так, станом на 28 жовтня 2008 року заборгованість відповідача за договором позики складає 37862,00 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості за договором позики у розмірі 37862,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивачем нараховане відповідачу пеню в сумі 2562,96 грн. та 3% річних у розмірі 320,37 грн., з чим суд погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Як зазначалось вище, пунктом 8 договору встановлено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави від дня, наступного за днем порушення терміну зобов’язань по поверненню позики, а в разі його пролонгації – і додатковою угодою до нього; за рахунок заставленого майна задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, а також інші платежі, передбачені договором позики, витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 590 Цивільного кодексу України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 5 ст. 590 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Згідно до статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що одним із способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження є передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов’язання.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Так, позивачем наданий суду Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, а.с. 27, який підтверджує реєстрацію відомостей про початок процедури звернення стягнення на заставлене майно.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідачів.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 03 квітня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Реалізувати предмет забезпечувального обтяження (застави) шляхом передачі майна, яке є предметом застави за договором застави від 18 квітня 2008 року укладеного між ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек» та фізичною особою – підприємцем Бегдай Михайлом Володимировичем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я., реєстровий №2809, а саме:

Апарат для виготовлення млинців ЖВЭ – 750 – 1шт.

Апарат для виготовлення пончиків – 1 шт.

Планетарний міксер – 1 шт.

Мармид перших блюд – 2 шт.

Вітрина теплова – 1 шт.

Вітрина холодильна – 1 шт.

Стіл «Alfa» - 17 шт.

Стіл «Beta» - 3 шт.

Стілець «Vega» - 75 шт.

Стілець «Hokker» - 30 шт.

Плита електрична – «РАДА ПЭ-706 Ш» - 1 шт.

Поверхня для смаження – XP-300 – 1 шт.

Слайсер – ES 250 – 1 шт.

Фритюрниця EF – 1 шт.

Апарат для виготовлення кави FKM 13 – 1 шт.

Льодогенератор – 1 шт.

Світлозвукове обладнання (в комплекті) – 1 шт.

Холодильник «ДЕУ» - 1 шт.

Мікрохвильова піч «Panasonik» - 1 шт.

Машина для приготування кави – 1 шт.

Чековий принтер WTP 150 – 1шт.

Електроний касовий апарат – 1шт.

Технологічні меблі (у комплекті) – 1 шт.

у власність ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек» (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 5, корпус 2; рахунок № 26007001311146 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, ЄДРПОУ 34771370).

3. Стягнути з Фізичної особи – підприємця Бегдай Михайла Володимировича (м. Керч, вул. Жовтневої Революції, 48, рахунок № 26002102716200 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, ІПН 2967702494) на користь ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек» (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 5, корпус 2; рахунок № 26007001311146 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, ЄДРПОУ 34771370) 967,69 грн. державного мита.

4. Стягнути з Фізичної особи – підприємця Бегдай Михайла Володимировича (м. Керч, вул. Жовтневої Революції, 48, рахунок № 26002102716200 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, ІПН 2967702494) на користь ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек» (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 5, корпус 2; рахунок № 26007001311146 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, ЄДРПОУ 34771370) 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.