Рішення № 3590755, 16.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/14

16.04.09

За позовом Державної організації "Автобаза державного управління справами"

до Державного підприємста "Укржитлосервіс"

про стягнення 1 279 234,18 грн.

За зустрічним позовом Державного підприємства «Укржитлосервіс»

до Державної організації «Автобаза Державного управління справами»

про визнання недійсними договори від 21.12.2004р. № 64/2, від 23.12.2005р.

№10/2, від 03.03.2008р. № 22/2 та визнання неукладеним договору на 2007р.

Суддя В.С. Катрич

Представники по первісному позову:

Від позивача юрист –Кожушко Л.О.(дов. № б/н від 01.04.08)

Від відповідача представник - Хіміч Б.С.(дов. № 1111 від 29.10.08)

Представники за зустрічним позовом

Від позивача представник - Хіміч Б.С.(дов. № 1111 від 29.10.08)

Від відповідача юрист –Кожушко Л.О.(дов. № б/н від 01.04.08)

Рішення приймається 16.04.2009р., у зв’язку з оголошенням перерви згідно зі ст. 77 ГПК України.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 1 279 234,18 грн., що становить заборгованість за договорами про надання транспортних послуг на 2005р. № 64/2 від 21.12.2004р., на 2006р. № 10/2 від 23.12.2005р., на 2008р. № 4/2 від 08.01.2008р., на 2008р. № 22/2 від 03.03.2008р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 15.12.2008р. розгляд справи був призначений на 22.01.2009р.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, подав у судовому засіданні, яке відбулося 22.01.2009р. довідку з обслуговуючого банку про те, що сума не була перерахована відповідачем в добровільному порядку та власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між цими ж сторонами про цей же предмет і з ціх же підстав та нема рішення цих органів з такого спору.

Через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками та заява про застосування позовної давності.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 22.01.2009р. зазначив, що відповідач визнає заборгованість за надані послуги у 2008р. в сумі 170 592,21 грн., в іншій частині позову просить суд відмовити.

У судовому засіданні, яке відбулося 22.01.2009р. представником відповідача подано клопотання про здійснення фіксації судових засідань технічними засобами шляхом звукозапису.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 22.01.2009р. розгляд справи був відкладений на 19.02.2009р., у зв’язку з необхідністю витребувати нові докази.

Через канцелярію суду від відповідача надійшли клопотання про визнання недійсним договір від 23.12.2005р. № 10/2 про надання автотранспортних послуг, як такий, що суперечить чинному законодавству.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про визнання недійсним договору, відмовив в його задоволенні та наголосив на тому, що відповідач у відповідності до ст. 60 ГПК України має право до прийняття рішення зі спору подати зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

Від відповідача через канцелярію суду також надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, визначивши у судовому засіданні 19.02.2008р. час та місце ознайомлення.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, повідомив наступне, у відповідності до ст. 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду від 10.12.2002р. № 75 на яку посилається відповідач, передбачено, що справа видається для ознайомлення після перевірки посвідчення і повноважень представника сторони у справі, встановлення ж часу і місця для ознайомлення у судовому засіданні не передбачено нормами чинного законодавства.

26.01.2009р. від відповідача також надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення в рівних частинах на двадцять чотири місяці.

До прийняття рішення у справі, Державне підприємство «Укржитлосервіс»звернулося з зустрічною позовною заявою до Державної організації «Автобаза Державного управління справами»про визнання недійсними договорів від 21.12.2004р. № 64/2, від 23.12.2005р. № 10/2, від 03.03.2008р. № 22/2 та визнання неукладеним договору на 2007р.

Через канцелярію суду від ДП «Укржитлосервіс»надійшло клопотання про доручення доказів, а саме: завірені копії оголошення про проведення відкритих торгів зі зменшенням ціни на закупівлю послуг наземного транспорту, тендерної документації затвердженої рішенням тендерного комітету ДП «Укржитлосервіс»від 05.06.2007р. на закупівлю послуг наземного транспорту, сторінки Інформаційного бюлетеню Тендерної палати України від 18.06.2007р. № 25 (96), сторінки Інформаційного бюлетеню Тендерної палати України від 16.07.2007р. № 29 (100), повідомлення про присвоєння кодів № 321802, повідомлення про присвоєння кодів № 210992, повідомлення про присвоєння кодів № 321356, яке задоволено судом, документи залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.02.2009р. представником ДП «Укржитлосервіс»подано клопотання про витребування доказів у Державної організації «Автобаза Державного управління справами», а саме: завірені копії ліцензії на надання послуг з перевезення автомобільним транспортом та ліцензійних карток встановленого зразка на кожен автомобільний транспортний засіб, якими було надано автотранспортні послуги, яке було задоволено судом.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 19.02.2009р. зустрічну позовну заяву Державного підприємства «Укржитлосервіс»до Державної організації «Автобаза Державного управління справами»про визнання недійсними договорів від 21.12.2004р. № 64/2, від 23.12.2005р. № 10/2, від 03.03.2008р. № 22/2 та визнання неукладеним договору на 2007р. було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи відкладений на 19.03.2009р.

У судове засідання, призначене на 19.03.2009р. з’явилися представники Державної організації «Автобаза Державного управління справами»та Державного підприємства «Укржитлосервіс».

У судовому засіданні представником Державної організації «Автобаза Державного управління справами»поданий відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначається, що Державна організація «Автобаза Державного управління справами»не визнає заявлені позовні вимоги з мотивів, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву та просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю, первісний позов задовольнити у повному обсязі.

Через канцелярію суду від Державного підприємства «Укржитлосервіс» надійшли письмові пояснення по справі з додатками, які залучені судом до матеріалів справи.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

21.12.2004р. між Об’єднаним підприємством транспортного забезпечення Державного управління справами –«виконавець»та Державним підприємством «Укржитлосервіс»- «замовник»був укладений договір № 64/2 про надання транспортних послуг на 2005р., відповідно до умов якого «виконавець»зобов’язався надати «замовнику»протягом 2005р. транспортні послуги згідно умов даного договору, а «замовник»зобов’язався прийняти і оплатити надані послуги згідно з умовами цього договору.

Орієнтовна загальна вартість послуг на 2005р. за вищевказаним договором складала 685 000,00 грн. (п..2.2 договору № 64/2 від 21.12.2004р.)

Умовами договору № 64/2 від 21.12.2004р. сторони погодили, що «замовник»проводить оплату отриманих послуг авансовим платежем у розмірі 70 відсотків вартості отриманих у попередньому місяці послуг. Остаточний розрахунок за отримані послуги проводиться щомісячно після надання «виконавцем»рахунків згідно фактично виконаних обсягів робіт, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 5.1 договору № 64/2 від 21.12.2004р. встановлено строк дії договору з 01.01.2005р. до 31.12.2005р.

Згідно з п.6.1 договору № 64/2 від 21.12.2004р. цей договір набирає чинності з 01.01.2005р. і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань у повному обсязі.

23.12.2005р. між Державним підприємством «Об’єднане підприємство транспортного забезпечення Державного управління справами»–«виконавець»та Державним підприємством «Укржитлосервіс»- «замовник»був укладений договір № 10/2 про надання автотранспортних послуг на 2006р., відповідно до п.1.1 якого «виконавець»зобов’язався надати «замовнику»протягом 2006р. автотранспортні послуги згідно умов даного договору.

Пунктом 2.3 вищевказаного договору передбачено, що вартість послуг визначається на підставі фактичних витрат часу роботи і пробігу транспортного засобу та вартості послуг, зазначених в п.п.2.1.

Умовами договору № 10/2 від 23.12.2005р. сторони погодили, що «замовник»проводить оплату отриманих послуг авансовим платежем у розмірі 70 відсотків вартості отриманих у попередньому місяці послуг. Остаточний розрахунок за отримані послуги проводиться щомісячно після надання «виконавцем»рахунків згідно фактично виконаних обсягів робіт, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Строк дії договору № 10/2 від 23.12.2005р. встановлений з 01.01.2006р. і діє до 31.12.2006р.

Згідно з п.6.1 договору № 10/2 від 23.12.2004р. цей договір набирає чинності з 01.01.2006р. і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань у повному обсязі.

08.01.2008р. та 03.03.2008р. між Державною організацією «Автобаза Державного управління справами»- «виконавець»та Державним підприємством «Укржитлосервіс»- «замовник»були укладені договір № 4/2 про надання автотранспортних послуг на 2008р. зі строком дії даного договору до 29.02.2008р. та договір № 22/2 про надання автотранспортних послуг на 2008р. зі строком дії даного договору до 31.12.2008р.

Відповідно до умов вищевказаних договорів «виконавець»зобов’язався надати «замовнику»автотранспортні послуги згідно умов даних договорів.

Пунктом 2.2 договору № 4/2 від 08.01.2008р. передбачено, що загальна вартість послуг на 2008р. становить 10 відсотків від річної очікувальної вартості послуг - 59400,00 грн. та може бути змінена як в сторону збільшення так і в сторону зменшення в залежності від об’єму виконаних робіт.

Вартість послуг визначається на підставі фактичних витрат часу роботи і пробігу транспортного засобу та вартості послуг, зазначених в п.2.1 (п.2.3 договору № 4/2 від 08.01.2008р.).

Пунктом 2.2 договору № 22/2 від 03.03.2008р. передбачено, що загальна вартість послуг на 2008р. становить 526 500,00 грн. та може бути змінена як в сторону збільшення так і в сторону зменшення в залежності від об’єму виконаних робіт.

Вартість послуг визначається на підставі фактичних витрат часу роботи і пробігу транспортного засобу та вартості послуг, зазначених в п.2.1 (п.2.3 договору № 4/2 від 08.01.2008р.).

Крім того, як стверджує позивач, ним були надані відповідачу послуги також і у 2007р. за відсутності письмового договору, однак факт отримання відповідачем послуг у 2007р. році підтверджується актами прийому-здачі робіт 2007р., подорожніми листавми за 2007р. та актом звірки взаємних розрахунків.

Позивач наголошує на тому, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у період з 2005р. по 2008р. включно становить 1 279 234,18 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (копія в матеріалах справи).

Та крім того, в матеріалах справи наявний лист Державного підприємства «Укржитлосервіс»№ 224 від 06.03.2008р., зі змісту якого вбачається, що ДП «Укржитлосервіс»вишукує можливості до погашення заборгованості, наміри будуть реалізовані в ІІ кварталі цього року.

Таким чином, у вищевказаному листі відповідач визнав існування у нього заборгованості перед позивачем за надані послуги, однак, відповідач за надані автотранспортні послуги позивачем в повному обсязі не розрахувався, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 1 279 234,18 грн.

Представник відповідача в свою чергу, у судовому засіданні, яке відбулося 22.01.2009р. визнав заборгованість за надані послуги лише у 2008р. в сумі 170 592,21 грн., в іншій частині позову просив суд відмовити, застосувавши строк позовної давності.

Статтею 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

З огляду на викладене, враховуючи те, що сторонами був складений та підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.208р. по 30.09.2008р., яким встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 279 216,18 грн. Отже відповідач визнав свій борг, а отже підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

Відповідач до прийняття рішення у справі подав зустрічну позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсними договори від 21.12.2004р. № 64/2, від 23.12.2005р. № 10/2, від 03.03.2008р. № 22/2 та визнати неукладеним договір на 2007р.

В обґрунтування заявлених вимог по зустрічному позову ДП «Укржитлосервіс»посилається, зокрема, на те, що у 2007р. між Державною організацією «Автобаза Державного управління справами»та Державним підприємством «Укржитлосервіс»ніколи не укладався договір.

Державна організація «Автобаза Державного управління справами»заперечує проти вимоги позивача про визнання відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України неукладеним (таким, що не відбувся) пов’язаний з предметом спору договір на 2007р., посилаючись на те, що факт надання послуг підтверджується актами виконаних робіт за 2007р., подорожніми листами за 2007р., актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р.

Крім того, Державна організація «Автобаза Державного управління справами»наголосила на тому, що частиною 1 ст. 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Нормою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дію (сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст.509 ЦК України).

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ст. 11 ЦК України).

Матеріали справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем у 2007р. існували правовідносини.

Даний факт підтверджується складеними, підписаними та скріпленими печатками Державної організації «Автобаза Державного управління справами»та Державного підприємства «Укржитлосервіс»актами прийому здачі за 2007р., подорожніми листами за 2007р., актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. (копії в матеріалах справах).

Таким чином, факт надання Державною організацією «Автобаза Державного управління справами»автотранспортних послуг Державному підприємству «Укржитлосервіс»підтверджено документально.

Крім того, статтею 16 ЦК України та ст. 20 ГК України визначені способи захисту цивільних прав. Вимога ж про визнання договору не укладеним не відповідає способам захисту цивільних прав.

В обгрунтування вимог по зустрічному позову щодо визнання недійсними договорів від 21.12.2004р. № 64/2, від 23.12.2005р. № 10/2, від 03.03.2008р. № 22/2 ДП «Укржитлосервіс»посилається, зокрема, на те, що договір № 10/2 від 23.12.2005р. підписаний не генеральним директором Державного підприємства «Укржитлосервіс», а невідомою особою, а також на те, що у даному договір не встановлена ціна.

Державна організація «Автобаза Державного управління справами»заперечує проти визнання, зокрема, договору № 10/2 від 23.12.2005р. недійсним, посилаючись на те, що хоча в п.2.2 не вказано загальну вартість послуг на 2006р., однак в. 2.1 договору № 10/2 від 23.12.2005р. складена калькуляція вартості транспортних послуг по кожному замовленому автомобілю, а в п.2.3 обумовлено, що вартість послуг визначається на підставі фактичних витрат часу роботи і пробігу транспортних засобів та вартості послуг, зазначених в п.2.1 договору.

З огляду на викладене, суд вважає, що визнання договору № 10/2 від 23.12.2009р. з підстав не встановлення ціни є безпідставними.

Наказом МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органом виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток, і штампів»(п.3.4.1) передбачено, що відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користуванням ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, які у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного із безпосередньо підлеглих їм працівників.

ДП «Укржитлосервіс»не надав суду документів, які б підтверджували покладення відповідальності за зберігання та користування печатками або штампами на одного з безпосередньо підлеглих керівнику підприємства працівників, що дає підстави стверджувати про те, що печаткою користувався керівник ДП «Укржитлосервіс».

Крім того, згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як свідчать матеріали справи, в подальшому надання послуг по договору № 10/2 від 23.12.2005р. було схвалено шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2005р. по 30.06.2005р. (копія в матеріалах справи).

ДП «Укржитлосервіс»в обґрунтування своїх вимог по зустрічному позову також посилається на те, що договір № 64/2 від 21.12.2004р. та договір № 10/2 від 23.12.2005р. порушують Закон України від 22.02.2000р. № 1490-ІІІ «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», а договір № 22/2 від 03.03.2008р. порушує Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008р. № 921 (з наступними змінами та доповненнями), що є підставою для визнання їх недійсними.

Державна організація «Автобаза Державного управління справами»заперечує посилаючись на те, що в статуту Державного підприємства «Укржитлосервіс»чітко прописано, що підприємство утримується за рахунок власних коштів, що утворюються в результаті здійснення ним фінансово-господарської діяльності. Майно підприємства складають основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства (Розділ 6 п.6.1 Статуту). Проте, що підприємство ДП «Укржитлосервіс»утримується за рахунок надходжень із Державного бюджету України в статуті необумовлено. Крім того, ДП «Укржитлосервіс» є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові та інші, у тому числі валютні, рахунки в установах банку, як на території України так і за її межами (п.1.4 розділ 1 Статуту), банківський рахунок ДП «Укржитлосервіс» відкритий не в державному казначействі України, а в ВАТ «Укрексімбанк»м.Києва.

Закон України, від 22.02.2000, № 1490-III «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»встановлює правові та економічні засади здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів. Метою цього Закону є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, а також запобігання проявам корупції у цій сфері, забезпечення прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та досягнення оптимального і раціонального їх використання.

Державними коштами, в розумінні ст. 1 вищевказаного Закону є кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", гуманітарна допомога в грошовій формі, кошти Аграрного фонду, Державного та місцевих фондів енергозбереження, кошти установ чи організацій, створених в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, кошти підприємств, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг.

В матеріалах справи, відсутні докази надані ДП «Укржитлосервіс» про те, що для надання транспортних послуг у період з 2005р. по 2008р. включно, йому надавалися державні кошти, отже підстави для застосування Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»відсутні.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог по первісному позову, Державне підприємство «Укржитлосервіс»не довело протилежне, тому суд дійшов висновку, що первісний позов слід задовольнити повністю. У задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю з огляду на вищевикладені обставини.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по первісному та зустрічному позову слід покласти на Державне підприємство «Укржитлосервіс».

Керуючись ст. ст. 11, 218, 241, 264, 509, 525, 526, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 181, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємста "Укржитлосервіс" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 24А; код 32207896) на користь Державної організації "Автобаза державного управління справами" (04071, м.Київ, вул. Петровська, буд. 12/28; код ЄДРПОУ 19134105) 1 279 234 (один мільйон двісті сімдесят дев’ять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 18 коп. основного боргу, 12 792 (дванадцять тисяч сімсот дев’яносто дві) грн. 34 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

В.С. Катрич